Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Животова Г.О.,
суддів Слинька С.С., Сахна Р.І.,
за участю прокурора Деруна А.І.
розглянула в судовому засіданні 7 червня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Автономної Республіки Крим на вирок Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 3 листопада 2010 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, неодноразово судимого, востаннє 29 вересня 2004 року за ст.ст. 186 ч. 3, 309 ч. 1, 70, 71 КК України на 4 роки 2 місяці позбавлення волі, звільненого умовно - достроково 8 серпня 2006 року на 11 місяців 4 дні,
засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України на 1 рік обмеження волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1000 грн. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди.
Вирок в апеляційному порядку не переглядався.
Відповідно до вироку суду, ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 28 травня 2010 року приблизно о 19 год. 00 хв., знаходячись за адресою: АДРЕСА_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті неприязних відносин із ОСОБА_2, наніс йому два удари руками в область голови, від яких останній впав, та не менше двох ударів в обличчя, спричинивши йому умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя останнього, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
У касаційній скарзі заступник прокурора не погоджуючись із вироком суду першої інстанції внаслідок м'якості, порушує питання про його скасування та направлення справи на новий судовий розгляд. На обґрунтування своїх доводів скаржник посилається на те, що судом не в достатній мірі було враховано дані про особу засудженого, який раніше неодноразово судимий, та уперто не бажає стати на шлях виправлення. Крім того, скаржник зазначає про неправильне застосування судом кримінального закону, яке виявилось у невизнанні двох обставин, які обтяжуючих покарання засудженого: вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів, що, на його думку, також свідчать про підвищену суспільну небезпеку ОСОБА_1
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів уважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.
Рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину суд обґрунтував доказами, дослідженими у порядку ч. 3 ст. 299 КПК України, і у касаційній скарзі не оспорюється.
Дії засудженого ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КК України кваліфіковані правильно.
Що стосується доводів прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання, то вони заслуговують на увагу.
Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставою для скасування або зміни вироку є, зокрема, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Згідно зі ст. 372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості.
Призначаючи засудженому ОСОБА_1 покарання, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, суб'єктивного ставлення засудженого до вчиненого злочину, даних про його особу.
При призначенні покарання суд формально врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу ОСОБА_1, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, і не встановив обставин, які обтяжують його покарання.
Між тим, судом було встановлено, що ОСОБА_1, маючи не зняту та не погашену в установленому порядку судимість, вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, проте в порушення вимог ст. 67 КК України, невизнання цих обставин, як таких, що обтяжують покарання засудженого, у вироку взагалі не вмотивовано. Хоча про це вказував і прокурор у своєму виступі в судових дебатах. На думку колегії суддів, наявність цих обставин, свідчить про підвищену суспільну небезпечність засудженого та його небажання стати на шлях виправлення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що призначене ОСОБА_1 покарання через його м'якість не є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів, тому вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.
Якщо при новому розгляді справи буде доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, то покарання має бути призначене з урахуванням наведеного і вимог ст. 65 КК України, відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.
Вирок Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 3 листопада 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Судді:
____________________ ___________________ ________________
Животов Г.О. Слинько С.С. Сахно Р.І.