Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пойди М.Ф.,
суддів Орлової С.О., Швеця В.А.,
з участю прокурора Бобровницького А.Е.
розглянула в судовому засіданні 02 червня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою військового прокурора Південного регіону України на вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 01 жовтня 2010 року, яким
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 409 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн.
В апеляційному порядку справа не переглядалась.
ОСОБА_1 засуджено за те, що він 19 травня 2009 року, в день відправлення у військову частину А 0267 з території збірного пункту Луганського обласного військового комісаріату в м. Луганську, умисно ухилився від несення обов'язків військової служби.
В касаційній скарзі прокурор, посилаючись на те, що суд неправильно застосував кримінальний закон, а саме, ч. 1 ст. 69 КК України, не мотивувавши його належним чином, порушує питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Також прокурор зазначає, що суд порушив вимоги ст. ст. 323 ч.2, 334 ч.2 КПК України, вказавши у вироку на обставини для застосування ст. 69 КК України, які не були предметом дослідження у судовому засіданні, оскільки справу розглянуто у порядку ст. 299 КПК України.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з протоколу судового засідання, розглянувши справу у порядку ст. 299 КПК України і дослідивши лише дані про особу ОСОБА_1, суд в порушення вимог ч.5 ст. 299 і ст. 300 КПК України не допитав його по обставинам пред'явленого обвинувачення, не з'ясував мотиви його дій, обмежившись в протоколі лише вказівкою на визнання ним вини і розкаяння у скоєному.
В порушення вимог ст. 323 КПК України, суд вказав у вироку, що винність ОСОБА_1 підтверджується його показаннями щодо обставин скоєння злочину, а також іншими доказами у справі, проти яких ніхто не заперечував, але в судовому засіданні такі докази не були предметом дослідження.
Заслуговують на увагу і доводи касаційної скарги прокурора про відсутність у вироку належного мотивування судом призначення ОСОБА_1 іншого виду покарання поза межами санкції ч.2 ст. 409 КК України.
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) «п ризначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або непризначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
У кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання.»
Ці вимоги закону судом також не виконано, однак, виходячи з конкретних обставин справи, мотиву поведінки засудженого та даних про його особу, судова колегія не вбачає підстав вважати призначене йому покарання занадто м'яким, про що йдеться у касаційній скарзі прокурора.
З урахуванням викладеного, на підставі ч.1 ст. 370 КК України, вирок суду у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, які перешкодили суду повно і всебічно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване і справедливе рішення, підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу військового прокурора Південного регіону України задовольнити частково.
Вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 01 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити до того ж суду на новий судовий розгляд.
Орлова С.О. Пойда М.Ф. Швець В.А.