Копія
Ухвала
Іменем України
Справа № 2а-3608/09/0118
11.11.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лядової Т.Р.,
суддів Іщенко Г.М. , Омельченка В. А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим на постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сікорська Н.І. ) від 19.10.09 у справі № 2а-3608/09/0118
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 Крим,97564)
до Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим (вул. Дм. Ульянова, 6,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95051)
про нарахування та виплату підвищення до пенсії,
У вересні 2009 року ОСОБА_2 звернулась з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену позивачу як дитині війни щомісячну соціальну допомогу за період 2007-2008 років.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має статус дитини війни та має право на пільги, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 № 2195-IV, зокрема, на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за 2007 - 2008 роки.
Постановою Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 19.10.2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим про нарахування та виплату підвищення до пенсії, задоволенні частково. На Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим покладений обов'язок здійснити позивачу перерахунок та виплату підвищення до пенсії ІНФОРМАЦІЯ_1, на 30 % мінімального розміру пенсії з 24 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року ( включно) у розмірі 395 грн. 20 коп.
В задоволені решті позовних вимог - відмовлено
На зазначене судове рішення від представника відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про вирішення справи за їхньої відсутності.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945) Другої світової війни було менше 18 років, що підтверджується наявної в матеріалах справи копією паспорта позивача.
Зазначений статус надає позивачу право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Згідно зі статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав в цій частині позивач не надав.
Відповідач в запереченнях на позов наполягав на застосуванні положень статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України в частині відмови в задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
З таких підстав судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що спір має бути вирішений в межах позовної давності, а саме, за період 2008 рік. Вимоги про стягнення підвищення пенсії за 2007 рік відповідно задоволенню не підлягають.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у 2007 року позивачу підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, не виплачувалось, а в 2008 році -виплачувалось частково, у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок -20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
При цьому статтею 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Разом з тим, судова колегія вважає правомірним застосування судом першої інстанції саме частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку судової колегії, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Слід зазначити, що відповідно до статті 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Разом з тим, на думку судової колегії вказані обставини не можуть бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Судова колегія вважає, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”№ 107-VI від 28.12.2007 текст статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”викладений в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”№ 107-VI від 28.12.2007 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже з вересня 2008 року у позивача виникло право на підвищення пенсії у розмірі 30%. Позовні вимоги за період з січня по травень 2008 року не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем спірна допомога в цей період виплачувалась у встановленому Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VI від 28.12.2007 розмір, якої був визначений неконституційним лише 22.05.2008р.
Законом України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” на 2008 рік встановлено мінімальну пенсію за віком з 01.04.2008р. по 30.06.2008р. у розмірі 481грн., з 01.07.2008р. по 30.09.2008р. -482грн., з 01.10.2008р. по 31.12.2008р. -498грн.
За таких обставин, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни за період з вересня по грудень 2008 року, яке підлягає виплаті позивачу, складає 395,20грн., згідно правильного розрахунку суду першої інстанції, з урахуванням нарахованого та виплаченого підвищення в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, а саме, 482грн. х 30% + 498грн. х 30% х 3 -197грн.60коп.
Спірне підвищення до пенсії, є "щомісячною" соціальною виплатою, право на яку у позивача триває з першого до останнього дня календарного місяця, у зв'язку з чим період має бути зазначений за цілий календарний місяць.
Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що при зазначені періоду за який підлягає нарахуванню підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, судом першої інстанції зазначений не повний календарний місяць, а саме з 24 вересня по 31 грудня. Разом з тим, сума яка підлягає нарахуванню та виплаті на користь позивача зазначена вірно - за повний календарний місяць
Враховуючи, що зазначена помилка не впливає на законність прийнятого рішення, судова колегія вважає за необхідне роз'яснити право на виправлення описки судом першої інстанції, з власної ініціативи чи за заявою сторони або іншої заінтересованої особи, в порядку передбаченому статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись ст.195; п.1ч.1ст.198; ст.200; п.1ч.1ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим - залишити без задоволення.
2. Постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сікорська Н.І. ) від 07.10.09 у справі № 2а-3161/09/0118 за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим про нарахування та виплату підвищення до пенсії - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя підпис Т.Р.Лядова
Судді підпис Г.М. Іщенко підпис В.А.Омельченко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Т.Р.Лядова