Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Мороза М.А.,
суддів: Орлянської В.І., Чуйко О.Г.,
за участю прокурора: Казнадзея В.В.
розглянула в судовому засіданні 26 травня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Рожнятівського районного суду м. Івано-Франківська від 20 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2010 року відносно ОСОБА_5
Вироком Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2010 року засуджено
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина
України, раніше не судимого,
за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 задоволено частково.
Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_6 60 000 грн. моральної шкоди; на користь НДЕКЦ при УМВС України в Івано-Франківській області 2278 грн. 80 коп.
Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він 12 червня 2009 року о 00 год. 30 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_1, який перебував у технічно несправному стані, в смт. Брошнів-Осада Рожнятівського району Івано-Франківської області, рухаючись автодорогою Н-10 Стрий-Чернівці в напрямку м. Івано-Франківська, проявив неуважність, внаслідок технічних несправностей свого автомобіля не справився з керуванням і виїхав на смугу зустрічного руху, чим порушив п.п. 2.3 а,б, 1.2, 10.1, 11.2, 11.3, 12.1, 31.4, 31.4.2 а, 31.4.5 а,б, г Правил дорожнього руху України та вчинив зіткнення із автомобілем НОМЕР_2, під керуванням потерпілого ОСОБА_7, який рухався йому назустріч, внаслідок чого останній втратив керованість автомобілем, виїхав за межі дороги і вчинив наїзд на огорожу та дерево, що спричинило смерть потерпілого. Порушення ОСОБА_5 Правил дорожнього руху та смерть потерпілого ОСОБА_7 знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2010 року вирок Рожнятівського районного суду від 20 вересня 2010 року щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування вироку Рожнятівського районного суду від 20 вересня 2010 року та ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2010 року щодо нього та закриття кримінальної справи за п. 2 ст. 6 КПК України за відсутності у його діях складу злочину.
Обґрунтовуючи свою позицію, зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, досудове та судове слідство проведено однобічно та неповно, з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. Вказує на те, що органами досудового слідства і судом не в повній мірі досліджено причинно-наслідковий зв'язок між порушенням ним правил дорожнього руху і настанням смерті потерпілого. Зазначає, що кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК України є невірною, оскільки інкримінованого йому злочину не вчиняв. Вважає, що ДТП сталося з вини потерпілого, внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху.
Крім того, засуджений вказує на неправильне вирішення судом цивільного позову, так як недостатньо враховано важке матеріальне становище його сім'ї, що він не працює і має на утриманні непрацюючу дружину та троє малолітніх дітей.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив скаргу засудженого залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у її задоволенні слід відмовити з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину підтверджується сукупністю відносних, допустимих та достатніх доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом з достатньою повнотою, яким дана належна оцінка.
Так, цей висновок підтверджується показами засудженого, який в судовому засіданні повністю визнав свою вину /том 2 а. с. 96/, а також даними протоколу огляду місця події від 12 червня 2009 року, протоколу огляду автомобіля ВАЗ-2121 реєстраційний номер НОМЕР_1, протоколу огляду автомобіля марки „Audi A6”, даними висновків судово-медичної експертизи № 93 від 29 липня 2009 року, автотехнічної експертизи № 09/17-127 від 4 липня 2009 року технічного стану автомобіля ВАЗ-2121, автотехнічної експертизи №09/17-126 від 3 липня 2009 року автомобіля марки „Audi A6”, реєстраційний номер НОМЕР_2 висновку транспортно-трасологічної експертизи № 09/17-125 від 23 липня 2009 року, висновку трасологічної експертизи № 09/17-130 від 9 липня 2009 року, висновку транспортно-трасологічної експертизи № 78 від 23 квітня 2010 року, висновку № 79 комісійної судової автотехнічної експертизи від 18 червня 2010 року, показаннями свідків та іншими доказами.
Таким чином, доводи засудженого про те, що ДТП було наслідком порушення Правил дорожнього руху з боку потерпілого, а він злочину не вчиняв, а тому кваліфікація його дій є неправомірною, є неспроможними.
Судом першої інстанції було правильно кваліфіковано дії засудженого за ч. 2 ст. 286 КК України.
Крім того, засуджений звертався з апеляцією, в якій наводив аналогічні з касаційною скаргою доводи, в тому числі про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та про однобічне та неповне проведення досудового слідства, про відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Вони були предметом перевірки судом апеляційної інстанції, однак свого підтвердження не знайшли.
У касаційній скарзі засуджений також просить зазначеним та іншим доказам по справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої і апеляційної інстанції, та скасувати судові рішення у зв'язку з невідповідністю висновків судів фактичним обставинам справи.
Однак, відповідно до ст. 398 КПК України, касаційний суд вправі скасувати, змінити судові рішення лише в разі істотного порушення судами першої та апеляційної інстанцій кримінально-процесуального закону, неправильного застосування ними кримінального закону, невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Таким чином, скасування судових рішень у зв'язку з невідповідністю їх фактичним обставинам справи та внаслідок однобічності та неповноти проведення досудового слідства згідно з чинним законодавством не є компетенцією касаційної інстанції, тому в цій частині доводи засудженого не є предметом перегляду касаційним судом.
Що стосується доводів касаційної скарги про істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, а саме проведення ряду слідчих дій в один день, проведення попереднього розгляду справи судом у відсутності ОСОБА_5; несвоєчасного вручення йому обвинувального висновку, то вони були предметом перевірки апеляційного суду, який правомірно визнав їх несуттєвими та такими, що не вплинули на законність та обґрунтованість прийнятого по справі рішення і не перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу по суті.
Так, як вбачається з матеріалів справи, копія обвинувального висновку була вручена ОСОБА_5 25 серпня 2009 року, а справа розглядалась в суді 14 вересня 2009 року, тобто вимоги ст. 254 КПК України про отримання підсудним вказаного документу не пізніше як за три доби порушені не були.
Крім того, судом дотримано вимог ст. 240 КПК України про повідомлення ОСОБА_5 про день попереднього розгляду справи (т. 2 а. с. 3), а неявка обвинуваченого не перешкоджала суду провести попередній розгляд справи у його відсутності.
Проведення ряду слідчих дій в один день не є порушенням норм кримінально-процесуального законодавства.
Таким чином, при перевірці кримінальної справи колегія суддів не вбачає суттєвих порушень кримінально-процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування чи зміни вироку, а тому доводи касаційної скарги засудженого задоволенню не підлягають.
При вирішенні питання цивільного позову про відшкодування моральної шкоди суд розглянув його відповідно вимог ст. 1167 ЦК України, при цьому, врахував характер, обсяг, тривалість фізичних і моральних страждань потерпілої, характер діяння та ступінь вини засудженого, обставини вчинення злочину, істотність і наслідки вимушених змін у життєвих стосунках потерпілої, а також майновий стан засудженого, а тому із 100000 гривень заявлених вимог, суд обґрунтовано задовольнив її позов на 60000 гривень. З урахуванням наведеного, підстав для зменшення розміру стягнутої із засудженого на користь потерпілої суми колегією суддів не вбачається.
Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів, -
вирок Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2010 року щодо засудженого за ч. 2 ст. 286 КК України ОСОБА_5 залишити без зміни.
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Мороз М.А. Орлянська В.І. Чуйко О.Г.