79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
08.06.11 Справа № 7/202
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Галушко Н.А.
суддів Краєвської М.В.
Орищин Г.В.
розглянув апеляційну скаргу приватного підприємства (далі ПП) «Мієр», м. Львів, б/н від 11.01.2011р.
на рішення господарського суду Львівської області від 24.12.2010р.
у справі № 7/202 (10)
за позовом: фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Львів
до відповідача: ПП «Мієр», м. Львів
про стягнення заборгованості в сумі 75278,96 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - підприємець
від відповідача: Піта Я.І. -представник
Права та обов'язки представникам сторін відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено.
Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81№ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.
Рішенням господарського суду Львівської області від 24.12.2010р. у справі № 7/202 (10) (суддя Фартушок Т.Б.) позов задоволено та стягнуто з приватного підприємства «Мієр»на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 71022,75 грн. основного боргу, 3267,04 грн. інфляційних нарахувань, 989,17 грн. 3% річних за порушення терміну виконання зобов'язань, 752,79 грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Приватним підприємством «Мієр»подано апеляційну скаргу б/н від 11.01.2011р., в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області у справі №7/202 (10) за позовом ФОП ОСОБА_2 до ПП «Мієр»та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що рішення суду є не обґрунтованим, винесене без належного дослідження обставин справи з порушенням норм матеріального права. Зокрема, скаржник зазначає, що ПП «Мієр»не отримувало жодного товару, не могло схвалювати правочин, вчинений від його імені, оскільки накладні підписані не уповноваженою на те особою ОСОБА_4 Крім того, посилається на упередженість особи, що підписала накладні від 27.10.2008р. та від 14.11.2008р. Також скаржник посилається на відсутність будь-якого договору між позивачем та відповідачем у період відвантаження товару 27 жовтня та 14 листопада 2008 року.
Підприємець ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу, а також у письмових поясненнях поданих суду спростовує доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі і доповненні до неї та просить залишити рішення господарського суду Львівської області від 24.12.2010р. у справі 7/202 (10) без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства «Мієр»без задоволення.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.03.2011р. зупинено провадження у справі №7/202 до завершення розгляду заяви в Пустомитівському РВ УМВС України про проведення перевірки дій ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на наявність в цих діях ознак злочинів.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2011р. ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 09.03.2011р. у справі №7/202 (10) скасовано та справу передано до Львівського апеляційного господарського суду для розгляду.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2011р. розгляд справи призначено на 08.06.2011р.
Позивач у судовому засіданні 08.06.2011р. підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та просив залишити рішення господарського суду Львівської області від 24.12.2010р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та в задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:
Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 27.10.2008р. поставлено приватному підприємству «Мієр»макулатуру на суму 54684,00 грн., також, 14.11.2008р. позивачем поставлено відповідачу макулатуру на суму 16338,75 грн., всього на суму 71022,75 грн., що підтверджується оригіналами накладних від 27.10.2008р. та 14.11.2008р. представленими позивачем у судових засіданнях, а також належним чином засвідченими копіями накладних присутніх у матеріалах справи (а.с. 13, а.с.14).
Відповідач за поставлений товар розрахунку не здійснив, посилається на недоведеність факту поставки товару по вищезазначених накладних.
Як встановлено судом першої інстанції вищезазначені накладні підписані посадовою особою Приватного підприємства «Мієр»ОСОБА_4, яка (згідно представлених Відповідачем наказу №46-к від 20.04.2007р. (а.с. 59), заяв про прийом на роботу від 20.04.2007р. (а.с. 60), про звільнення з роботи від 14.05.2009р. (а.с. 61), особової картки обліку кадрів (а.с. 84)) станом на дати складання вищезазначених накладних працювала у ПП “Мієр” на посаді менеджера відділу збуту.
Накладні від 27.10.2008р. та 14.11.2008р. скріплені відбитками печатки ПП «Мієр», що підтверджує наступне схвалення правочину вчиненого між ПП «Мієр»та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2
У відповідності із ст.241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання; наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Таким чином у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму 71022,75 грн.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача основної суми боргу в розмірі 71022,75 грн., оскільки така заборгованість підтверджена матеріалами справи, зокрема, накладними від 27.102008р. та 14.11.2008р. на яких присутній підпис особи ПП «Мієр»та відтиск печатки підприємства, що і підтверджує наступне схвалення правочину юридичною особою.
Позивачем 11.05.2010р. пред'явлено відповідачу вимогу про сплату боргу(а.с. 12), підтвердженням чого є запис на примірнику вимоги вх. №08 від 11.05.2010р. та дані з витягу журналу вхідної кореспонденції, посвідченого представником відповідача (а.с. 31).
Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 989,17грн. 3% річних та 3267,04грн. інфляційних нарахувань, які правомірно нараховані позивачем, згідно з його розрахунком, викладеним в уточненні позовних вимог (а.с. 34-36).
Щодо посилання скаржника на упередженість гр. ОСОБА_4 при підписанні накладних, то таке спростовується матеріалами кримінальної справи, а саме постановою від 11.04.2011р. Пустомитівського РВ ГУМВС України у Львівській області про відмову у порушенні кримінальної справи щодо неправомірних дій гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_2
Також постановою від 11.04.2011р. про відмову у порушенні кримінальної справи встановлено, що з 2005 року ФОП ОСОБА_2 здійснювала поставки макулатури на ПП «Мієр», у жовтні та листопаді 2008 року ФОП ОСОБА_2 поставила на ПП «Мієр»макулатуру на загальну суму 71022,75 грн., про що свідчать накладні від 27.10.2008р. та від 14.11.2008р.
Щодо інших вимог скаржника, заявлених в апеляційній скарзі та доповненні до неї, то суду не подано достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували такі вимоги.
Відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:
1. Рішення господарського суду Львівської області від 24.12.2010р. у справі №7/202 (10) залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП «Мієр»без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу направити у господарський суд Львівської області.
Головуючий-суддя Галушко Н.А
Суддя Краєвська М.В.
Суддя Орищин Г.В.