Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - судді Животова Г.О.,
суддів Сахна Р.І., Слинька С.С.,
з участю прокурора Деруна А.І.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 07 червня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 11 січня 2011 року щодо ОСОБА_1
Вироком Луцького міськрайонного суду від 22 жовтня 2010 року засуджено
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, раніше
не судимого,
за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 11 січня 2011 року вирок залишено без зміни.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 31 січня 2009 року близько 11 год. 30 хв. біля гаражного кооперативу «Залізничник» в м. Луцьку відкрито викрав у ОСОБА_2 належну їй жіночу сумку, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 238 гривень.
Крім того, ОСОБА_1 повторно 5 лютого 2009 року близько 13 год. 20 хв. біля гаражного кооперативу «Залізничник» в м. Луцьку відкрито викрав у ОСОБА_3 належну їй жіночу сумку, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 1599 гривень.
Крім того, ОСОБА_1 повторно 23 лютого 2009 року близько 06 год. між будинками №10а та №14а по вул. Конякіна в м. Луцьку відкрито викрав у ОСОБА_4 належну їй жіночу сумку, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 722 гривень.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. На обґрунтування своїх вимог вказує на те, що дії засудженого необхідно кваліфікувати за ч. 1 та ч. 2 ст. 186 КК України, вважаючи, що засуджений вчинив декілька тотожних злочинів, а також на його думку призначене покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК Країни.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання доводів касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні встановлених судом злочинів, є правильним, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, які досліджені, належно оцінені судом та детально викладені у вироку.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КК України, при сукупності злочинів кожен з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи зміст ст. 33 КК України, вчинення ОСОБА_1 пограбування ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 186 КК України, як вчинене вперше, а здійснення таких дій відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 186 КК України, як вчинені повторно.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають зміні.
Незважаючи на зміну кваліфікації, колегія суддів вважає не переконливими твердження прокурора про те, що суд призначив винному м'яке покарання.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як видно з мотивувальної частини вироку, при призначенні покарання суд першої інстанції врахував характер вчинених злочинів, які відносяться до категорії тяжких, особу засудженого, який за місцем проживання характеризується позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності, є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також з урахуванням обставин, що пом'якшують покарання - з'явлення зі зізнанням, щире каяття, добровільне відшкодування збитків, та відсутністю обставин, що його обтяжують, обґрунтовано дійшов висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства та правильно призначив покарання засудженому в мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України.
Зазначені доводи прокурора перевірялися і судом апеляційної інстанції та були визнані безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував у своєму рішенні і вважати його необґрунтованим чи сумнівним немає підстав.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування судових рішень по справі, не встановлено.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 11 січня 2011 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Дії ОСОБА_1 за епізодом відкритого викрадення майна потерпілої ОСОБА_2 перекваліфікувати з ч. 2 на ч. 1 ст. 186 КК України.
Призначити ОСОБА_1 покарання:
- за ч. 1 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки; - за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточне покарання ОСОБА_1 призначити у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
Животов Г.О. Сахно Р.І. Слинько С.С.