Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Мороза М.А.,
суддів: Орлянської В.І., Чуйко О.Г.,
за участю прокурора: Шевченко О.О.,
захисника:
законного представника ОСОБА_5,
ОСОБА_6
розглянула в судовому засіданні 12 травня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Закарпатської області від 5 січня 2011 року відносно засудженого ОСОБА_7
Вироком Апеляційного суду Закарпатської області від 5 січня 2011 року засуджено
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого ,
за ч. 4 ст. 187 КК України до позбавлення волі строком на 9 років;
за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України до позбавлення волі строком на 12 років.
На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання за сукупністю злочинів визначено ОСОБА_7 у виді позбавлення волі строком на 12 років.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за вчинення ним злочину за наступних обставин.
18 грудня 2009 року о 2 годині 30 хвилин, будучи в стані алкогольного сп'яніння, з корисливих мотивів, проник до будинку АДРЕСА_1 і з метою заволодіння чужим майном, завдав потерпілій ОСОБА_8 дерев'яним поліном декілька ударів по тілу, при цьому спрямовуючи свої дії на умисне позбавлення життя потерпілої, завдав їй множинні удари загостреними кінцями ножиців в різні частини тіла, після чого її задушив. Переконавшись, що потерпіла померла, викрав гроші останньої в сумі 2 600 гривень.
У касаційних скаргах, аналогічних за змістом, засуджений ОСОБА_7 та його захисник порушують питання про скасування вироку Апеляційного суду Закарпатської області від 5 січня 2011 року у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та направлення справи на нове розслідування.
Стверджують, що судом не було взято до уваги, що в ході судового засідання ОСОБА_7 змінив показання і перестав визнавати свою вину, посилаючись на те, що реальні суб'єкти вчинення злочину погрожували йому та його родині вбивством та насильством, тому він був змушений в попередніх показах обмовити себе. Однак вказані доводи захисника та засудженого не були враховані судом.
Також вказують на розгляд даної справи з обвинувальним уклоном та порушення права на захист засудженого, що полягало в здійсненні захисту до пред'явлення обвинувачення іншим захисником, який не був присутній при проведенні слідчих дій, який виконував усі вказівки слідства, що викликає сумніви в його неупередженості.
На думку засудженого та його захисника, жоден із здобутих органом слідства та перевірених судом доказів прямо не доводять вину ОСОБА_7, а клопотання захисту про необхідність допиту свідків, які не були допитані на досудовому слідстві, відхилені.
Крім того, захисник порушує питання про необґрунтоване, на його думку, відхилення судом доводів про наявність підбурювання його підзахисного до вчинення цього злочину з боку дорослих осіб. Також вказує, що судом не взято до уваги позитивну характеристику засудженого за місцем проживання, роботи та в школі.
Заслухавши доповідь судді , думку прокурора , яка просила залишити вирок без зміни, а скарги засудженого, та його захисника - без задоволення; захисника ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6- бабусю засудженого, які підтримали касаційні скарги у повному обсязі, та наполягали на скасуванні вироку з направленням справи на нове розслідування ; перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що в їх задоволенні слід відмовити з наступних підстав.
Висновок суду про винність ОСОБА_7 у вчиненні зазначених у вироку злочинів при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на достатніх, відносних та допустимих доказах, здобутих у встановленому законом порядку, які повно, об'єктивно досліджені у судовому засіданні, належним чином оцінені судом, а саме.
Так, як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні ОСОБА_7 своєї вини у вчиненні злочину не визнавав, змінив показання, дані ним на досудовому слідстві та показав, що даних злочинів не вчиняв, а змушений був взяти вину на себе, оскільки його примусили це зробити ОСОБА_8, власник кафе-бару «Левтар», та двоє чоловіків, які, як йому відомо, раніше відсиділи в тюрмі та проживають в іншому населеному пункту Свалявського району, яким потрібні були гроші.
Останні його разом з ОСОБА_9 змусили прийти до будинку потерпілої, залишити сліди пальців рук на меблях, стаканах, дверях будинку. За це вони йому дали кошти в сумі понад 2 тисячі гривень, а на наступний день побили і наказали мовчати та взяти на себе вину, погрожуючи йому вбивством, а також насильством над ним та його родичами.
Однак, на досудовому слідстві ОСОБА_7 стверджував, що на пропозицію ОСОБА_9 вирішив піти та вкрасти гроші у потерпілої. Вночі він зайшов в будинок, двері якого не були зачинені на ключ, було темно, він спіткнувся, зайшов у кімнату, де спала потерпіла. Він ліхтариком на мобільному телефоні присвітив, потерпіла проснулася, він, злякавшись, що вона його впізнає, вдарив її рукою.
Далі двічі вдарив поліном, яке приніс з собою. Але вона встала з ліжка, він втретє вдарив, потерпіла, падаючи, вибила з його рук поліно та на колінах поповзла до пічки.
Тоді він схопив ножиці, які лежали біля телевізора, та декілька ударів завдав ними по тілу, в основному в живіт. Потерпіла була в свідомості, тому він сів зверху на неї ногами, та руками задушив її.
Після цього взяв із записної книжки, яка лежала на телевізорі, гроші в сумі 2600 гривень, а з кухонного серванта дрібні гроші - копійки, які висипав у кульок. Вказаний кульок з копійками він, вийшовши на вулицю, віддав ОСОБА_9
На другий та наступні дні з викрадених грошей він віддав борги, купив собі дещо, розрахувався за комунальні послуги, з друзями на ці гроші їздив в інші села на дискотеку та в кафе.
Зазначені показання засудженого, дані ним на досудовому слідстві, судом обґрунтовано взяті до уваги як правдиві. Вони не тільки відповідають фактичним обставинам справи і нічим не спростовані, а й об'єктивно узгоджуються з дослідженими в судовому засіданні показаннями свідків:
ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які разом із засудженим йшли додому, однак ОСОБА_7 відстав і, відповідно до показів ОСОБА_10, звернув у вуличку, в якій проживала покійна ОСОБА_8;
свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, які підтвердили, що засуджений перед вчиненням злочину допізна перебував в кафе в стані алкогольного сп'яніння;
свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, які підтвердили той факт, що після вчинення злочину у ОСОБА_7 появилися великі гроші, якими він розпоряджався;
свідка ОСОБА_8 - власника кафе-бару «Левтар», який зазначив, що ніякого відношення до вчиненого вбивства ОСОБА_8, яка є його далекою родичкою, не має, ствердив, що ОСОБА_7 його обмовляє на чиєсь прохання чи під чиїмось тиском, тому він особисто бажає вияснити, кому це потрібно.
Висновок суду також підтверджуються даними висновків судово-медичної, судово-криміналістичних експертиз( том 4 а.с. 32-45, 48-49; том 3 а.с. 170-175; том 1 а.с. 21-51, 1-6. том 3 а.с. 120-122), даними протоколів слідчих дій у справі за участю ОСОБА_7, де він повністю визнавав себе винним у скоєнні вбивства потерпілої з корисливого мотиву, детально розповідав як їх скоїв, також іншими доказами, які узгоджуються між собою, у тому числі по механізму спричинених потерпілої тілесних ушкоджень, який міг бути відомий тільки виконавцю цього вбивства.
Всім зібраним по справі доказам суд дав належну правову оцінку у вироку.
Вважати, що зазначені у вироку свідки обмовили ОСОБА_7, чи останній сам себе обмовив на досудовому слідстві, про що засуджений та його захисник зазначають у своїх касаційних скаргах, на думку колегії суддів, у суду підстав не було.
Окрім того, із відеозапису відтворення обстановки та обставин події вбачається, що ОСОБА_7 послідовно показав та розказав про вчинення ним злочину. З нього видно, що ніякого тиску чи впливу з боку працівників міліції чи інших осіб на засудженого не було. Цими показаннями ОСОБА_7 підтвердив свою причетність та участь у вчиненні злочину, детально показав, в які саме частини наносив тілесні ушкодження потерпілій, їх послідовність до дрібниць, які співпадають з виявленими тілесними ушкодженнями, зафіксованими на трупі ОСОБА_8 судово - медичною експертизою її трупа; також зазначив місце на городі громадянина ОСОБА_22, куди викинув ножиці після вбивства потерпілої, де вони і були знайдені. ОСОБА_7 пояснював, що їх узяв на столі в будинку вбитої жінки, саме ними наносив їй поранення.
При таких обставинах справи колегія суддів не може погодитися із доводами скарг засудженого та захисника у тій частині, що незнайомі дорослі, яких суду потрібно було встановити та допитати, завели ОСОБА_7 у дім потерпілої та заставили його залишити на місці злочину сліди, розповіли як потрібно говорити про вбивство працівникам міліції, оскільки ці його покази апеляційним судом ретельно перевірені, та вірно розцінені як змога уникнути відповідальності за скоєне.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що судом досліджені всі обставини, які б могли мати значення для справи, правильно проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності, в тому числі і ті, на які посилаються у касаційних скаргах засуджений та його захисник, та давши їм належну оцінку, суд дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, правильно кваліфіковані дії останнього за ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України
Будь-яких даних про упередженість органів досудового слідства чи суду та істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які б потягли скасування чи зміну постановленого судового рішення, не встановлено.
При цьому, судом обґрунтовано не прийнято до уваги доводи засудженого та його захисника про те, що показання під час досудового слідства засуджений давав під впливом погрози насильством та вбивством щодо нього з боку ОСОБА_8 та двох чоловіків, які проживають в іншому населеному пункті Свалявського району, оскільки ці доводи не ґрунтуються на будь-яких об'єктивних даних та не підтверджуються доказами, зібраними по справі.
Крім того, доводи касаційних скарг про неповноту та однобічність досудового та судового слідства, неправильне встановлення фактичних обставин справи, а також істотні порушення кримінально-процесуального закону, а саме порушення права на захист засудженого, а також необ'єктивну оцінку зібраних у справі та покладених в основу вироку доказів, колегія суддів вважає такими, що спростовуються матеріалами справи, наведеними у вироку доказами, та не ґрунтуються на вимогах кримінально-процесуального закону.
Більш того, в касаційної скарзі захисник не заперечує винуватість засудженого у скоєнні злочинів, оскільки стверджує, що суд безпідставно не взяв до уваги скоєння ОСОБА_7 цих злочинів під впливом дорослих.
Також з матеріалів справи вбачається, що на досудовому слідстві усі процесуальні дії за участю засудженого до 10 лютого 2010 року виконувалися у присутності його захисника - адвоката ОСОБА_23, при ньому ОСОБА_7 повністю визнавав себе винним у скоєнні інкримінованих злочинів.
А з вказаної дати до участі по справі як захисник засудженого був допущений адвокат ОСОБА_5( том 3 а.с. 106, 11-116). І уже в присутності цього захисника ОСОБА_7 також визнавав себе винним у скоєнні вбивства потерпілої з корисливого мотиву( том 4 а.с. 68-70).
Крім того, відповідно до матеріалів справи з моменту допуску до участі в справі адвоката ОСОБА_23 усі процесуальні дії за участю засудженого відбувались у присутності вказаного захисника.
З урахуванням наведеного, доводи касаційних скарг про неналежне виконання своїх обов'язків по захисту засудженого з боку адвоката ОСОБА_23, про порушення права ОСОБА_7 на захист, на думку колегії суддів, є безпідставними.
При таких обставинах справи, колегія суддів не може погодитися з доводами касаційних скарг про скасування вироку та направлення справи на додаткове розслідування, оскільки підстав для цього не вбачає.
При призначенні покарання судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину; відсутність обставин, що пом'якшують покарання засудженого, який не визнав себе винним і не розкаявся у скоєних злочинах, наявність обставини, що обтяжує його покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, дані про його неповнолітню особу та позитивну характеристику, те , що виховувався у сім'ї без батька.
З урахуванням наведеного, покарання ОСОБА_7 призначене у виді позбавлення волі на певний строк в межах санкцій ч.2 ст.115 КК України, відповідає положенням ст. 50, 65, 102, 103 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Істотних порушень кримінально - процесуального закону, передбачених ст.398 КПК України, які є підставою для безумовного скасування чи зміни оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів, -
вирок Апеляційного суду Закарпатської області від 5 січня 2011 року щодо засудженого за ч. 4 ст.187, п. 6 ч. 2 ст.115, 70 КК України ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_5 - без задоволення.
Мороз М.А. Орлянська В.І. Чуйко О.Г.