Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Єленіної Ж.М.,
суддів Єлфімова О.В., Крещенка А.М.,
за участю прокурора Шевченко О.О.,
розглянувши у судовому засіданні у м. Києві 7 червня 2011 року справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 вересня 2010 року щодо нього,
Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 вересня 2010 року щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18 вересня 2007 року за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 188 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України на п'ять років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки із покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України,
скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлено його для відбування покарання, оскільки він у період випробування не виконав покладені на нього обов'язки: не з'являвся в орган кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації у визначені для цього дні та не повідомляв цей орган про зміну місця свого проживання.
В апеляційному порядку справа не переглядалась.
У касаційній скарзі, як убачається з її змісту, засуджений ОСОБА_5 порушує питання про скасування постанови суду, внаслідок істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону. Вважає, що суд не в повній мірі з'ясував усі обставини справи, які мають значення для вирішення питання для скасування звільнення від покарання з випробуванням, та дійшов неправильного висновку про те, що він ухилявся від виконання покладених на нього обов'язків. Зазначає, що він не отримував повідомлення з кримінально-виконавчої інспекції, а тому умов відбування покарання не порушував. Подання органу кримінально-виконавчої інспекції про направлення його для відбування покарання вважає необґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про законність і обґрунтованість судового рішення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково.
Згідно з ч. 2 ст. 78 КК України, суд за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, може прийняти рішення про скасування звільнення та про направлення засудженого для відбування призначеного покарання у разі невиконання покладених на нього обов'язків, визначених ст. 76 КК України, або систематичного вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
При скасуванні звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням суддя зобов'язаний з'ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки і чи можна розглядати факти, викладені у поданні органу, що відає відбуванням покарання, як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення.
Відповідно до ст. 164 Кримінально-виконавчого кодексу України, на кримінально-виконавчу інспекцію покладено обов'язок вести облік засуджених протягом іспитового строку, організувати початковий розшук засуджених, місце знаходження яких невідоме, та надсилати матеріали до органів внутрішніх справ для оголошення розшуку таких засуджених.
Зазначена стаття поважними причинами неявки засудженого до кримінально-виконавчої інспекції визнає несвоєчасне одержання запрошення, хворобу та інші обставини, що фактично позбавляють засудженого своєчасно прибути за викликом.
Згідно з ст. 166 Кримінально-виконавчого кодексу України невиконанням обов'язків вважається, коли засуджена особа не виконала хоча б одного з обов'язків, які було покладено на неї судом (наприклад, не з'явилася до інспекції два і більше разів підряд без поважних причин). Подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням надсилається до суду протягом місяця після встановлення таких фактів.
Зі змісту постанови Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 вересня 2010 року слідує, що підставою для скасування звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням стало невиконання ним покладених на нього обов'язків періодично з'являтися на реєстрацію в кримінально-виконавчій інспекції та повідомляти органи кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.
Як убачається з матеріалів справи, після направлення справи з Жовтневого МРВ КВІ УДДУ ПВП у Харківській області до Лозівського МРВ КВІ УДДУ ПВП у Харківській області для подальшого виконання за територіальністю, із засудженим ОСОБА_5 01 квітня 2010 року була проведена бесіда профілактичного характеру про недопущення вчинення повторних правопорушень та відібрані пояснення, в ході якої ОСОБА_5 зобов'язався з'явитись в кримінально-виконавчу інспекцію за першим викликом ( а. с. 91). При цьому, органом кримінально-виконавчої інспекції не було винесено постанову про встановлення періодичності та визначення днів з'явлення ОСОБА_5 на реєстрацію в цей орган.
Скасовуючи постанову про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, призначеного вироком суду, та направляючи його для відбування покарання у місця позбавлення волі строком на п'ять років, суд не з'ясував у представника кримінально-виконавчої інспекції, які саме заходи приймались інспекцією для встановлення місця знаходження ОСОБА_5
Нез'ясованим залишилось й те, чи мав ОСОБА_5 намір зникнути з постійного місця проживання з метою ухилення від контролю за його поведінкою.
Також, перевіркою матеріалів справи встановлено, що засуджений ОСОБА_5 позитивно характеризується за місцем свого проживання, про що є відповідні довідки, а також за період іспитового строку правопорушень, що потягли адміністративні стягнення, що свідчило б про його небажання стати на шлях виправлення, не вчиняв, громадський порядок не порушував.
Таким чином, висновки суду про невиконання засудженим обов'язків встановлених вироком, та його небажання стати на шлях виправлення є немотивованими та передчасними, оскільки суд не дослідив у повній мірі матеріали, які б підтверджували чи спростовували невиконання засудженим покладених на нього обов'язків, чим допустив істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, у зв'язку з чим, постанова суду підлягає скасуванню, а матеріали справи направленню на новий судовий розгляд.
Під час нового розгляду справи суд має всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, а також ретельно перевірити доводи касаційної скарги засудженого і постановити рішення, яке б відповідало вимогам закону.
Тому доводи касаційної скарги засудженого в частині скасування оскаржуваного ним рішення підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу засудженого задовольнити частково.
Постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 вересня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
ОСОБА_5, який відбуває покарання в Темнівській виправній колонії Харківської області, з під варти звільнити.
Ж.М. Єленіна О.В. Єлфімов А.М. Крещенко