Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого-судді Животова Г.О.,
суддів Сахна Р.І., Слинька С.С.,
з участю прокурора Деруна А.І.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 7 червня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Комсомольського районного суду міста Херсона від 18 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 28 грудня 2010 року.
Вироком Комсомольського районного суду міста Херсона від 18 березня 2010 року
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на десять років.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_4 матеріальну та моральну шкоду в сумі 7116,17 грн. та 40 000 грн. відповідно, а також судові витрати на користь держави в сумі 3990, 47 грн. за проведення судових експертиз.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 24 серпня 2009 року в квартирі АДРЕСА_1 у м. Херсоні, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час сварки на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, з метою вбивства завдав ОСОБА_5 удари молотком в голову, заподіявши йому при цьому тілесні ушкодження, від яких останній помер на місці події.
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 28 грудня 2010 року вирок залишено без зміни .
У касаційній скарзі, як можливо зрозуміти з її змісту, засуджений просить скасувати постановлені судові рішення щодо нього та направити справу на новий судовий розгляд або пом'якшити йому призначене покарання. Вказує, що умислу на умисне заподіяння смерті потерпілому не мав, а вчинив умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, а також вважає, що суд при призначенні покарання не в достатній мірі врахував дані про його особу та стан здоров'я. Зазначає, що цивільний позов вирішений судом не правильно, оскільки потерпілий ОСОБА_4 не проживав із загиблим однією сім'єю.
Аналогічні доводи викладені у касаційних скаргах захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які просять судові рішення щодо ОСОБА_1 змінити, пом'якшити йому призначене покарання.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про законність та обґрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом, є правильним, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, які дослідженні, належно оцінені судом та детально викладені у вироку.
Доводи касаційних скарг про неправильну кваліфікацію дій засудженого колегія суддів вважає безпідставними.
Відмежування умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони від умисного вбивства, необхідно проводити за ознаками об'єктивної і суб'єктивної сторони складу злочину.
Згідно зі ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
Як вбачається з матеріалів справи, під час досудового слідства ОСОБА_1 показував, що під час сварки, яка виникла між ним та потерпілим ОСОБА_5, він наніс останньому не менше двох ударів молотком в голову. Однак, удари потерпілому наносив не умисно, а з метою захисту свого життя, оскільки ОСОБА_5 висловлювався в його адресу та адресу його матері нецензурною лайкою та декілька разів намагався нанести йому удари.
Ці показання засудженого ОСОБА_1 узгоджуються із даними, що містяться у протоколі відтворення обстановки та обставин події, у ході якого ОСОБА_1 розказував та показував, як він завдавав удари потерпілому.
Крім того, винність засудженого підтверджується даними, що містяться у протоколі огляду місця події, висновками судово-медичних експертиз та іншими наведеними у вироку доказами, сумніву щодо достовірності яких немає.
Як убачається із висновку судово-психіатричної експертизи, засуджений в період вчинення злочину усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними.
Про наявність у засудженого умислу на вбивство ОСОБА_5 свідчить характер та локалізація тілесних ушкоджень, завданих потерпілому, спосіб та знаряддя злочину, а саме те, що ОСОБА_1 завдав потерпілому ОСОБА_5 удари молотком в голову, що є життєво важливим органом, і внаслідок цього заподіяв останньому тілесне ушкодження, про яке зазначено у висновку судово-медичної експертизи і саме від якого через незначний проміжок часу настала смерть потерпілого.
Твердження ОСОБА_1 про те, що умислу на позбавлення життя потерпілого у нього не було, а він перевищив межі необхідної оборони, перевірялися судом першої інстанції і не знайшли свого підтвердження.
Правильно проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку, у тому числі і зазначеним показанням засудженого, суд дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні ним умисного вбивства потерпілого ОСОБА_5 саме за наведених у вироку обставин, а не при перевищенні меж необхідної оборони, як на це містяться посилання у касаційній скарзі засудженого.
Отже, дії засудженого за ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковано правильно.
Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Також ураховано і пом'якшуючі покарання обставини, на які засуджений посилається у своїй касаційній скарзі. Призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, підстав для його пом'якшення не знайдено.
Цивільний позов вирішений відповідно до вимог чинного законодавства.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції, колегією суддів по справі не виявлено.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
Вирок Комсомольського районного суду міста Херсона від 18 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 28 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги - без задоволення.
Животов Г.О. Сахно Р.І. Слинько С.С.