Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - Слинька С.С.,
суддів - Лагнюка М.М., Орлянської В.І., Тельнікової І.Г., Суржка А.В.
вирішуючи 2 червня 2011 року в м. Києві питання про допуск до провадження кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд судових рішень Верховним Судом України,
Вироком Селідовського міського суду Донецької області від 11 травня 2010 року ОСОБА_1 засуджено за ст.ст. 364 ч. 3, 307 ч. 2, 70 КК України 5 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, та позбавлення права займати посаду у правоохоронних органах строком на 2 роки.
Вироком Апеляційного суду Донецької області від 13 вересня 2010 року вказаний вирок щодо ОСОБА_1 частково скасовано та призначено покарання за ст.ст. 364 ч. 3, 69 ч.2; 307 ч. 2, ст. 69 ч.1,2; 70, 77 КК України у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, з позбавлення права займати посаду у правоохоронних органах строком на 2 роки, зі звільненням від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 3 роки.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 17 лютого 2011 року касаційне подання прокурора залишено без задоволення, а вирок апеляційного суду від 13 вересня 2010 року - без зміни.
У своїй заяві до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заступник Генерального прокурора порушує питання про допуск вказаної справи щодо ОСОБА_1 до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 17 лютого 2010 року. При цьому посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, а саме, щодо необхідності застосування ст. 69 КК України при звільненні засудженого від додаткового покарання у виді конфіскації майна на підставі ст. 75 КК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи, викладені у заяві, дослідивши надані копії судових рішень, колегія суддів вважає, що заява підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 400-12 КПК України, підставою для перегляду судових рішень Верховним Судом України, що набрали законної сили, є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.
Як вбачається із заяви заступника Генерального прокурора України та доданих до неї документів, вироком Апеляційного суду Донецької області від 13 вересня 2010 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 частково скасовано, та йому призначено покарання за ст.ст. 364 ч. 3, 69 ч.2; 307 ч. 2, ст. 69 ч.1,2; 70, 77 КК України у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, з позбавлення права займати посаду у правоохоронних органах строком на 2 роки, зі звільненням від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 3 роки. В касаційному поданні на вказаний вирок прокурор просив скасувати вказаний вирок, у тому числі, через безпідставне застосування вимог ст. 69 КК України при звільненні засудженого на підставі ст. 75 КК України від додаткового покарання у виді конфіскації майна. Верховний суд України відмовив у задоволенні касаційного подання прокурора та вирок апеляційного суду залишив без зміни. При цьому суд касаційної інстанції послався на те, що у апеляційного суду були достатні підстави застосувати до ОСОБА_1 положення ст. 69 КК України і правила ст. 75 КК України, і таке рішення є законним та обґрунтованим.
Разом з тим, з наданої копії ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 1 березня 2011 року щодо ОСОБА_2 убачається, що за аналогічних обставин суд касаційної інстанції виніс рішення про те, що відповідно до ст. 77 КК України, при звільненні засудженого від відбування основного покарання з випробуванням, можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю. Цим законом не передбачено можливість призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна, а тому посилання у вироку стосовно ОСОБА_2 на ст. 69 КК України, є зайвою.
Таким чином, долучені до заяви заступника Генерального прокурора України ухвали Верховного Суду України, свідчать про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що є підставою для перегляду зазначеного у заяві судового рішення.
Керуючись ст. 400-18 КПК України, колегія суддів, -
допустити до провадження Верховного Суду України справу за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах від 17 лютого 2011 року щодо ОСОБА_1.
Судді:
____________________ ___________________ ________________
Слинько С.С. Лагнюк М.М., Орлянська В.І.,
____________________ ___________________
Тельнікова І.Г., Суржок А.В.