33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"07" червня 2011 р. Справа № 16/5025/479/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Огороднік К.М.
суддя Коломис В.В. ,суддя Мельник О.В.
при секретарі Багній А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Хмельницької області на рішення господарського суду Хмельницької області від 18.04.11 р. у справі № 16/5025/479/11 (суддя Магера В.В.)
за позовом прокурора Новоушицького району в інтересах органу місцевого самоврядування -Новоушицької селищної ради
до Регіональне відділення Фонду державного майна України в Хмельницькій області
до Відкритого акціонерного товариства "Новоушицький консервний завод"
про визнання недійсними наказів регіонального відділення ФДМУ по Хмельницькій області № 751, № 752 від 06.08.1996 року в частині включення гуртожитку на 110 місць по вул. Грушевського (вул. Пролетарська), буд. 2 та його котельні в план приватизації майнового комплексу Державного підприємства "Новоушицький консервний завод" та наказу № 216 від 26.02.1996 року в частині включення вартості гуртожитку та його котельні до акту оцінки вартості майна заводу
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача 1 - не з'явився
відповідача 2 - Гладій В.М., голова правління ВАТ "Новоушицький консервний завод"
органів прокуратури - не з'явився
В судовому засіданні 07.06.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Прокурор Новоушицького району в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування - Новоушицької селищної ради звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області до Відкритого акціонерного товариства "Новоушицький консервний завод" про визнання недійсними наказів регіонального відділення ФДМУ по Хмельницькій області № 751, № 752 від 06.08.1996 року в частині включення гуртожитку на 110 місць по вул. Грушевського (вул. Пролетарська), буд. 2 та його котельні в план приватизації майнового комплексу Державного підприємства "Новоушицький консервний завод" та наказу № 216 від 26.02.1996 року в частині включення вартості гуртожитку та його котельні до акту оцінки вартості майна заводу.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.04.2011 року у справі № 16/5025/479/11 (суддя Магера В.В.) в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, заступник прокурора Хмельницької області звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 18.04.2011 року у справі № 16/5025/479/11 та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого господарського суду винесено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.
В судове засідання прокурор та сторони явки повноважних представників не забезпечили, хоча про час та місце засідання суду були належним чином повідомлені, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, причин неявки до відома суду не довели, а відтак апеляційна скарга розглядається за їх відсутності.
Представник відповідача-2 у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, просив рішення господарського суду першої інстанції залишити - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідач-1 у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечив. Просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Хмельницької області від 18.04.2011 року у справі № 16/5025/479/11 слід залишити без змін.
При цьому колегія виходила з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами даної справи, 14.11.1995 року протоколом загальних зборів членів трудового колективу Новоушицького консервного заводу, зареєстроване регіональним відділенням Фонду Державного мана України 17.11.1995 року, було вирішено подати заяву про приватизацію державного майна Новоушицького консервного заводу.
17.11.1995 року наказом Регіонального відділення Фонду держмайна України по Хмельницькій області № 1119 було вирішено відповідно до ст. 12 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" зареєструвати заяву товариства покупців членів трудового колективу на приватизацію Новоушицького консервного заводу, присвоїти реєстраційний № 000281/68.
22.11.1995 року наказом регіонального відділення Фонду держмайна України № 1141 надано дозвіл товариству покупців членів трудового колективу Новоушицького консервного заводу на приватизацію державного майна Новоушицького консервного заводу.
28.11.1995 року наказом регіонального відділення Фонду держмайна України по Хмельницькій області № 1156 вирішено створити комісію з приватизації цілісного майнового комплексу Новоушицького консервного заводу.
Наказом РВ ФДМ України по Хмельницькій області № 1258/1 від 25.12.1995 року було затверджено результати інвентаризації майна Новоушицького консервного заводу, відповідно до якого до основних засобів Новоушицького консервного заводу відносяться гуртожитки № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 та житловий будинок. До згаданих основних засобів увійшов і гуртожиток на 110 місць по вул. Грушевського (вул. Пролетарська), буд. 2 в смт. Нова Ушиця.
03.01.1996 року протоколом засідання комісії з приватизації Новоушицького консервного заводу було затверджено акт оцінки Новоушицького консервного заводу та затверджено план приватизації.
26.02.1996 року наказом № 216 регіонального відділення Фонду держмайна по Хмельницькій області було затверджено акт оцінки майна Новоушицького консервного заводу.
06.08.1996 року наказом № 751 регіонального відділення Фонду держмайна України по Хмельницькій області було затверджено план приватизації.
06.08.1996 року наказом № 752 регіонального відділення Фонду держмайна України по Хмельницькій області було вирішено перетворити Державне підприємство Новоушицький консервний завод у відкрите акціонерне товариство.
15.08.1996 року розпорядженням голови Новоушицької райдержадміністрації № 364-р. було вирішено зареєструвати Відкрите акціонерне товариство "Новоушицький консервний завод".
22.06.2005 року розпорядженням регіонального відділення Фонду держмайна України по Хмельницькій області № 40 було вирішено передати житловий фонд та об'єкти соціальної інфраструктури ВАТ "Новоушицький консервний завод", а саме: газифікація заводу і житла, житловий будинок (смт. Нова Ушиця, вул. Грушевського, 1); ОНБ житлового будинку (смт. Нова Ушиця, вул. Пушкіна), які під час приватизації не ввійшли до статутного фонду, але перебувають на балансі ВАТ, у комунальну власність територіальної громади смт. Нова Ушиця. Передачу здійснити у відповідності до Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".
23.02.2001 року за розпорядженням Новоушицької райдержадміністрації №29/01-р створено державну технічну комісію у зв'язку із закінченим будівництвом топочної гуртожитку консервного заводу в смт. Нова Ушиця. 05.04.2001 року актом державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту прийнято в експлуатацію завершений об'єкт -котельня гуртожитку ВАТ "Новоушицький консервний завод" за підписом представників комісії. Згідно довідки ВАТ "Новоушицький консервний завод" на балансовому рахунку рахується котельня гуртожитку, 2001 року введення в експлуатацію, балансова вартість складає 17008,44 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Як на підставу позовних вимог, їх обґрунтування, прокурор посилається на норми ч. 1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", ч. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Відмовляючи в позові, місцевий суд вказав, що оспорювані накази регіонального відділення Фонду державного майна по Хмельницькій області № 216 від 26.02.1996 року та № 751, № 752 від 06.08.1996 року прийняті Фондом у відповідності до вимог діючого законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до об'єктів державної власності; що підлягають приватизації належать майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.
Колегія суддів, на підставі аналізу обставин справи та наявних в матеріалах справи документальних доказів, погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", дія цього Закону не поширюється, зокрема, на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.
Пунктом 39 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 18.01.1995 року, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується, зокрема, на вартість майна державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", а також вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 1, ч. 2 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), до державного житлового фонду, який підлягав приватизації на користь громадян України відносився житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який знаходився у повному господарському віддані чи оперативному управлінні державних підприємств, крім кімнат в гуртожитках.
Частиною 2 п. 9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" передбачено, що в разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віддані яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків), одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.
Пунктом 2 Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 891 від 06.11.1995 року, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду, крім гуртожитків. Зміни до п.2 Положення щодо передачі в комунальну власність відомчого житлового фонду, у тому числі гуртожитків, були внесені постановою Кабінету Міністрів України № 695 лише 26.05.2004 року.
Таким чином, на момент проведення приватизації гуртожитку ВАТ "Новоушицький консервний завод" - гуртожитки не відносились до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних Рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало.
Дану позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 08.11.2010 року у справі № 3/039-085/5 за позовом Баришівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ТзОВ "Торгово-фінансовий дім" про визнання права власності на будівлю гуртожитку та витребування його із чужого незаконного володіння. При цьому, місцевим судом враховано вимоги ст. 111-28 ГПК України.
Апеляційний суд також погоджується із висновком місцевого суду про безпідставність вимог прокурора щодо визнання недійсним наказу № 216 від 26.02.1996 року в частині включення вартості котельні гуртожитку до акту оцінки вартості майна заводу, оскільки котельня була введена в експлуатацію набагато пізніше, про що свідчить розпорядження першого заступника голови Новоушицької райдержадміністрації № 29/01-р. 23.02.2001 року, акт державної технічної комісії від 05.04.2000 року, а також бухгалтерська довідка про взяття на облік котельні по балансовому рахунку в 2001 році.
Інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, також є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів зазначає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 18.04.2011 року у справі № 16/5025/479/11 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, належним чином досліджені судом першої інстанції, висновків господарського суду Хмельницької області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Хмельницької області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 18.04.2011 року № 16/5025/479/11 - без змін.
2. Матеріали справи повернути до господарського суду Хмельницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Огороднік К.М.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Мельник О.В.