Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого-судді Міщенка С.М.,
суддів
за участю прокурора Животова Г.О., Єлфімова О.В., ,
Шевченко О.О.,
захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6,
розглянула в судовому засіданні 31 травня 2011 року у м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, засудженого ОСОБА_7 та в його інтересах захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_8 на вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 3 березня 2011 року.
Вироком Нетішинського міського суду Хмельницької області від 10 грудня 2010 року
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до позбавлення волі строком на 7 років.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_9 74000грн. моральної шкоди.
Позов потерпілої ОСОБА_9 в частині відшкодування шкоди на утримання дитини, завданої смертю годувальника, залишено без розгляду.
За наведених у вироку обставин ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 1 січня 2010 року, знаходячись в приміщені гуртожитку АДРЕСА_1 та перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, під час сварки наніс потерпілому ОСОБА_1 удар ножем в область лівої половини грудної клітини, що призвело до смерті останнього.
Цей вирок місцевого суду за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_2 в частині призначення засудженому міри покарання та відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_9 скасовано. Вироком Апеляційного суду Хмельницької області від 3 березня 2011 року ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України призначено покарання у виді 11 років позбавлення волі.
Крім того, з засудженого стягнуто на користь потерпілої ОСОБА_9 124 тисячі гривень моральної шкоди.
У решті вирок Нетішинського міського суду Хмельницької області від 10 грудня 2010 року залишено без зміни.
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини та правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_7, просить судові рішення скасувати у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону. Посилається на те, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 334 КПК України при формуванні обвинувачення за ч. 1 ст. 115 КК України не вказав у вироку, що саме з метою вбивства ОСОБА_7 умисно наніс ОСОБА_1 удар ножем в область лівої половини грудної клітини, а також не навів мотиви відхилення доводів апеляції потерпілої ОСОБА_9 в частині задоволення її позову щодо відшкодування шкоди на утримання дитини. Зазначає, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 328 КПК України, також безпідставно залишив без розгляду цивільний позов потерпілої ОСОБА_9
Засуджений ОСОБА_7, не погоджуючись з кваліфікацією його дій за ч. 1 ст. 115 КК України, зазначає у касаційній скарзі та доповненнях до неї про порушення його права на захист під час апеляційного розгляду справи, просить скасувати судові рішення щодо нього, перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 124 КК України та призначити покарання у межах санкції цієї статті. У додатково поданій заяві клопоче про виклик його для дачі пояснень в засіданні суду касаційної інстанції.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати вироки суду першої та апеляційної інстанцій, а справу направити на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Вважає, що дії ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ст. 124 КК України.
Аналогічну за змістом касаційну скаргу з доповненнями до неї подав захисник ОСОБА_6, в якій вказує на неправильну кваліфікацію дій засудженого за ч. 1 ст. 115 КК України. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції права засудженого на захист. Зазначає, що йому, як захиснику, не була надана можливість прийняти участь у розгляді справи апеляційним судом та виступити в судових дебатах. Просить скасувати вказані судові рішення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка просила вирок апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд, пояснення захисників на підтримку поданих в інтересах засудженого касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
З огляду на матеріали кримінальної справи судом першої інстанції захисником ОСОБА_7 був призначений його батько - ОСОБА_6, який брав участь у розгляді справи цим судом. На вирок місцевого суду прокурором, потерпілою, засудженим та його захисником ОСОБА_8 були подані скарги, а захисником ОСОБА_6 - заперечення на скаргу потерпілої.
Оскільки в апеляціях прокурора та потерпілої ставилось питання про погіршення становища засудженого ОСОБА_7, суд першої інстанції одночасно викликав до суду апеляційної інстанції засудженого та захисників.
Згідно закону, кожен з учасників процесу має право прийняти участь у розгляді справи апеляційним судом, та виступити в судових дебатах.
Проте на порушення вимог статей 318, 354, 362, КПК України, не дивлячись на те, що захисник ОСОБА_6 прибув у судове засідання, що підтверджується відміткою на повістці, затвердженою печаткою апеляційного суду, йому не була надана можливість прийняти участь у розгляді справи апеляційним судом та виступити в судових дебатах.
Зазначене порушення права засудженого на захист є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, яке відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 370 КПК України, є підставою для скасування вироку суду.
Не вдаючись у розгляд питання про доведеність вини засудженого та про відповідність обраного йому покарання, колегія суддів вважає, що апеляційний суд постановив обвинувальний вирок з істотними суперечностями, що не дає можливості дійти однозначного висновку про правильність застосування кримінального закону.
Згідно зі ст. 378 КПК України, вирок апеляційного суду повинен відповідати вимогам, які пред'являються до вироку суду першої інстанції, тобто бути законним, обґрунтованим і складеним з додержанням вимог статей 332-335 КПК України.
Відповідно до ст. 334 КПК України формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, повинно містити чіткий і ясний опис обставин справи з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, а також форми вини та мотивів його скоєння.
Ці вимоги судом не дотримано.
Визнаючи засудженого винуватим в умисному вбивстві, суд при викладенні обставин злочину в вироку обмежився лише констатуванням того, що ОСОБА_7 умисно наніс ОСОБА_1 удар ножем в область лівої половини грудної клітини, заподіявши тілесні ушкодження, що потягли смерть потерпілого.
На основі такого формулювання не можна дійти однозначного висновку про те, з якою метою діяв засуджений та яким мотивом користувався. Тим більш, що сам ОСОБА_7 на протязі всього провадження по справі стверджував, що в такий спосіб змушений був оборонятися від потерпілого, який першим напав на нього, однак перевищив межі необхідної оборони.
Колегія суддів вважає, що допущені судом апеляційної інстанції порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотними, а тому вирок апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.
Під час нового апеляційного розгляду справи слід, дотримуючись вимог кримінально-процесуального закону, забезпечити право на захист, ретельно перевірити доводи поданих апеляцій і прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Клопотання ОСОБА_7 про виклик його для дачі пояснень в засіданні суду касаційної інстанції задоволенню не підлягає, оскільки воно подано поза межами строку на касаційне оскарження вироку і згідно зі ст. 391 КПК України не є обов'язковим для касаційного суду, а необхідності в його виклику колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
касаційні скарги прокурора, засудженого та захисників задовольнити частково.
Вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 3 березня 2011 року щодо ОСОБА_7 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Судді:
Міщенко С.М. Животов Г.О. Єлфімов О.В.