30.05.2011 року Справа № 5005/1090/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії
суддів: головуючого судді Вечірко І.О.-доповідача
суддів: Прокопенко А.Є., Дмитренко А.К.
секретар судового засідання: Соловйова О.І.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №142 від 22.04.11;
від відповідача: ОСОБА_2 фізична особа-підприємець, паспорт НОМЕР_1 від 05.11.07; ОСОБА_3 представник, довіреність №359 від 16.02.11; ОСОБА_4 представник, довіреність №1137 від 30.05.11;
від третьої особи: ОСОБА_5 представник, довіреність №19-56-01 від 17.01.11;
розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровськіій області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2011р. у справі № 5005/1090/2011
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровськіій області, м.Дніпропетровськ
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Дніпропетровськ
третя особа на стороні позивача, без самостійних вимог на предмет спору Головне управління статистики у Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ
про стягнення збитків і неустойки
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.11р. (суддя Татарчук В.О.) відмовлено в задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровськіій області, м.Дніпропетровськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Дніпропетровськ, за участю третьої особи на стороні позивача, без самостійних вимог на предмет спору: Головного управління статистики у Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ про стягнення збитків і неустойки.
Не погодившись із зазначеним рішенням, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ звернулося з апеляційною скаргою до апеляційного господарського суду в якій посилається на те, що рішення суду необгрунтоване та винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- орендна плата, як і неустойка нараховані в зв”язку з припиненням спірного договору оренди за умови неповернення орендованого майна за актом приймання-передачі і тому обидві вимоги є пов”язаними і можуть розглядатися в межах одного провадження;
- враховуючи факт припинення договору №12/02-2397-ОД та відсутність акту приймання-передачі, за яким орендоване майно мало бути повернено, позивачем на підставі п.3.10 договору за розрахунковий період з 01.02.09 р. до 31.10.10р. була нарахована орендна плата в загальному розмірі 8 367 грн. 92 коп. Разом з тим, відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов”язаний негайно повернути наймодавцеві річ. Якщо наймач не виконує обов”язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Керуючись вищезазначеною нормою договору, позивачем була нарахована неустойка за розрахунковий період з 01.02.09р. по 31.10.10р. в зазгальному розмірі 45 510 грн. 94 коп.;
- господарський суд неправомірно посилається у рішенні на те, що регіональним відділенням відповідно до ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та п.7.3 договору оренди не було повідомлено відповідача про припинення договірних відносин, а реєстр відправки кореспонденції не є належним доказом. Скаржник стверджує, що направив відповідачу лист від 09.02.09р. №18-03-01120 стосовно припинення договірних відносин, котрий був відправлений належним чином, про що свідчить поштовий штемпель на реєстрі відправки вихідної кореспонденції;
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.04.2011р. апеляційну скаргу призначено до розгляду.
В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 30.05.2011р. представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги. Представник відповідача заперечує проти апеляційної скарги і просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2011р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Представник третьої особи погоджується із запереченнями відповідача проти апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, третьої особи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (Орендодавець) та Приватний підприємець ОСОБА_2 (Орендар) уклали 01.05.2006р договір оренди нерухомого майна №12/02-2397-ОД, що належить до державної власності.
Згідно п.1 договору (в редакції додаткової угоди від 16.01.2008р.) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно -нежитлові приміщення, загальною площею 75,6кв.м., з них:
- площа орендованого приміщення 54,3кв.м., вартістю згідно незалежної оцінки 115973,37грн.;
- площа орендованого приміщення 21,3кв.м., вартістю згідно незалежної оцінки 45490грн.
Приміщення розміщені за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Столярова, 3 на першому поверсі 5-ти поверхового будинку, що знаходиться на балансі Головного управління статистики у Дніпропетровській області.
Відповідно до п.10.1 договору оренди від 01.05.2006р. №12/02-2397-ОД , сторони встановили, що договір діє з 01.05.2006р. по 01.04.2007р. включно.
Сторони 01.05.2006р. підписали акт приймання-передачі приміщення.
Додатковою угодою про внесення змін до договору оренди від 16.05.07р. строк дії договору встановлено до 01.03.08р.
Додатковою угодою від 18.06.08р. строк дії договору встановлено до 01.02.2009р.(а.с.14).
Згідно з п.10.1 договору оренди у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при поданні інформації щодо виконання умов цього договору, за заявою орендаря щодо продовження терміну дії, він може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у договорі.
Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Тобто, норма зазначеної статті має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення договору оренди має називатися виключно заявою. Така вимога може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди.
Позивач,обгрунтовуючи свої вимоги, посилається на той факт, що ним було направлено відповідачу лист від 09.02.2009р. №18-03-01120 щодо закінчення терміну дії договору оренди.
До господарського суду позивач подав ксерокопію вказаного листа. В якості доказу направлення відповідачу листа від 09.02.09р. позивачем подано ксерокопію службової записки від 27.02.09р., адресованої начальнику відділу діловодства та кадрів Братченко О.П. (а.с.17). У вказаній ксерокопії міститься відмітка поштового штемпеля від 27.02.09р. . Крім цього, на копії службової записки відтворено копію іншого документа -фіскального чека поштового відділення від 27.02.09р., про направлення групи рекомендованих листів. Оригіналів зазначених доказів позивач суду не надав.
Слід зазначити, що докази направлення позивачем листа від 09.02.09р. на адресу відповідача не були подані і апеляційному господарському суду відповідно до ухвали від 21.04.11р.
За наведених обставин, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що копії фіскального чека від 27.02.09р. та службової записки не можуть бути доказами направлення відповідачу листа від 09.02.09р. про припинення договору.
Судом першої інстанції на підставі правової оцінки умов укладеного між сторонами договору оренди від 01.05.2006р. №12/02-2397-ОД, наявного у справі листа орендодавця від 09.02.09 №18-03-01120 (а.с.16), ксерокопії службової записки згрупованих поштових відправлень від 27.02.2009 (а.с.17) та інших доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а позивачем не спростовано недоведеність направлення орендарю (відповідачу) повідомлення про припинення договору оренди в межах місячного терміну, передбаченого ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що в свою чергу, вказує на факт пролонгації вказаного договору та обумовлену цим відсутність правових підстав для звільнення орендарем займаного приміщення та його повернення орендодавцю.
Наведеної правової оцінки дотримується також Верховний Суд України при перегляді в касаційному порядку судових рішень у справах, пов'язаних зі звільненням нежитлових приміщень, що належать до державної та комунальної власності (постанови ВСУ від 22.03.2005 у справі №1/135-20/51, від 24.05.2005 у справі №36/237, від 27.12.2005 у справі №3/84).
Договір оренди №12/02-2397-ОД від 01.05.06р. був укладений терміном на 11 місяців, додатковою угодою від 16.05.07р. він продовжений до 01.03.08р., додатковою угодою від 18.06.08р. продовжений до 01.02.09р. Таким чином, загальний строк дії вказаного договору до зазначеної в договорі дати закінчення його дії -01.02.09р. склав 2 роки та 9 місяців.
Оскільки відповідно до ст.ст.2,3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування державним майном є договір оренди, а позивач не надав доказів направлення орендарю у встановлений строк заяви про припинення договору оренди від 01.05.06р. №12/02-2397-ОД, то цей договір є пролонгованим. За таких обставин, у відповідача були наявні правові підстави для перебування після 01.02.09р. у займаному приміщенні.
Головне управління статистики у Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ, залучене до справи в якості третьої особи вказує, що не отримувало листа від Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області щодо припинення договору оренди з ПП ОСОБА_2
Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2006р. між Головним управлінням статистики у Дніпропетровській області (Балансоутримувач) і ПП ОСОБА_2 (Орендар) був укладений договір №12/02-2397-ОД про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг.
Згідно з п.1.1 договору, балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Столярова,3, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.
Відповідно до п.1.2 договору орендар також користується приміщенням загальною площею 97,3 кв.м., яке розміщене на першому поверсі будівлі, вартістю (експертною) 207 810 грн. 00 коп.
На підставі п.1.3 договору орендоване приміщення використовується для цілей виготовлення печаток та штампів 21,3 кв.м. та надання побутових послуг -фотопослуг - 76,0кв.м.
Додатковими угодами термін дії вказаного договору продовжувався.
Додатковою угодою від 01.04.10р. дія вказаного договору продовжена до 01.04.2011р. Таким чином, балансоутримувач вважав договір оренди таким що не припинив свою дію.
Відповідно до умов договору оренди Головним управлінням статистики у Дніпропетровській області нараховувалась підприємцю ОСОБА_2 орендна плата в період з червня 2006р. по грудень 2010р., а також витрати за комунальні послуги (а.с.47).
Із платіжних документів, що знаходяться в матеріалах справи вбачається, що відповідачем перераховувалась орендна плата в порядку, передбаченому п.3.3 договору оренди, а саме 50 % орендної плати до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції та 50 % - балансоутримувачу.
У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління статистики у Дніпропетровській області звернуло увагу, що постановою Кабінету Міністрів України №316 було впроваджено тимчасове зниження орендних ставок за оренду нерухомого державного майна, згідно з якою орендар сплачував до державного бюджету орендну плату із розрахунку 45% установленого обсягу для орендарів -суб”єктів малого підприємництва в період з травня 2009р. по грудень 2010р.
Згідно з актом звірки розрахунків від 14.02.11р., підписаним начальником Головного управління статистики у Дніпропетровській області Шпильовою О.М. та ОСОБА_2 заборгованість по орендній платі у підприємця ОСОБА_2 відсутня.
В процесі розгляду справи господарським судом, позивач не довів факту наявності заборгованості ПП ОСОБА_2 по орендній платі за вказаний у позовній заяві період.
За наведених обставин, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про відмову позивачу у задоволенні його вимог про стягнення заборгованості по орендній платі.
Стосовно вимог позивача щодо стягнення неустойки в сумі 52 587 грн. 48 коп. слід зазначити наступне.
Регіональним відділенням ФДМУ по Дніпропетровській області здійснено нарахування вказаної суми за період з 15.03.2009р. по 15.02.2011р. на підставі ст. 785 ЦК України.
Норми ст. 785 ЦК України регулюють обов”язки наймача у разі припинення договору найму. Згідно з ч.2 зазначеної статті, якщо наймач не виконує обов”язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Оскільки позивач не довів факту направлення відповідачу листа про припинення дії договору оренди від 01.05.06р. №13/02-2397-ОД, то цей договір не припинив свою дію після 01.02.09р.
За таких умов, у позивача були відсутні правові підстави для нарахування відповідачу неустойки у розмірі подвійної орендної плати. В зв”язку з цим суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про відмову позивачу у задоволенні його вимог про стягнення з відповідача неустойки.
Слід зазначити, що застосування до даних правовідносин правил про позовну давність, на що послався в своєму рішенні суд першої інстанції є необгрунтованим з огляду на те, що судом встановлено наявність підстав для відмови у задоволенні позову по суті.
З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав їм вірну юридичну оцінку, прийняв законне рішення, підстави для скасування якого відсутні. За наведених обставин, у задоволенні апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровськіій області необхідно відмовити.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.99,101,103,105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд,-
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2011р. у справі № 5005/1090/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.
Головуючий суддя І.О.Вечірко
Суддя А.Є.Прокопенко
Суддя А.К. Дмитренко