30 березня 2011 р.Справа № 2-а-5748/09/1470
Категорія:8.1.1Головуючий в 1 інстанції: Середа О.Ф.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді -Кравець О.О.
судді -Золотнікова О.С.
судді -Осіпова Ю.В.
за участю секретаря-Могучева Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
20 жовтня 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" звернулось до Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків у м. Миколаєві з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.08 року № 00006437/0 про зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлених до відшкодування за січень 2008 р. на 2218 грн., за лютий 2008 р. на 110568 грн., за березень 2008 р. на 8613 грн., за квітень 2008 р. на 4542 грн., всього на 125941 грн.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року позов задоволений, визнано протиправною та скасовано у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 21.10.08 р. № 00006437/0, прийняте Спеціалізованої державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків у м. Миколаєві подав апеляційну скаргу, згідно з якою вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права, просить її скасувати та прийняти нову , якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України .
Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом 1-ої інстанції встановлено, що 14.10.08 р. головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств будівництва та транспорту управління податкового супроводження підприємств невиробничої сфери діяльності Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків у м. Миколаєві Н.В.Шевченко було проведено документальну невиїзну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ "Санс-Хім" за період з 01.12.07 р. по 31.12.07 р., ПП "Трейд Ангар" за період з 01.01.08 р. по 31.01.08 р., ТОВ БВФ "Трансспецбуд" за період з 01.02.08 р. по 29.02.08 р., ТОВ «Санс-Хім" за період з 01.02.08 р. по 29.02.08 р., ТОВ БВФ "Трансспецбуд" за період 01.03.08 р. по 31.03.08 р., ТОВ "Енергоремонт" за період з 01.03.08 р. по 31.03.08 ЗВ "Санс-Хім" за період з 01.03.08 р. по 31.03.08 р.
Згідно зі складеним Актом перевірки від 15.10.08 р. за №896/37/22434446 зазначені порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України іл 03.04.97 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями (надалі - Закон № 168/97-ВР), в результаті чого позивачем було завищено суму бюджетного відшкодування на 125941 грн, в тому числі за періоди :січень 2008 р. на 2218 грн., за лютий 2008 р. на 110568 грн., за березень 2008 р. на 8613 грн., за квітень 2008 р. на 4542 грн.
За результатами перевірки відповідач прийняв податкове звідомлення-рішення від 21.10.08 р. за № 00006437/0, про зменшення позивачу ми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі на 125941 грн. Підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2008 р. були висновки відповідача зроблені за наслідками проведення зустрічних перевірок по ланцюгу поставок товару, з метою явлення платника, яким, згідно до Закону № 168/97-ВР, понесені фактичні витрати і сплаті податку на додану вартість до бюджету.
Перевіркою було встановлено, що підприємства по останньому ланцюгу постачання: ТОВ КП "Фасад" (код за ЄДРПОУ 34880057), ПП "Трейд Ангара" (код за ЄДРПОУ 32264619), ТОВ "Зеніт" (код за ЄДРПОУ 19055995), ПП "Техноторгтранс" (код за ІРПОУ 35066222), ТОВ "Постачання та Сервіс ЛТД" (код за ЄДРПОУ 33637887), І "Дізтранссервіс" (код за ЄДРПОУ 35349129) вказану суму в податковій декларації з датку на додану вартість в рядку "податкове зобов'язання" не відображали та відповідно, податок до бюджету не сплатили, що свідчить про порушення вимог вищевказаного Закону, та що ТОВ "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" безпідставно включило до рядку 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування" за січень та лютий 2008 р. та до рядку 2 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування" березень та квітень 2008 р. суми податку на додану вартість сплачених ним у повідних попередніх податкових періодах суб'єктам господарювання, у яких по ланцюгу постачання є суб'єкти господарської діяльності із ознаками фіктивності.
Таким чином, на думку перевіряючих, суми податку на додану вартість не надійшли до бюджету від підприємств із ознаками фіктивності по ланцюгу постачання за періоди - січень, лютий, березень, квітень 2008 р. на загальну суму 125941 грн.
Інших порушень під час перевірки встановлено не було .
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що фактично Спеціалізована державна податкова інспекція з великими платниками податків у м. Миколаєві в порушення статті 71 КАС України як суб'єкт владних повноважень не довела правомірність своїх дій по зменшенню суми бюджетного відшкодування ПДВ, оскільки у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, ним сплачено постачальникам у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, тобто виконані всі вимоги Закону № 168/97-ВР.
Апеляційний суд погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції, та вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Зміст наведених норм свідчить на користь висновку про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання позивачем у постачальників товарів, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Інші статті цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.
Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.
Між тим, надані позивачем документи (податкові накладні), дали суду першої інстанції підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів своїм безпосереднім постачальникам, які видали йому податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість, а тому їх оцінка судом відповідає правильному застосуванню підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наявні у позивача податкові накладні у повній мірі виконують функції, покладені на них Законом України «Про податок на додану вартість» та підтверджують фактичність здійснення господарських операцій.
Судом 1-ої інстанції встановлено, що документи первинного обліку, бухгалтерські документи, свідоцтва про державну реєстрацію підприємств-контрагентів , які на думку перевірючих мали ознаки фіктивності( які не були доведені під час судового розгляду), на час проведення взаєморозрахунків з позивачем були чинними. Укладені угоди між позивачем та підприємствами-постачальниками по усьому ланцюгу поставок до теперішнього ніким не оскаржені.
Крім того, Закон № 168/97-ВР також не надає права платнику податків контролювати показники податкової звітності по ПДВ іншого платника податків, тим більше щодо суб'єктів господарської діяльності (по другому, третьому і т. д. ланцюгам постачання), з якими зокрема останній не мав будь-яких господарських чи цивільно-правових правовідносин.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції , що порушення суб'єктами підприємницької діяльності - контрагентами позивача по першому або другому і далі ланцюгу постачання не можуть впливати на результати діяльності позивача.
Пункт 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платника податку визначає як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до Бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно з пунктом 10.2 статті 10 Закону № 168-ВР платники податку, визначені у пунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції , що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, постановлене рішення суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідає чинному законодавству.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України ,за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
Виходячи з цього, апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав для скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року .
Керуючись ч.1 ст. 195, ст.196, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків у м. Миколаєві -залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року- без змін.
Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 20-ти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, або з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя пис/
Судді: