Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Орлянської В.І.,
суддів: Тельнікової І.Г., Суржка А.В.,
за участю: прокурора: Пересунька С.В.,
захисника:
засуджених: ОСОБА_5,
ОСОБА_6, ОСОБА_7
розглянула в судовому засіданні 2 червня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Київської області на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 23 листопада 2010 року відносно засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_6
Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 23 листопада 2010 року засуджено
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку
України, раніше не судиму,
за ч. 3 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком на 5 років.
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянку
України, раніше не судиму,
за ч. 3 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ст. 75, п. п. 2,3,4 ст. 76 КК України ОСОБА_7 та ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком на 1 рік та покладено відповідні обов'язки.
За вироком суду ОСОБА_7 та ОСОБА_6 визнано винними у тому, що 9 вересня 2010 року близько 14 години за попередньою змовою між собою в с. Хостянівка Вишгородського району Київської області на території лісосмуги в урочищі «Глядин», без мети збуту, для власного вживання шляхом збирання придбали наркотичний засіб - канабіс, який стали зберігати в багажнику автомобіля «Нісан мікра», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_7 В зв'язку з чим працівники міліції виявили та вилучили у них даний наркотичний засіб, сухою вагою 2 кг 682г.
В апеляційному порядку вирок не переглядався.
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 та ОСОБА_6, порушує питання про скасування вироку Вишгородського районного суду від 23 листопада 2010 року відносно них та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м'якості.
При цьому зазначає, що суд, необґрунтовано розглянувши справу в порядку ч. 3 ст. 299 КПК України, в порушення вимог ст. 334 КПК України, при формулюванні обвинувачення ОСОБА_7Є та ОСОБА_6, зазначив у вироку масу вилученого наркотичного засобу у розмірі 2 кг 682г, тоді як органами слідства відповідно матеріалів справи у них було вилучено наркотичних засобів загальною масою 5 кг 696г.
Крім того, на думку прокурора, суд при призначенні покарання безпідставно застосував ст. 75 КК України, не врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, загальну масу вилученого наркотичного засобу, факт перебування ОСОБА_6 на лікуванні в наркологічному відділенні, відсутність мотивів, за яких суд дійшов до висновку про погіршення стану здоров'я ОСОБА_6, а також сумнівність такої пом'якшуючої обставини, як щире каяття. Вказує, що суд всупереч вимогам ч. 2 ст. 93 КПК України стягнув із засуджених судові витрати в солідарному порядку, а не в дольовому.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який касаційну скаргу підтримав в повному обсязі, думку засуджених та захисника засудженої ОСОБА_6, які заперечували проти задоволення скарги прокурора та просили вирок районного суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу прокурора слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідки злочину, форми вини й мотивів злочину. В цій частині вироку, окрім іншого, наводяться мотиви зміни обвинувачення, а у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою - підстави для цього.
Проте вказані вимоги закону суд першої інстанції належним чином не виконав.
Так, визнавши ОСОБА_7 та ОСОБА_6 винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, суд в порушення зазначених вимог закону, не навів у мотивувальній частині вироку підстави зміни обвинувачення.
Як вбачається з матеріалів справи, під час затримання ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в багажному відділенні автомобіля, який належить ОСОБА_7, працівниками міліції було виявлено та вилучено два поліетиленових пакети з наркотичною речовиною рослинного походження, масою відповідно: 7450 грам та 5480 грам, що в перерахунку на суху речовину становить відповідно 3014 грам та 2682 грама.
Однак, у вироку при формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, зазначено розмір вилученого наркотичного засобу (канабісу) - 2 кг 682 г, при цьому нічого не вказано про 3 кг 014 г наркотичного засобу, своє рішення про зменшення обсягу обвинувачення суд не вмотивував.
За таких обставин, зазначені порушення відповідно до вимог ст.ст. 398, 370 КПК України є істотними, так як перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, а тому касаційна скарга прокурора в цій частині підлягає задоволенню, а вирок скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Крім того, доводи прокурора про неправомірне стягнення з засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 судових витрат у солідарному порядку також є обґрунтованими.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України, суд при визнанні засудженого винним, постановляє стягнути з нього судові витрати. У тому разі, якщо винними буде визнано декількох осіб, суд постановляє, в якому розмірі повинні бути стягненні витрати кожного з них, ураховуючи при цьому ступінь вини і майновий стан засуджених.
Як вбачається з матеріалів справи, судом, всупереч вимогам закону, судові витрати стягнено з засуджених в солідарному порядку, а не в певних частках, як це передбачено ч. 2 ст. 93 КПК України.
При новому розгляді справи судом необхідно усунути зазначені недоліки і за умови підтвердження обсягу обвинувачення ОСОБА_7 і ОСОБА_6 та за відсутності інших обставин, які відповідно до вимог закону можуть істотно вплинути на висновки суду щодо покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_6, то його призначення із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України слід вважати необґрунтованим та занадто м'яким.
Керуючись статтями 394-396, 398 КПК України, колегія суддів, -
вирок Вишгородського районного суду Київської області від 23 листопада 2010 року щодо засуджених за ч.3 ст.309 КК України ОСОБА_7 та ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Касаційну скаргу заступника прокурора Київської області задовольнити.
Орлянська В.І. Тельнікова І.Г. Суржок А.В.