Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлянської В.І. ,
суддів Суржка А.В. та Лагнюка М.М.,
за участю прокурора Шевченко О.О.,
розглянула в судовому засіданні 9 червня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 4 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 17 грудня 2010 року.
Вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 4 жовтня 2010 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, гр. України,
неодноразово судимий, в останнє - 27 квітня 2004 року Рожищенським районним судом за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі; на підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Луцького міського суду від 24 грудня 2003 року до відбуття призначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі; звільнений постановою Ківерцівського районного суду від 17 січня 2006 року умовно-достроково на не відбутий строк покарання 1 рік 18 днів,
засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 17 грудня 2010 року вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 4 жовтня 2010 року змінено. На підставі ч.1 ст. 69 КК України призначено ОСОБА_1 покарання за ч.3 ст.185 КК України на 1 рік позбавлення волі. У порядку ст.365 КПК України з описової частини вироку виключено вказівку суду про судимість ОСОБА_1 за вироком Луцького міського суду Волинської області від 27 вересня 1994 року за ч.3 ст.81, ст.46-1 КК України на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна та відстрочкою виконання на 2 роки. Виключено з вироку суду вказівку про вчинення ОСОБА_1 злочину повторно.
Згідно з вироком 16 листопада 2000 року близько 0год. 30хв. ОСОБА_1 за попередньою змовою в групі осіб з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які засуджені за дані злочини Ківерцівським районним судом 6 квітня 2001 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння з метою таємного викрадення чужого майна шляхом пошкодження за допомогою монтировки навісного замка проник в приміщення ферми СГПП «Правда», в с. Звози Ківерцівського району, звідки таємно повторно викрав троє телят загальною вагою 290кг, заподіявши підприємству майнової шкоди на суму 1160грн.
У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування судових рішень у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, направлення справи на новий судовий розгляд. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції повинен був застосувати ч.4 ст.70 КК України та призначити ОСОБА_1 покарання з урахуванням вироку Рожищенського районного суду від 27 квітня 2004 року. Крім того, суд апеляційної інстанції безпідставно застосував ч.1.ст.69 КК України, оскільки додаткових пом'якшуючих покарання засудженого обставин під час апеляційного розгляду справи встановлено не було. ОСОБА_1 вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, спричиненні збитки не відшкодував, характеризується посередньо, суспільно-корисною працею не займається, неодноразово засуджувався за корисливі злочини.
Також зазначає, що суд першої інстанції неправильно послався у вступній частині вироку на судимість засудженого за вироком Луцького районного суду від 4 листопада 2002 року, оскільки дана судимість погашена.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала касаційну скаргу прокурора частково в частині скасування прийнятих у справі судових рішень через незастосування положень ст. 70 ч. 4 КК України при призначенні покарання засудженому, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у злочині, за яким його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на наведених у вироку доказах, які судом належно досліджені та оцінені.
Подія злочину, доведеність винуватості та правильність кваліфікації судом за ч. 3 ст. 185 КК України злочинних дій засудженого в касаційній скарзі не заперечується.
Покарання апеляційним судом ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст.65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, його особи та конкретних обставин справи.
Обставини, що обтяжують покарання, на які є посилання у касаційній скарзі, враховані апеляційним судом при призначенні засудженому покарання.
Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, з часу вчинення злочину ОСОБА_1 минуло більше 10 років, він повністю визнав свою вину, розкаявся у вчиненому злочині, після звільнення з місць позбавлення волі 17 січня 2006 року більше злочинів не вчиняв. Сукупність цих обставин дала підстави для застосування апеляційним судом ст.69 КК України і призначення ОСОБА_1 покарання на 1 рік позбавлення волі, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.3 ст.185 КК України, за якою його засуджено.
За таких обставин, вважати призначене ОСОБА_1 апеляційним судом покарання явно несправедливим внаслідок м?якості, як на цьому наполягає в касаційній скарзі прокурор, не має.
Посилання прокурора в касаційній скарзі про порушення судом першої інстанції вимог ст. 70 ч. 4 КК України при призначенні засудженому покарання, необґрунтоване. Як убачається із матеріалів справи, покарання за вироком Рожищенського районного суду від 27 квітня 2004 року, засуджений ОСОБА_1 відбув, а тому підстав призначати йому покарання на підставі ст. 70 ч. 4 КК України немає. До того ж, справа переглядалася в апеляційному порядку за апеляцією засудженого, проте прокурор апеляції не подавав.
Безпідставними є також посилання прокурора про виключення із вступної частини вироку вказівки про судимість ОСОБА_1 за вироком Луцького районного суду від 4 листопада 2002 року, оскільки після постановлення цього вироку він засуджувався вироком Луцького районного суду 24 грудня 2003 року, а тому дана судимість відповідно до вимог ст.89 КК України не погашена.
Порушень вимог кримінально - процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування чи зміни вироку та ухвали не встановлено.
З уваги на таке, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.394-396 КПК України, колегія суддів,
вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 4 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 17 грудня 2010 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції - без задоволення.
___________________ _____________________ ___________________
Орлянська В.І. Суржок А.В. Лагнюк М.М.