Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Шилової Т.С.,
суддів Марчук Н.О., Матієк Т.В.,
з участю прокурора Волошиної Т.Г.,
розглянула в судовому засіданні 7 червня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 1 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 листопада 2010 року.
Вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 1 липня 2010 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого 15.01.2010 року за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,
за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ст.ст. 71, 72 КК України до призначеного покарання повністю приєднано не відбуте покарання за вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 15 січня 2010 року, та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11 листопада 2010 року апеляцію засудженого залишено без задоволення, а вирок районного суду без зміни.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, 7 лютого 2010 року, приблизно о 12.00 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись по вул. 40-річчя Перемоги біля залізничного вокзалу м. Балаклія Харківської області, із застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я ОСОБА_2, що виразилося в заподіянні удару кулаком в область обличчя, заволодів мобільним телефоном «Самсунг Е-1080», вартістю 168 грн., та грошима в сумі 25 грн., чим спричинив останньому матеріальну шкоду на загальну суму 193 грн.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 ставить питання про зміну судових рішень та пом'якшення призначеного йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Своє прохання обґрунтовує тим, що суд при призначенні покарання не врахував що він працював приватним підприємцем, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, визнав вину та покаявся, у стані алкогольного сп'яніння не перебував.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України відповідають фактичним обставинам справи й обґрунтовані сукупністю досліджених у судовому засіданні та наведених у вироку доказів та не оскаржуються засудженим.
Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України кваліфіковані правильно.
Доводи засудженого, про те, що призначене йому судом покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок суворості є необґрунтованими.
При призначенні покарання ОСОБА_1 суд виходив із загальних засад призначення покарання та врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких, дані про особу засудженого, який свою вину не визнав, раніше судимий, злочин вчинив в період іспитового строку, за місцем проживання характеризується негативно. У якості обставин, які обтяжують покарання, судом обґрунтовано враховано рецидив злочину та вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд переглянув дану кримінальну справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою засудженого та виніс мотивовану ухвалу, якою обґрунтовано визнав вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим, а призначене покарання таким, що відповідає вимогам ст.65 КК України.
Посилання засудженого на необхідність врахування при призначенні покарання визнання ним вини у скоєні злочину та щире каяття є безпідставним, оскільки, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, як під час досудового слідства так і в суді, свою вину у вчиненому злочині не визнав. Крім того, як вбачається з протоколу судового засідання, ОСОБА_1 в суді також пояснював, що він не працює, та до вчинення злочину вживав алкогольні напої.
Не заслуговує на увагу і посилання засудженого на наявність на його утриманні двох неповнолітніх дітей, оскільки, з показань свідка ОСОБА_3( а. с. 117-118) вбачається, що вона із засудженим у шлюбі не перебуває, проживає окремо із дітьми, ОСОБА_1 не працює та зловживає алкогольними напоями.
За таких обставин підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_1 покарання колегія суддів не вбачає, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України та є достатнім й необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування судових рішень не встановлено.
Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів,
касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 1 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 листопада 2010 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
____________________ _______________________ ________________
Шилова Т.С. Марчук Н.О. Матієк Т.В.