Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пойди М.Ф.,
суддів Швеця В.А., Литвинова О.М.,
за участю прокурора Вороніна Є.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 2 червня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника військового прокурора Західного регіону України на вирок військового місцевого суду Ужгородського гарнізону від 09 вересня 2010 року, яким
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, не судимого
засуджено за ч. 1 ст. 424 КК України із застосуванням ст. 69 і 58 КК України на 2 роки службового обмеження, з відрахуванням з суми його грошового забезпечення в дохід держави протягом призначеного строку 15 відсотків;
за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 і 58 КК України на 1 рік 6 місяців службового обмеження, з відрахуванням з суми його грошового забезпечення в дохід держави протягом призначеного строку 15 відсотків;
за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 і 58 КК України на 2 роки службового обмеження, з відрахуванням з суми його грошового забезпечення в дохід держави протягом призначеного строку 20 відсотків,
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
громадянина України, не судимого
засуджено за ч. ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 424 КК України із застосуванням ст. 69 і 58 КК України на 2 роки службового обмеження, з відрахуванням з суми його грошового забезпечення в дохід держави протягом призначеного строку 15 відсотків;
за ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 і 58 КК України на 2 роки службового обмеження, з відрахуванням з суми його грошового забезпечення в дохід держави протягом призначеного строку 20 відсотків;
за ч. 1 ст. 358 КК України із застосуванням ст. 69 і 58 КК України на 1 рік 6 місяців службового обмеження, з відрахуванням з суми його грошового забезпечення в дохід держави протягом призначеного строку 10 відсотків,
на підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно призначено засудженим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим на 2 роки службового обмеження, з відрахуванням з суми їх грошового забезпечення в дохід держави протягом призначеного строку 20 відсотків.
В апеляційному порядку вирок не переглядався.
Вироком суду встановлено, що капітан ОСОБА_6 у березні-травні 2009 року, підбурив командира в/ч А 1778 - підполковника ОСОБА_7 на крадіжку і одночасно до вчинення останнім дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та службових повноважень, шляхом надання дозволу на незаконний демонтаж трубопроводу, який хоча і проходив через територію полігону в/ч А 1778, але перебував у власності громади міста Ужгорода. Погодившись з пропозицією ОСОБА_6, ОСОБА_7 перевищуючи владу та службові повноваження, надані йому як військовій службовій особі, дав згоду на залучення підлеглих йому військовослужбовців та видав відповідні розпорядження на демонтаж та розрізку труб теплотраси, загальною довжиною 1124 погонних метри які знаходилась на балансі КП «Уж-тепло», чим було завдано комунальній власності істотну шкоду на загальну суму 102 284 грн. що у 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян. Викраденим майном засуджені розпоряджалися на свій розсуд.
На початку березня 2009 року, вони, за взаємною домовленістю між собою, передали частку труб у якості застави громадянину ОСОБА_8 за отримання у нього грошової позики в розмірі 30 000 грн., для чого, використовуючи підлеглих військовослужбовців строкової служби, завантажили менше 160 погонних метрів труб вартістю не менше 14 560 грн. на автомобіль НОМЕР_1 та вивезли їх за декілька рейсів за адресою: Ужгородський р-н, с. Довге Поле, де передали вкрадені трубі директору фірми «Юрусбудсервіс» - ОСОБА_9 При цьому, з метою виправдання законності походження цих труб, ОСОБА_6 підробив завідомо неправдивий офіційний документ - накладну від 16.06.2009, відповідно до якої ПП «Закарпатметал» нібито відпустило вказані металеві труби ПП ОСОБА_9 та передав цей документ ОСОБА_8
В подальшому 15 серпня 2009 року, ОСОБА_6 діючи аналогічним чином, вивіз ще 4 металеві труби, загальною довжиною 23,31 погонних метрів вартістю 2121 грн. 21 коп. за територію в/ч на земельну ділянку у с. Гута Ужгородського р-ну, належну громадянину ОСОБА_10, залишивши труби в якості подарунка останньому.
30 вересня 2009 року ОСОБА_5 , діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, вирішив за плату здати як металолом 403,71 погонних метрів викрадених труб на загальну суму 36736 грн. 61 коп., що у 100 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, для чого надав вказівку підлеглим військовослужбовцям - завантажити їх у автомобіль марки «Камаз» д.н.з. 4083 Р9, а прапорщикам: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 - здати завантажені труби на Ужгородську дільницю ВАТ «Закарпатвтормет», однак не спромігся довести задумане до кінця, оскільки вказаний автомобіль був затриманий правоохоронними органами.
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини засуджених у вчиненні злочину та кваліфікації їх дій, просить скасувати вирок суду з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону і невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених внаслідок м'якості. Зокрема, на думку прокурора, судом безпідставно застосовано ст.ст. 69 та 58 КК України при призначенні покарання та не достатньо враховано що засуджені посередньо характеризуються по службі, не визнали вини та не відшкодували шкоду спричинену злочинними діями, не прийнято до уваги судом і тяжкість вчинених ними злочинів.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав .
Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику призначення судами кримінального покарання” № 7 від 24 жовтня 2003 року, суди, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, які пом'якшують і обтяжують покарання.
Ці вимоги закону судом належним чином не виконано.
Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику призначення судами кримінального покарання” №7 від 24 жовтня 2003 року визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів, роль кожного із співучасників, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали тощо).
При призначенні покарання суд в достатній мірі не врахував, що відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, класифікується як тяжкий, а злочини, передбачені ч. 1 ст. 424, ч. 2 ст. 185 КК України, як - середньої тяжкості. До того ж, як видно з матеріалів справи, діяли засуджені з прямим умислом, з корисним мотивом, з метою власного збагачення, за попередньою змовою групою осіб.
Згідно зі ст. 69 КК України та п. 8 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину з урахуванням особи винного.
У кожному випадку застосування ст. 69 КК України суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання.
При таких обставинах, на думку колегії суддів, суд призначаючи винним покарання за статями, що відносяться до категорії тяжких та середньої тяжкості злочинів, якими передбачено позбавлення волі на певні строки, зробив передчасний висновок про можливість застосування до засуджених ст. 69 КК України та перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання передбаченого ст. 58 КК України у вигляді службового обмеження, адже воно постановлене без урахування конкретних обставин справи.
Так, суд не зазначаючи обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених засудженими злочинів, навів у вироку лише обставини, що на його думку, впливають на пом'якшення покарання. Так зокрема суд на законних підставах врахував сімейний , матеріальний стан та стан здоров'я ОСОБА_7 та ОСОБА_6, а також те, що вони вперше притягуються до кримінальної відповідальності.
Між тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду про те, що від дій засуджених не настало тяжких наслідків і вони не заподіяли будь-якої шкоди інтересам держави в особі військової частини, адже замість того, щоб бути зразком законослухняної поведінки та дисципліни для підлеглих, вони неодноразово протягом тривалого часу використовували їх необізнаність та повноваження командира для досягнення своєї злочинної мети по демонтажу теплотраси, тобто споруди, яка має особливе значення для забезпечення життєздатності міста не залежно від того використовувалась вона у повсякденному чи резервному режимі експлуатації, чим спричинили значну шкоду як авторитету військового начальника в очах військовослужбовців так і авторитету органів військового управління перед міською громадою, і при цьому засуджені вини своєї не визнали та не відшкодували матеріальну шкоду спричинену злочинними діями.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_7 та ОСОБА_6 покарання із застосуванням судом ст. ст. 69 та 58 КК України, тобто перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, ніж це передбачено санкціями статей за якими їх визнано винними, не відповідають тяжкості вчинених ними злочинів та особам засуджених, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого суд має розглянути справу щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з дотриманням чинного законодавства та прийняти законне і обґрунтоване рішення, призначивши їм покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України.
Керуючись ст.ст.394-396 КПК України, колегія суддів,
касаційну скаргу заступника військового прокурора Західного регіону України задовольнити.
Вирок військового місцевого суду Ужгородського гарнізону від 09 вересня 2010 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Судді:
М.Ф. Пойда В.А. Швець О.М. Литвинов