28 квітня 2011 р.Справа № 2-а-7899/08/1570
Категорія:6.1Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.
Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Косцової І.П.
суддів - Турецької І.О.
- Стас Л.В.
за участю секретаря - Алексєєвої Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Прокуратури м. Одеси, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2009 року у справі за адміністративним позовом Прокуратури м. Одеси до Одеської міської ради, треті особи: Представництво по управлінню комунальною власністю, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання протиправним рішення , -
У червні 2008 року Прокурор м. Одеси звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати протиправним рішення Одеської міської ради від 26.03.2003 року № 1046- XXIV «Про приватизацію та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Одеси у 2003 році»в частині включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, підвального приміщення площею 182,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1.
В обґрунтування позову зазначив, що спірне підвальне приміщення є допоміжним, оскільки в ньому знаходяться комунікації, призначені для обслуговування житлового будинку, отже, є спільною власністю співвласників будинку, а відтак, прийняте відповідачем рішення є незаконним і підлягає визнанню протиправним. Внесений з цього приводу протест відповідачем відхилений.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційних скаргах Прокурор та треті особи -ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати судове рішення та ухвалити нову постанову про задоволення позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що рішенням Одеської міської ради № 1046-XXIV від 26 березня 2003 року внесено до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2003 році, підвальне приміщення площею 182,5 кв. м., яке розташоване у АДРЕСА_1 у м. Одесі. Спосіб та умови продажу зазначеного об'єкту -аукціон.
На виконання зазначеного рішення та у відповідності до правил проведення аукціону, 25.10.2003 року на аукціоні по реалізації об'єктів комунальної власності спірне підвальне приміщення продано ОСОБА_6
30 жовтня 2003 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради і ОСОБА_6 укладений Договір купівлі-продажу нежилого приміщення на аукціоні № 161, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 і зареєстрований у реєстрі за № 5125.
З зазначеного договору вбачається, що об'єкт купівлі-продажу належить продавцю на праві власності на підставі рішення виконавчого комітету Приморської районної ради № 613 від 20.07.1990 року, зареєстрованого в Одеському МБТІ у реєстраційній книзі № 11 за № 1243.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, зазначене рішення Приморської районної ради, а також договір купівлі-продажу підвального приміщення не оспорені та не визнані недійсними у порядку, передбаченому чинним законодавством, отже третя особа -ОСОБА_6 на момент розгляду адміністративної справи є добросовісним набувачем зазначеного приміщення.
За змістом частини першої статті 1 в редакції Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
За змістом пункту 2 ст. 10 Закону, допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Згідно офіційного тлумачення, що дане в Рішенні Конституційного Суду України N 4-рп/2004 від 02.03.2004 року допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема, створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що даний спір виник не стосовно приміщень, перерахованих у Законі та Рішенні Конституційного Суду України, оскільки, як зазначалося вище, спірне підвальне приміщення було передано у власність Одеської міської ради ще у 1990 році.
Відповідно до пункту дев'ятого статті 8 Закону, нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, при приватизації житлового фонду передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.
Колегія суддів вважає, що мешканці багатоквартирного АДРЕСА_1 не можуть бути визнані власниками таких приміщень, оскільки вони могли бути передані безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема, створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.
Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.
В матеріалах справи відсутні докази того, з якого часу в будинку, в якому розміщується спірне підвальне приміщення, проживають власники квартир та не конкретизовано, права скількох осіб порушені.
Оскільки на момент набуття Одеською міською радою права власності на спірне підвальне приміщення багатоквартирний АДРЕСА_1 у м. Одесі відносився до житлового фонду Одеської міської ради, яка і була власником неприватизованих квартир багатоквартирного будинку, колегія суддів вважає, що відповідач при вирішенні питання щодо відчуження підвального приміщення діяв відповідно до закону та в межах наданих повноважень.
При цьому колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 набули право власності на квартири у зазначеному будинку у грудні 1993 року та у листопаді 1999 року відповідно, тобто після набуття відповідачем права власності на підвальне приміщення.
За таких обставин, на думку колегії суддів, спірне приміщення не може бути об'єктом спільної власності власників квартир багатоквартирного АДРЕСА_1 у м. Одесі, а рішення Конституційного Суду України, на яке посилається позивач, стосується допоміжних приміщень та повноважень власників приватизованих або неприватизованих квартир щодо них, тому положення даного рішення не слід враховувати при розгляді даного спору.
Крім цього колегія суддів вважає, що позивачем не доведено того факту, що в спірному приміщенні знаходитися технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир), без доступу до якого експлуатація житлового будинку не є можливою, чи використовувалося воно чи якась з його частин для обслуговування будинку.
На думку колегії суддів знаходження певних приміщень в підвалах, цокольних поверхах не може визнаватися безумовною підставою віднесення їх до допоміжних приміщень, які підлягають приватизації разом з приватизацією квартир.
За змістом Закону нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди і при приватизації житлового фонду передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів не втрачають свій статус не допоміжних нежитлових приміщень, незалежно від того, де, у якій частині житлового будинку вони знаходяться.
Згідно ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
За змістом ст. 1 згаданого Закону, нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.
З наявного в матеріалах справи технічного паспорту, виданого Одеським міським бюро технічної інвентаризації 26.02.2003 року, вбачається, що підвальне приміщення площею 182,5 кв. м. в житловому АДРЕСА_1 є нежилим.
Відповідно до ч.5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.
Висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, не вбачається.
Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1. ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Прокуратури м. Одеси, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2009 року у справі за адміністративним позовом Прокурора м. Одеси до Одеської міської ради, треті особи: Представництво по управлінню комунальною власністю, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання протиправним рішення -залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її тексту в повному обсязі.
Суддя-доповідач: І.П. Косцова
Судді: І.О. Турецька
Л.В. Стас