Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Вільгушинського М.Й.,
суддів Швеця В.А., Дембовського С.Г.,
за участю прокурора Стратюка О.М.,
захисника ОСОБА_5
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 травня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, захисника ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_6 на вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 16 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 23 листопада 2010 року щодо нього.
Вироком Суворовського районного суду м. Херсона від 16 вересня 2010 року
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
не судимого, громадянина України
засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України на 7 років позбавлення волі з відбуттям покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу та з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_7 72853 грн. 56 коп. матеріальної шкоди та 102000 грн. - моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 23 листопада 2010 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винним в тому, що він, 30 жовтня 2009 року близько 23.30 год., керуючи власним автомобілем ГАЗ-32213 ПЕ д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по вул. Тираспільській з боку вул. Молодіжної у напрямку вул. І. Кулика в м. Херсоні, у районі магазину «Оскар», проявив неуважність та необачність до дорожньої обстановки, порушив вимоги п.п. 2.3 (б), 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, що призвело до зіткнення з мотоциклом «Сузукі», внаслідок чого водій мотоцикла ОСОБА_8 та його пасажир ОСОБА_9 від отриманих тілесних ушкоджень померли на місці.
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини та кваліфікації дій засудженого за ч. 3 ст. 286 КК України, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі винного внаслідок м'якості, просить скасувати судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд. На думку прокурора, при призначенні покарання засудженому судом, не в повній мірі враховано суспільно-небезпечний характер скоєного ним злочину та його тяжкість, а також те, що вину у вчиненому ОСОБА_6 визнав частково, матеріальну та моральну шкоду потерпілому не відшкодував. Крім того, суд, на думку прокурора, необґрунтовано дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог потерпілого ОСОБА_7 в частині стягнення моральної шкоди, не навівши підстав та мотивів прийнятого рішення.
У касаційній скарзі захисник засудженого, за її змістом, посилається на неповноту та однобічність досудового та судового слідства і невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим просить скасувати судові рішення, а справу направити на нове розслідування, звільнивши засудженого з-під варти. Свої доводи мотивує тим, що в судовому засіданні не до кінця було перевірено та з'ясовано усі обставини ДТП, і не правильно встановлено винну особу. Крім того, захисник зазначає, що попередній розгляд справи відбувся без його участі і без участі засудженого, а також вказує на інші порушення, яки були допущені при проведенні слідчих дій, зокрема на те, що у справі відсутні документи, на підставі яких було затримано ОСОБА_6, і те, що засуджений не був ознайомлений з постановою про порушення кримінальної справи.
Засуджений у своїй касаційній скарзі, по суті, просить скасувати судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд, у зв'язку з порушенням судами норм кримінального та кримінально-процесуального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок суворості та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника ОСОБА_5, який підтримав свою касаційну скаргу та скаргу засудженого та заперечував проти задоволення скарги прокурора, думку прокурора про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав .
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені сукупністю перевірених у судовому засіданні доказів, зокрема частковим визнанням засудженим своєї вини, показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, спеціаліста ОСОБА_14 висновками автотехнічних експертиз № 1968, № 1969, № 2282, судово-медичних експертиз, протоколом огляду місця події, а також іншими матеріалами справи, достовірність яких не викликала сумніву, як при апеляційному розгляді справи, так і при її перегляді судом касаційної інстанції.
Суд обґрунтовано погодився з показаннями свідків та висновками експертів, адже вони є послідовними та узгодженими між собою та іншими доказами по справі.
За змістом ст. 67 КПК України оцінка доказів є виключно компетенцією суду, який постановив вирок. Колегія суддів установила, що суд першої інстанції дотримався вимог цієї норми закону, а апеляційний суд належним чином перевірив всі докази по справі та доводи апеляційних скарг, в яких, по суті, наводилися доводи, аналогічні тим, що наведені у касаційних скаргах засудженого та його захисника.
Доводи касаційних скарг засудженого та його захисника в частині того, що судами першої та апеляційної інстанції була дана неправильна оцінка доказів у справі, не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст. 398 КПК України перевірка відповідності висновків суду, викладених у вироку і ухвалі суду, фактичним обставинам справи, не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.
Твердження захисника засудженого про те, що по справі не з'ясовано, хто саме винен у вчиненні злочину, а досудове і судове слідство проведено неповно та однобічно, є необґрунтованими.
Матеріалами справи спростовуються доводи захисника засудженого щодо відсутності у справі документів, на підставі яких було затримано ОСОБА_6, оскільки у справі є протокол про затримання підозрюваного від 31.10.2009 (а.с. 121-124), а твердження про те, що засуджений не був своєчасно ознайомлений з постановою про порушення кримінальної справи, є слушними, між тим, при ознайомленні зі справою, ОСОБА_6 ніяких зауважень з цього приводу не зробив і постанову не оскаржив (а.с. 156). Посилання захисника ОСОБА_5 на те, що попередній розгляд справи відбувся без його участі, адже він особисто не отримав повідомлення від суду про день такого судового засідання заслуговує на увагу, однак, як вбачається з матеріалів справи, на той час до участі у справі, крім захисника ОСОБА_5, було допущено і захисника ОСОБА_15, на адресу якого відповідне повідомлення було відправлено (а.с.155, а.с.167). Тобто сторона захисту знала про день, час та місце попереднього засідання у цій справі, а відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України під час попереднього розгляду справи обов'язковою є лише участь прокурора. Порушення кримінально-процесуального закону, які мали місце і на які вказано в касаційних скаргах учасників судового розгляду, за своєю суттю та наслідками не можуть бути визнані колегією суддів такими, що є істотними в розумінні ст. 370 КПК України і стати підставою для скасування судових рішень.
Д оводи прокурора щодо неправомірного задоволення цивільного позову про стягнення моральної шкоди на користь потерпілих лише частково, на думку колегії суддів, також задоволенню не підлягають, оскільки суд першої інстанції, з доводами якого, переглядаючи цю справу, погодився і апеляційний суд, визначив його розмір, враховуючи конкретні обставини справи, які належним чином відображені у вироку. До того ж особи, на користь яких стягнуто моральну шкоду з засудженого з касаційною скаргою з цих підстав не зверталися.
Відповідно до п.п. 9 та 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року, визначаючи розмір такої шкоди, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості і наводити до цього відповідні мотиви. Що було виконано судом при постановленні вироку у цій справі. До того ж відповідно до ст. 454 ЦК України розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини заподіювача і потерпілого та майнового стану відповідача (громадянина).
Отже, цивільний позов в частині його розміру, судом вирішено мотивовано, і колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку в цій частині.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, що відповідає вимогам ст. 65 КК України, таким чином, колегія суддів вважає, що підстав для зміни вироку у цій частині також немає.
Порушень норм кримінально-процесуального закону, що тягли б за собою зміну чи скасування судових рішень, не встановлено.
Керуючись ст.ст.394-396 КПК України, колегія суддів,
касаційні скарги прокурора, засудженого та захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 16 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 23 листопада 2010 року ОСОБА_6 - без зміни.
Судді:
М.Й. Вільгушинський В.А. Швець С.Г. Дембовський