Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Шилової Т.С.,
суддів Марчук Н.О., Слинька С.С.,
з участю прокурора Волошиної Т.Г.,
потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,
захисника ОСОБА_3,
розглянула в судовому засіданні 31 травня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_3 на вирок Апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2011 року.
Вироком Подільського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2010 року
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який не мав судимості,
було засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та на нього покладено обов'язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.
На даний вирок суду прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги в яких ставили питання про скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання у зв'язку з м'якістю покарання та відсутністю підстав для застосування ст. 75 КК України.
Вироком Апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2011 року апеляції прокурора та потерпілих задоволено частково.
Вирок Подільського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_4 в частині призначення покарання скасовано та призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Вирок в частині вирішення цивільного позову щодо відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він 15 грудня 2006 року приблизно о 12 год. 20 хв., перебуваючи за кермом технічного справного автомобіля «Опель Астра», д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись приблизно із швидкістю 80 км/год, навпроти будівлі № 110 по пр-ту Правди зі сторони Радянської України у напрямку вул. Газопровідної в м. Києві, виїхав на зустрічну смугу руху та скоїв зіткнення з автомобілем «Форд-Транзит», д.н.з НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, чим порушив Правила дорожнього руху України, а саме не виконав вимоги п.п. 1.3, 1.2, 1.5, 2.9 (а), 10.1, 12.4, а також вимоги розділу 34 «Дорожня розмітка». В результаті даного ДТП ОСОБА_6, що знаходився в автомобілі «Опель Астра», д.н.з НОМЕР_1, отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_3 діючи в інтересах засудженого ОСОБА_4, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити вирок апеляційного суду, звільнивши ОСОБА_4 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням або, застосувавши ст. 69 КК України, пом'якшити йому покарання. Своє прохання обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції при призначенні покарання не в повній мірі врахував дані про особу засудженого та обставини, які пом'якшують покарання, а тому призначене покарання не відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.
На касаційну скаргу захисника ОСОБА_3 надійшли заперечення представника потерпілих адвоката ОСОБА_7, в яких він просить відмовити в задоволенні касаційної скарги захисника засудженого, вирок апеляційного суду залишити без зміни.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав доводи касаційної скарги, думку прокурора та потерпілих, які просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України відповідає фактичним обставинам справи й обґрунтований сукупністю досліджених у судовому засіданні та наведених у вироку доказів, і захисник у касаційній скарзі його не оспорює.
Дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковані правильно.
Твердження захисника про те, що призначене ОСОБА_4 покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості, на думку колегії, є непереконливими.
Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд апеляційної інстанції з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно зі ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів, обставини скоєння злочину, дані про його особу, а саме те, що він раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, часткове відшкодування потерпілим спричиненої матеріальної та моральної шкоди, та призначив покарання у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.
Враховуючи наведене судом прийнято обґрунтоване рішення про відсутність підстав для звільнення засудженого від призначеного судом покарання.
Призначене покарання за своїм розміром і видом відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів та підстав для його пом'якшення із застосуванням ст. 69 КК України або звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування судового рішення, не встановлено.
Керуючись ст. ст. 394-398 КПК України, колегія суддів,
касаційну скаргу захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2011 року щодо ОСОБА_4 - без зміни.
____________________ ______________________ ________________
Шилова Т.С. Марчук Н.О. Слинько С.С.