Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлянської В.І. ,
суддів Тельнікової І.Г. та Лагнюка М.М.,
за участю прокурора Шевченко О.О.,
розглянула в судовому засіданні 9 червня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та законного представника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 12 листопада 2010 року.
Вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 червня 2010 року
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, гр. України,
не судимий,
засуджений за:
- ч.1 ст.185 КК України на 1 рік позбавлення волі,
- ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Згідно ч.1 ст.70 КК України призначено покарання ОСОБА_4 за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_2, гр. України,
не судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 12 листопада 2010 року вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 червня 2010 року змінено, засудженому ОСОБА_1 пом'якшено покарання за ч.2 ст.186 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі. В решті вирок залишено без змін.
Згідно з вироком засуджений ОСОБА_4 3 липня 2009 року близько 20год., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи у дворі будинку по вул. Бутиріна в м. Кременчуці, таємно викрав велосипед «Команчі» сірого кольору вартістю 900грн. у потерпілого ОСОБА_5, заподіявши останньому майнову шкоду на вказану суму.
24 серпня 2009 року близько 15год. ОСОБА_4 повторно за попередньою змовою з засудженим ОСОБА_1, перебуваючи у недобудованому будинку, розташованому на перехресті вул. Київської - Московської в м.Кременчуці, маючи намір на відкрите викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я відкрито заволоділи майном потерпілої ОСОБА_6 - мобільними телефонами «Motorola V 3 I» та «Nokia 3110», спричинивши їй майнову шкоду на суму 985грн., та майном потерпілої ОСОБА_7 - мобільним телефоном «Samsung E 630», заподіявши їй майнову шкоду на суму 320грн.
У той же день засуджений ОСОБА_1 повторно близько 21год., маючи злочинний намір на відкрите викрадення чужого майна, перебуваючи на перехресті вул. Шевченка - Сумської в м. Кременчуці, застосувавши насильство, яке не є небезпечне для життя і здоров'я потерпілого, відкрито викрав жіночу сумочку, в якій знаходився мобільний телефон «Samsung С-170» вартістю 397грн. та гроші у сумі 270грн. у потерпілої ОСОБА_8, заподіявши їй майнову шкоду у сумі 667грн.
У поданій спільно касаційні скарзі захисник засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та законний представник засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ставлять питання про зміну судових рішень щодо засудженого ОСОБА_1 у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Вони просять звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на строк 3 роки з покладанням на нього ряду обов'язків. В обґрунтування своїх вимог посилаються не те, що суд не врахував, що ОСОБА_1 щиро розкаявся, засудив свою поведінку, фізичного насильства до потерпілих не вчиняв, а взагалі не допустив вчинення ОСОБА_4 більш тяжкого злочину, з моменту скоєння злочину ніяких протиправних дій не вчиняв, до адміністративної відповідальності не притягувався, має на утриманні дружину та малолітню дитину, влаштувався на роботу, має вади здоров'я та перебуває на обліку у лікаря-психіатра, а також має певні проблеми з речовим апаратом, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, злочин вчинив до досягнення повноліття. Крім того, в порушення вимог ст.442 КПК України під час досудового та судового слідства служба у справах неповнолітніх та міліція у справах неповнолітніх повідомлені не були.
Касаційна скарга на вирок у частині засудження ОСОБА_4 не надходила.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка заперечувала проти касаційної скарги захисника та законного представника засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у злочині, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на наведених у вироку доказах, які судом належно досліджені та оцінені.
Доводи скаржників про те, що поведінка засудженого ОСОБА_1 була пасивною, фізичного насильства щодо потерпілих він не вчиняв та своїми діями не допустив скоєння засудженим ОСОБА_4 більш тяжкого злочину є неспроможними.
Так, засуджений ОСОБА_1 повністю визнав вину у інкримінованих йому злочинах та показав, що 24 серпня 2009 року з ОСОБА_4 відібрав телефони у потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_9, та у цей же день заволодівши сумкою жінки, вдарив її по обличчю (т.1 а.с.61, 111-112, т.2 а.с.32, 202), що також підтвердили засуджений ОСОБА_4 (т.1 а.с.37, 89-92, т.2 а.с. 104, 203), потерпілі ОСОБА_7 (т.2 а.с.2, 203-204), ОСОБА_9 (т.1 а.с.94, т.2 а.с.205), ОСОБА_10 (т.2 а.с.16), свідок ОСОБА_11 (т.2 а.с.6).
Прийшовши до висновку про зміну вироку суду першої інстанції у частині призначеного покарання засудженому ОСОБА_1, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області обґрунтовано зазначила, що суд в при обранні покарання ОСОБА_1, навівши пом'якшуючи покарання обставини, а саме: визнання вини, притягнення до кримінальної відповідальності вперше, наявність на утриманні малолітньої дитини, сприяння розкриттю злочинів, в достатній мірі їх не врахував.
З урахуванням цих обставин, а також приймаючи до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого ОСОБА_1, колегія суддів вважає обґрунтованою у вироку апеляційного суду необхідность призначення засудженому покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства із застосуванням ч.1 ст.69 КК України. При цьому, зважає на наслідки злочину, а також те, що потерпілі не наполягали на призначені суворого покарання ОСОБА_1, позитивну характеристику за місцем навчання, добровільне відшкодування завданої шкоди.
Таким чином, призначене засудженому ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Підстав для пом'якшення призначеного засудженому ОСОБА_1 покарання колегія суддів не знаходить.
Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують правильність визначення судом форми відбування покарання, оскільки, попри їх сукупність та зміст, вони не применшують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину настільки, щоб можна було прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
При цьому, істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду, не виявлено.
Доводи касаційної скарги про істотне порушення вимог кримінально - процесуального закону через розгляд справи без участі служби у справах неповнолітніх та міліції, безпідставне.
Під час досудового та судового слідства інтереси засудженого ОСОБА_1 представляли його захисник та законний представник, а тому колегія суддів погоджується з висновком апеляційної інстанції про те, що неповідомлення судом про час і місце розгляду служби у справах неповнолітніх та міліції у справах неповнолітніх не призвело до порушення права на захист ОСОБА_1, якому, до того ж, на час постановлення вироку судом першої інстанції виповнилося 18 років.
З уваги на таке, касаційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 12 листопада 2010 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника ОСОБА_2 та законного представника ОСОБА_3 - без задоволення.
___________________ _____________________ ___________________
Орлянська В.І. Суржок А.В. Лагнюк М.М.