Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючої Єленіної Ж.М.,
суддів Григор'євої І.В., Крещенка А.М.,
з участю прокурора Матюшевої О.В.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 7 червня 2011 року матеріали провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 13 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 26 липня 2010 року,
постановою старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Одеській області від 25 червня 2010 року порушено кримінальну справу щодо директора ЗАТ "Теплосервіс" ОСОБА_1 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
Згідно з постановою слідчого, приводом до порушення кримінальної справи стало безпосереднє виявлення органом дізнання ознак злочину, а підставами - достатні дані, суть яких зводиться до того, що директор ЗАТ "Теплосервіс " ОСОБА_1 умисно не включив суму податку на додану вартість за вересень 2008 року в розмірі 3 202 518 грн. при проведенні господарської операції по договору купівлі-продажу від 12.09.2008 року, за яким ЗАТ "Теплосервіс" продало ТОВ "Укратлантік" нерухоме майно, що призвело до несплати податку на додатну вартість в особливо великих розмірах.
Розглядаючи скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1, Приморський районний суд м. Одеси постановою від 13 липня 2010 року скасував постанову про порушення кримінальної справи.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26 липня 2010 року постанова районного суду залишена без зміни.
У касаційній скарзі прокурор доводить правомірність порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1, вказуючи про те, що суди вдалися до оцінки доказів, що можливе лише під час розгляду справи по суті. У зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону ставить питання про скасування постанови районного суду та ухвали суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримку касаційної скарги, перевіривши матеріали провадження за скаргою та матеріали, на підставі яких порушено кримінальну справу, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 15 ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отриманих даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішується судом при розгляді справи по суті.
За змістом ч. 2 ст. 94 КПК України підставою до порушення кримінальної справи є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. При цьому слід зауважити, що для порушення справи закон вимагає наявність сукупності лише первинних даних, які в подальшому мають всебічно досліджуватись в ході досудового слідства та під час розгляду справи судом.
Так, у постанові слідчого зазначено, що підставою до порушення кримінальної справи є достатні дані, що містяться в акті невиїзної перевірки від 16.03.2010 року, висновку експертного дослідження від 31.05.2010 року, податковому повідомленні-рішенні, податковій декларації з ПДВ ЗАТ "Теплосервіс" за вересень 2008 року, поясненнях ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4
Суд, не визнаючи дані згаданих акту перевірки та повідомлення-рішення як підставу до порушення кримінальної справи, у постанові послався на те, що вони суперечать акту перевірки від 14.03.2009 року та на час порушення справи не завершена процедура узгодження податкового зобов'язання.
Разом із тим, відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 жовтня 2004 року "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів", оскарження до суду платником податків рішення податкового органу може бути перешкодою для пред'явлення особі обвинувачення в ухиленні від сплати податків до остаточного вирішення справи судом, а не для порушення кримінальної справи.
Також суд, проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах перевірки, зробив висновок про те, що директором ТОВ "Теплосервіс" ОСОБА_1 правомірно задекларований за вересень 2008 року податок на додану вартість в сумі 0 грн. і податок, який підлягає відшкодуванню в сумі 0 грн.
Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції вдався до оцінки доказів, що при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи є неприпустимим, а тому постановлене за результатами розгляду скарги адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 судове рішення не можна визнати законним та обґрунтованим. Отже постанова районного суду, а також ухвала апеляційної інстанції, яка не звернула уваги на допущені місцевим судом порушення кримінально-процесуального закону, підлягають скасуванню з направленням матеріалів провадження на новий судовий розгляд.
Під час нового розгляду суду необхідно з дотриманням вимог ст. 236-8 КПК України перевірити доводи скарги адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 та, не розглядаючи й заздалегідь не вирішуючи тих питань, які вирішуються судом при розгляді справи по суті, прийняти законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 13 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 26 липня 2010 року скасувати, матеріали провадження за скаргою адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 направити на новий судовий розгляд.
Судді:
Ж.М. Єленіна І.В. Григор'єва А.М. Крещенко