33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
08 червня 2011 року Справа № 17/5007/6/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є. , суддя Сініцина Л.М.
при секретарі Михайлюк К.В.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
від прокуратури: Кривецька -Люлюч Т. - прокурор відділу представництв в судах прокуратури Рівненської області
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу на рішення господарського суду Житомирської області від 22.03.2011 року
у справі № 17/5007/6/11 (суддя Шніт А.В.)
за позовом Прокурор м. Житомира в інтересах держави в особі Житомирська міська рада
до відповідача Комунальне підприємство "Житомирське обласне бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради
про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії
Рішенням господарського суду Житомирської області у справі № 17/5007/6/11 від 22.03.11р. відмовлено у задоволенні позовних вимог Прокурора м.Житомира в інтересах держави в особі Житомирської міської ради до Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради про визнання за Житомирською міською радою права власності на 30 гаражів, розташованих на земельній ділянці площею 0,21 га, прилеглій до гаражного кооперативу "Хмільники", що розташований у м.Житомирі по вул. Малікова,6. Припинено провадження у справі в частині позовних вимоги Прокурора м.Житомира в інтересах держави в особі Житомирської міської ради про зобов'язання Комунального підприємства "Житомирське обласне міське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради зареєструвати за Житомирською міською радою право власності на 30 гаражів, розташованих на земельній ділянці площею 0,21 га, прилеглій до гаражного кооперативу "Хмільники", що розташований у м. Житомирі по вул. Малікова.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач здійснює лише реєстрацію прав власності на нерухоме майно і не може бути відповідачем щодо вимог позивача про визнання права власності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Прокурора м.Житомира в інтересах держави в особі Житомирської міської ради до Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради про визнання за Житомирською міською радою права власності на 30 гаражів, розташованих на земельній ділянці площею 0,21 га, прилеглій до гаражного кооперативу "Хмільники", що розташований у м.Житомирі по вул. Малікова,6.
Відповідно до п.2 р.ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1878-VІ "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", до 01.01.2012р. державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Враховуючи наведені положення чинного законодавства, в даному випадку, відповідач виконує делеговані повноваження, щодо здійснення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, тобто діє як суб'єкт владних повноважень який керує у спірних відносинах поведінкою іншого суб'єкта.
З аналізу наведених норм закону вбачається, що спір про зобов'язання зареєструвати право власності не підлягає розгляду в господарських судах України, він підвідомчий адміністративному суду.
Відповідно до ч. 1 п.1 ст. 80 ГПК України, суддя припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції Прокурор м. Житомира звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 22.03.11р. у справі 17/5007/6/11 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежуванні земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради. Згідно з ч.і ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Частиною 1 ст. 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в орещу земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхшш укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 126 Земельного кодексу України визначено перелік документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
Оскільки зазначена земельна ділянка Житомирською міською радою нікому не виділялася, то невстановлені особи самовільно, без отримання документів передбачених ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, зайняли земельну ділянку площею 0,21 га, яка прилягає до гаражного кооперативу «Хмільники»по вул. Малікова, бум. Житомирі та самовільно без отримання відповідних дозвільних документів здійснили будівництво гаражів.
Згідно з ст. 22 Закону України «Про основи містобудування»забудова земельних ділянок, які надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Проте, зазначені умови невстановленими особами виконані не були.
Частина 1 статті 376 Цивільного кодексу України встановлює, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Таким чином, будівництво гаражів на земельній ділянці площею 0,21 га, що прилягає до гаражного кооперативу «Хмільники»по вул. Малікова, бум. Житомирі, є самочинним, в розумінні ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, оскільки здійснене на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, без відповідного дозволу та належно затвердженого проекту.
Згідно ч.5 ст. 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній.
Власником земельної ділянки площею 0,21 га, що прилягає до гаражного кооперативу «Хмільники»по вул. Малікова, бум. Житомирі, та на якій самовільно побудовано 30 гаражів, є територіальна громада м. Житомира в особі Житомирської міської ради.
01 лютого 2011 року прокуратура міста Житомира звернулася з листом до Відповідача з проханням зареєструвати за Житомирською міською радою право власності на самочинно збудовані гаражі, розташовані на земельній ділянці площею 0,21 га, що прилягає до гаражного кооперативу «Хмільники»по вул. Малікова, бум. Житомирі.
Проте, Відповідач листом від 01.02.2010 №154 відмовив прокуратурі міста Житомира в зазначеній реєстрації, посилаючись на ч.5 ст. 376 ЦК України.
Згідно п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № З-рп/99, прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор чи його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і така заява, згідно ст. 2 ГПК України, є підставою для порушення справи в господарському суді.
Відповідно до ч.2 п.5 Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № З-рп/99, поняття "органом, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах", означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
Відповідачем відзив на апеляційну скаргу не подано, представник відповідача в судове засідання не з"явися, хоча належним чином повідомлений про перегляд рішення суду, відомостей про причини неявки суду не подав.
Відповідно до ч.2 ст.96 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
Окрім того, судом явка сторін обов"язковою не визнавалася, то суд здійснює перегляд рішення за наявними в матеріалах справи доказами.
Прокурор в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити повністю.
Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши прокурора, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, підставою для позову про визнання за Житомирською міською радою права власності на 30 гаражів, розташованих на земельній ділянці площею 0,21 га, прилеглій до гаражного кооперативу "Хмільники", що розташований у м.Житомирі по вул. Малікова,6 та про зобов'язання Комунального підприємства "Житомирське обласне міське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради зареєструвати за Житомирською міською радою право власності на 30 гаражів, розташованих на земельній ділянці площею 0,21 га, прилеглій до гаражного кооперативу "Хмільники", що розташований у м. Житомирі по вул. Малікова,6 став акт перевірки від 24.01.2011 року дотримання вимог природоохоронного законодавства Гаражним кооперативом "Хмільники", яким зафіксовано, що під час візуального обстеження території ГК "Хмільники"на прилеглій до ГК "Змільники" території проведено забудову 30 гаражів та встановлено металеву огорожу зі сторони вул.Малікова, що призвело до самовільного зайняття земельної ділянки загальною площею 0,21га.
Однак, судова колегія дослідивши даний доказ дійшла висновку, що даний акт не обгрунтовує заявлених вимог прокурора, так як, відсутні наслідки ( відповідні рішення) щодо встановленого порушення природоохоронного законодавства.
За приписами ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Здійснення права власності полягає в володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України). Одним із способів захисту права власності є визнання його в судовому порядку. Зокрема, відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності згідно зі ст. 392 ЦК України є оспорення існуючого права.
Відповідач не оспорює право власності позивача, не посилається на свої права щодо цього майна, а відтак, не може бути належним відповідачем за позовом про визнання права власності, оскільки спір в цій частині не впливає на його права та обов'язки.
Відповідно до п. 1.3. "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно" затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Тобто, Комунальне підприємство "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради може бути відповідачем лише по тих позовах, які стосуються його прав та обов'язків, зокрема, про зобов'язання провести державну реєстрацію права власності, але не про визнання права власності.
Таким чином, з огляду на те, що відповідач право власності позивача не оспорюється, відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про визнання права власності за Житомирською міською радою права власності на 30 гаражів, розташованих на земельній ділянці площею 0,21 га, прилеглій до гаражного кооперативу "Хмільники", що розташований у м.Житомирі по вул. Малікова,6.
Поряд з цим, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції і в частині припинення провадження у справі на підставі п.1.1 ч.1 ст.80 ГПК України щодо зобов'язання Комунального підприємства "Житомирське обласне міське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради зареєструвати за Житомирською міською радою право власності на 30 гаражів, розташованих на земельній ділянці площею 0,21 га, прилеглій до гаражного кооперативу "Хмільники", що розташований у м. Житомирі по вул. Малікова, 6.
За приписами статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004р №1952-IV визначено, що систему органів державної реєстрації прав становить спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та його територіальні органи, які є органами державної реєстрації прав. Держателем Державного реєстру прав є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України. Адміністратором Державного реєстру прав є державне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства юстиції України, здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав та відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, що містяться у Державному реєстрі прав.
Відповідно до п.2 р.ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1878-VІ "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", до 01.01.2012р. державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Враховуючи наведені положення чинного законодавства, в даному випадку, відповідач виконує делеговані повноваження щодо здійснення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, тобто діє як суб'єкт владних повноважень, який керує у спірних відносинах поведінкою іншого суб'єкта.
Відповідно до ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема пунктами 7,9 визначено поннятя суб'єкт владних повноважень -орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що спір про зобов'язання зареєструвати право власності не підлягає розгляду в господарських судах України, а підвідомчий адміністративному суду.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог і заперечень. Проте, доказів на обґрунтування своєї позиції та на підтвердження своїх заперечень (апелянт) суду не надав.
З огляду на викладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -
1.Рішення господарського суду Житомирської області від 22.03.2011 року у справі № 17/5007/6/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Прокурора м.Житомира без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
3.Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили..
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Сініцина Л.М.