Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Мороза М.А.,
суддів Орлянської В.І., Суржка А.В.,
Тельнікової І.Г., Чуйко О.Г.,
розглянула в судовому засіданні 26 травня 2011 року в м. Києві розглянувши заяву захисника ОСОБА_2 про допуск до провадження Верховного Суду України кримінальної справи щодо ОСОБА_3 для перегляду ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 25 січня 2011 року,
вироком Апеляційного суду м. Києва від 5 липня 2010 року засуджено
ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, не судимого,
за ч. 1 ст. 115 КК України на 11 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 п. 1 ст. 115 КК України на 11 років позбавлення волі, а на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 13 років позбавлення волі.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 25 січня 2011 року вирок змінено, пом'якшено ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 п. 1 ст. 115 КК України до 10 років позбавлення волі а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 11 років позбавлення волі.
У заяві до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ захисник ОСОБА_2 порушує питання про допуск в порядку Глави 321 КПК України кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 25 січня 2011 року. Посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення щодо подібних суспільно-небезпечних діянь. Зокрема, вказує, що ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 17 червня 2008 року було змінено вирок щодо ОСОБИ 1, засудженої за аналогічний злочин, а саме, дії цієї особи було перекваліфіковано з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 116 КК України з призначенням відповідного покарання, в той час, як вирок щодо ОСОБА_3 був залишений судом касаційної інстанції без зміни.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи, викладені у заяві та клопотанні, дослідивши надані копії судових рішень, колегія суддів вважає, що заява захисника ОСОБА_2 про допуск до провадження Верховного Суду України кримінальної справи щодо ОСОБА_3 судових рішень щодо нього підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів, долучених до заяви захисника ОСОБА_2 та копії ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 25 січня 2011 року щодо ОСОБА_3 вбачається, що він вчинив умисне вбивство ОСОБА_4 та замах на умисне вбивство ОСОБА_5. При цьому судові інстанції дійшли висновку про те, що ОСОБА_3 у період часу вчинення інкримінованих йому злочинних дій, у стані душевного хвилювання не перебував.
Проте, з копії рішення суду касаційної інстанції щодо ОСОБИ 1 убачається, що касаційним судом було прийнято протилежне рішення - касаційний суд визнав, що ОСОБА 1 під час вчинення нею вбивства перебувала у стані сильного душевного хвилювання.
Таким чином, суд касаційної інстанції у різних справах неоднаково застосував кримінальний закон, у результаті чого були ухвалені різні за змістом судові рішення щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 40012 КПК України є підставою для перегляду Верховним Судом України зазначеного у заяві судового рішення.
Заявницею виконано усі вимоги закону, передбачені главою 321 КПК України, для отримання допуску справи до провадження Верховного Суду України. Формальних підстав для відмови у допуску не встановлено.
Керуючись ст. 40018 КПК України, колегія суддів
допустити до провадження Верховного Суду України кримінальну справу щодо ОСОБА_3 за заявою захисника ОСОБА_2 про перегляд ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 25 січня 2011 року щодо нього.
М.А.Мороз В.І.Орлянська І.Г.Тельнікова А.В.Суржок О.Г.Чуйко