Справа № 2а-2003-2011
17 березня 2011 року суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Самсонова В.В. розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська про стягнення недоплачених сум щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
24 лютого 2011 року позивачка звернулась до суду з позовною заявою про визнання дій неправомірними та стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни, в якій просила визнати протиправними недоплату належних їй, як дитині війни, сум щомісячної державної соціальної допомоги згідно зі ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і відмову відповідача у нарахуванні і виплаті їй цієї щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2009 і 11 місяців 2010 року, зобов'язати відповідача провести перерахунок призначених виплат згідно з ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком і виплатити їй недоплачені, як дитині війни, суми щомісячної державної соціальної допомоги за 2010 рік і до дати набрання сили Постановою суду. В обґрунтування своїх вимог позивачка вказала на те, що вона згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни і перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі. Відповідно до ст. 6 цього Закону з 01 січня 2006 року їй щомісячно повинна виплачуватися як дитині війни соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, однак дана соціальна допомога відповідачем їй не нараховувалась і не сплачувалась і у її виплаті їй відмовлено. Проте 09.07.2007 року Рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційним пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію вказаної норми закону. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року було визнано неконституційним п. 2 ст. 41 другого розділу Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік”, якими були зменшені розміри щомісячної надбавки до пенсії, тобто поновлено дію Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. За ч. 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативними актами. Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Розмір соціальної допомоги, відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” становить 30% мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Ухвалою суду зазначений адміністративний позов в частині вимог за період з 01 січня 2009 року по 23 серпня 2010 року включно, залишено без розгляду, в іншій частині вимог з 24 серпня 2010 року по 17 березня 2011 року відкрито скорочене провадження.
Вивчивши матеріали справи, вважаю, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з 24 серпня 2010 року по 17 березня 2011 року по наступним підставам.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Встановлено, що позивачка є пенсіонером та відповідно до ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в її пенсійному посвідченні. Відповідно до ст. 6 зазначеного закону, дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 01 січня 2006 року.
Доводи відповідача в відповіді про відсутність належного фінансування підвищення до пенсії, зупинення дії законів про виплату підвищення законами України «Про бюджет»та на регулювання цього питання постановою Кабінету міністрів України є безпідставними, оскільки вони не відповідають змісту ст. 22 Конституції України, за приписами якої при прийнятті інших або нових законів, внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод, про що зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнанні неконституційними також внесені зміни до ч.1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»згідно Закону України від 28.12.2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
У рішенні № 15-рп/2000 від 14 грудня 2000 року «справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України»зазначено, що рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (частина друга статті 150).
Європейський Суд з прав людини у справі «Кечко проти України»констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приведений аналіз правових норм дає підстави для висновку, що позивачка має право отримувати щомісячну державну соціальну доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 24 серпня 2010 року по 17 березня 2011 року, а відповідач відповідно зазначеної вище ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” зобов'язаний виплачувати позивачці підвищення до її пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, що згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Таким чином, дії відповідача щодо виплати позивачці державної соціальної допомоги у нижчому розмірі - 10 % є противоправними, а тому відповідач повинен здійснити відповідний перерахунок та виплатити підвищення до пенсії у визначеному законом розмірі -30 % мінімальної пенсії за віком, зарахувавши здійсненні виплати у розмірі 10 % з 24.08.2010 року по 17.03.2011 року. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивачкою було сплачено державне мито в розмірі 3 грн. 40 коп., які необхідно стягнути з бюджету м. Дніпропетровська на користь ОСОБА_1.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 22, 46, 150 Конституції України, ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (із змінами і доповненнями), ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України „Про Конституційний Суд України”, ст. ст. 2, 6, 18, 94, 99, 104-106, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними та стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни -задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі в м. Дніпропетровську щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»підвищення до пенсії у нижчому розмірі 10 % з 24 серпня 2010 року по 17 березня 2011 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію підвищену на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 24 серпня 2010 року по 17 березня 2011 року розрахованої відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»і законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, зарахувавши здійсненні виплати у розмірі 10 % у відповідний період.
Стягнути з бюджету м. Дніпропетровська судові витрати на користь ОСОБА_1 в сумі 3 грн. 40 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через Красногвардійський районний суд протягом десяти днів з дня отримання її копії. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.В. Самсонова