іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - судді Міщенка С.М.,
суддів - Животова Г.О. та Єлфімова О.В.,
з участю прокурора - Казнадзея В.В.,
та засудженої ОСОБА_1,
розглянула 31 травня 2011 року в м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за касаційними скаргами заступника прокурора м. Києва та захисника ОСОБА_3 на рішення судів першої і апеляційної інстанції.
В цій справі вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 30 квітня 2010 року засуджено:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, в силу ст. 89 КК України не судимого, громадянина України,
- за ч. 2 ст. 189 КК України на 5 років позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 304 КК України на 3 роки позбавлення волі;
- на підставі ст. 70 КК України остаточно за сукупністю злочинів на 5 років позбавлення волі;
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, не судиму, громадянку України,
- за ч. 2 ст. 189 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробовуванням протягом трирічного іспитового строку та покладенням обов'язків не виїжджати за межі України по постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції й повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 вересня 2010 року вказаний вирок залишено без зміни.
Згідно вироку, ОСОБА_2 та неповнолітня ОСОБА_1 за попередньою змовою між собою вимагали та отримали від ОСОБА_4 20 000 доларів США, а перший ще й втягнув другу у злочинну діяльність за наступних обставин.
У грудні 2008 року ОСОБА_1 розповіла ОСОБА_2 про її інтимні стосунки з ОСОБА_4 Знаючи, що останній працює в Київській міській державній адміністрації, а ОСОБА_1 - неповнолітня, ОСОБА_2 умовив останню примусити ОСОБА_4 передати їм гроші, після чого вони електронною поштою та смс-повідомленнями почали погрожувати потерпілому розголошенням через ЗМІ відомостей, які зганьблять честь і гідність його та членів його сім'ї, вимагаючи в обмін на мовчання 250 000 доларів США. Ці погрози потерпілий сприймав, як реальні.
16 січня 2009 року в кафе «Дабл-Кофе» на вул. Михайлівській, 6 в м. Києві ОСОБА_2 спочатку зустрівся з ОСОБА_4 та усно підтвердив вимоги про передачу 250 000 доларів США, а 1 лютого 2009 року він та ОСОБА_1 в тому ж кафе отримали від потерпілого 20 000 доларів США (154 000 гривень згідно курсу НБУ), після чого були затримані працівниками міліції.
В касаційних скаргах:
- прокурор просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 судові рішення у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону й невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених внаслідок м'якості, а справу направити на новий судовий розгляд; вважає, що суд необґрунтовано звільнив ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України та допустив неправильне застосування кримінального закону, встановивши їй три роки іспитового строку, в той час, як ч. 3 ст. 104 КК України передбачає граничні межі такого строку для неповнолітніх від одного до двох років;
- захисник ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту та однобічність досудового та судового слідства, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_2, а справу направити на нове розслідування.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який не підтримав скаргу прокурора в частині порушеного питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 через безпідставне звільнення її від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі положень ст. 75 КК України, а в решті - підтримав цю скаргу та просив залишити без задоволення скаргу захисника, пояснення засудженої ОСОБА_1, яка просила залишити постановлений щодо неї вирок без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів визнає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
У касаційній скарзі прокурора не ставляться під сумнів висновки судів про доведеність винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначених злочинів та правильність кваліфікації їх дій.
Фактичні обставини справи, правильність встановлення яких оспорюється захисником ОСОБА_3, були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанції і перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України, не підлягають.
Доводи ж касаторів про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених непереконливі та необґрунтовані.
Так , з мотивувальної частини вироку вбачається, що покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 призначено з урахуванням загальних засад, передбачених ст. 65 КК України. При цьому суд врахував тяжкість скоєного злочину, дані про особи засуджених, роль і ступінь участі кожного з них, їх ставлення до скоєного.
Зокрема, позбавлення ОСОБА_2 волі строком на п'ять років, яке він повинен відбувати реально, є достатнім та необхідним для виправлення засудженого, відповідає тяжкості вчинених ним злочинів, обставинам за яких вони скоєні та даним про його особу.
Вмотивував суд і своє рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, зваживши на те, що вона була втягнена у злочинну діяльність, вчинила злочин вперше і у неповнолітньому віці, позитивно характеризується тощо. Ці та інші обставини правильно оцінені судом як такі, що знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого неповнолітньою злочину, внаслідок чого застосування до неї положень ст. ст. 75, 76 КК України колегія суддів визнає обґрунтованим.
Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляцій прокурора, засуджених та захисників, правильно визнав їх необґрунтованими та, відповідно до вимог ст. 377 КПК України, зазначив в своїй ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення.
Безпідставним є твердження про неправильне визначення судом трирічного іспитового строку при звільненні ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, оскільки ч. 3 ст. 104 КК України, на яку в своїй скарзі посилається прокурор, передбачає граничні межі іспитового строку для неповнолітніх засуджених, тоді як підсудній на день постановлення вироку вже виповнилось 18 років.
Але колегія суддів визнає, що у передбаченому ст. 395 КПК України зазначений іспитовий строк підлягає зменшенню до двох років з інших підстав, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1, яка розкаялась, дала правдиві показання про свої дії та дії іншого співучасника, була втягнута ним у злочинну діяльність.
Порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити судам повно та всебічно розглянути справу і винести законні та обґрунтуванні рішення, в даній справі не встановлено.
Зважаючи на зазначене, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
Касаційні скарги заступника прокурора м. Києва та захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 30 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24 вересня 2010 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.
У передбаченому ст. 395 КПК України порядку змінити ці ж судові рішення щодо ОСОБА_1, зменшивши призначений їй при звільненні від відбування покарання з випробуванням іспитовий строк з трьох до двох років.
С.М. Міщенко Г.О. Животов О.В. Єлфімов