Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Шилової Т.С.,
суддів Пузиревського Є.Б., Марчук Н.О.,
за участю прокурора Парусова А.М.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 7 червня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 7 вересня 2010 року щодо нього,
Вироком Герцаївського районного суду Чернівецької області від 29 червня 2010 року
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, не судимого,
засуджено:
- за ч. 2 ст. 191 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади строком на 2 роки;
- за ч.1 ст. 172 КК України до штрафу в сумі 600 гривень з позбавленням права займати керівні посади строком на 1 рік;
- ч. 2 ст. 172 КК України до штрафу в сумі 1700 гривень з позбавленням права займати керівні посади строком на 3 роки;
- за ч. 1 ст. 366 КК України до штрафу в сумі 850 гривень з позбавленням права займати керівні посади строком на 1 рік;
- за ч. 1 ст. 364 КК України до 2 місяців арешту з позбавленням права займати керівні посади строком на 2 роки.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_5 визначене у виді 2 років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади строком на 3 роки.
На підставі ст. 49 КК України ОСОБА_5 звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Цивільний позов залишено без розгляду.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області від 7 вересня 2010 року вирок щодо ОСОБА_5 змінено. Замість виправдання ОСОБА_5 у привласненні господарсько-будівельних матеріалів та службовому підробленні відомості видачі та акту списання господарсько-будівельних матеріалів, а також у примушуванні до фізичної праці ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, зазначені епізоди виключено з його обвинувачення.
Виключено з обвинувальної частини вироку посилання суду як на докази показання потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11
Виключено з вироку призначене ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 172, ч. 2 ст. 172 КК України основне покарання у виді штрафу.
Ухвалено вважати ОСОБА_5 засудженим:
- ч. 2 ст. 191 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади строком на 2 роки;
- за ч. 1 ст. 172 КК України до позбавлення права займати керівні посади строком на 1 рік;
- за ч. 2 ст. 172 КК України до позбавлення права займати керівні посади строком на 3 роки;
- за ч. 1 ст. 366 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень з позбавленням права займати керівні посади строком на 1 рік;
- за ч. 1 ст. 364 КК України до арешту строком на 2 місяці з позбавленням права займати керівні посади строком на 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 172, ч. 2 ст. 172, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 364КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ухвалено вважати ОСОБА_5 засудженим до покарання у виді 2 років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади строком на 3 роки та звільненим від призначеного судом покарання на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
В решті вирок залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_5 засуджено за вчинення злочинів за наступних обставин.
Так, ОСОБА_5, працюючи на посаді директора Дяківецької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом службового підроблення, в період з 1 серпня 2003 року по 24 грудня 2004 року привласнив частини заробітних плат, які були нараховані та підлягали до виплати працівникам школи ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на загальну суму 982, 90 грн. та витратив їх на власні потреби.
Крім, цього ОСОБА_5 1 серпня 2003 року та 1 вересня 2003 року з метою приховати привласнення ним частини заробітної плати ОСОБА_12 вніс в платіжну відомість по виплаті заробітної плати за липень 2003 року та серпень 2003 року запис про отримання ОСОБА_12 заробітної плати та підробив підпис останнього, після чого затвердив ці відомості своїм підписом.
Крім цього, ОСОБА_5 1 вересня 1998 року, 1 вересня 1999 року, 1 вересня 2000 року, 5 вересня 2001 року 1 вересня 2002 року та 1 вересня 2003 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, в інтересах своєї дочки ОСОБА_14, яка працювала вчителем правознавства Дяківецької ЗОШ, достовірно знаючи, що вона не має вищої освіти, вніс в тарифікаційний список педагогічного персоналу неправдиві дані, де вказав, що ОСОБА_15 має вищу освіту, категорії спеціаліст, після чого затвердив своїм підписом та подав в бухгалтерію відділу освіти, в результаті чого за період з 25.08.1998 року по 16.10.2003 року бухгалтерією відділу освіти Герцаївської РДА ОСОБА_15 була виплачена заробітна плата як спеціалісту з вищою освітою у розмірі 1065, 63 грн.
Крім цього, ОСОБА_5 використовуючи своє службове положення, шляхом психологічного тиску, погрожуючи звільненням з роботи чи учбовими неприємностями, примушував працівників школи та учнів безкоштовно виконувати господарські та польові роботи у нього вдома, а саме: кочегара ОСОБА_16., сторожа ОСОБА_17 періодично у 2001-2005 роках, ОСОБА_18 у травні-червні 2001 року, ОСОБА_19 у 2004 році, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у 1999-2003 роках.
Крім цього, в кінці серпня на початку вересня 2003 року ОСОБА_5 незаконно звільнив з роботи кочегара Дяківецької ЗОШ ОСОБА_16 та сторожа ОСОБА_17, чим грубо порушив законодавство про працю.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5, посилаючись на істотне порушення апеляційним судом вимог кримінально-процесуального закону, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд.
Засуджений зазначає, що місцевий суд при винесенні вироку допустив численні порушення вимог кримінально-процесуального закону, зокрема місцевий суд не вирішив питання чи винен підсудний у вчиненні злочинів, мотивувальна частина вироку не містить конкретного часу вчинення злочинів, вирок ґрунтується на доказах, які не були досліджені в судовому засіданні, однак апеляційний суд не відреагував на ці порушення та виніс незаконну ухвалу.
Крім того, апеляційний суд, в порушення вимог ст. 363 КПК України, не скасувавши ухвали від 30 серпня 2010 року про відновлення судового слідства, не відновив судового слідства та ухвалою від 7 вересня 2010 року завершив розгляд справи.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечував проти касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про винність ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які його засуджено відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які суд всебічно, повно й об'єктивно дослідив, правильно оцінив.
Винність ОСОБА_5 підтверджується, зокрема, показаннями потерпілих ОСОБА_20, ОСОБА_13, ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_19, ОСОБА_18, показаннями свідків ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_14, ОСОБА_23, ОСОБА_24, висновком почеркознавчої експертизи, платіжними відомостями про виплату заробітної плати, актом контрольно-ревізійного управління, висновком інституту післядипломної педагогічної освіти та іншими доказами, що були досліджені в судовому засіданні.
Дії засудженого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 172, ч. 2 ст. 172, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 364 КК України кваліфіковані правильно.
Доводи засудженого про порушення судом вимог кримінально-процесуального закону є безпідставними, оскільки апеляційний суд ретельно перевірив доводи апеляційної скарги засудженого ОСОБА_5 та дійшов обґрунтованого висновку про законність та обґрунтованість вироку місцевого суду.
Посилання засудженого на те, що апеляційний суд, не скасувавши своєї ухвали про відновлення судового слідства, не відновив судового слідства та завершив розгляд справи не ґрунтується на матеріалах справи.
З матеріалів справи вбачається, що апеляційний суд, враховуючи особливу складність кримінальної справи, своєю ухвалою від 31 серпня 2010 року переніс розгляд справи на 7 вересня 2010 року, коли і було постановлено ухвалу по суті розглянутих апеляцій.
Таким чином, колегія суддів не вбачає істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування чи зміни ухвали апеляційного суду.
Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів
Ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 7 вересня 2010 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 - без задоволення.
Шилова Т.С. Пузиревський Є.Б. Марчук Н.О.