16.05.2011 року Справа № 17/390-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідача),
суддів: Науменка І.М., Голяшкіна О.В.
при секретарі: Заболотній О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №5968 від 12.11.10;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 10.01.11;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2011 р. у справі № 17/390-10
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Пасаж”, м. Дніпропетровськ
про стягнення 99 956 грн. 17 коп.,-
У грудні 2010 р. позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 79388,27 грн. заборгованості з орендної плати за лютий, березень та квітень 2010 р. за договором суборенди № 12/08 від 15.08.2009 року, а також нарахованих на цю суму 5 245,58 грн. інфляційних втрат та 15 322,32 грн. 30 % річних.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2011 р. (суддя Суховаров А.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 10 391,12 грн. боргу з орендної плати, 2 683,27 грн. 30% річних, 957,91 грн. інфляційних, 140,32 грн. державного мита та 33,13 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати орендної плати у повному обсязі за договором суборенди, укладеним між сторонами. В частині відмови у позові про стягнення з відповідача частково боргу з орендної плати, 30% річних та інфляційних рішення мотивовано їх необґрунтованістю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу про його скасування в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми орендної плати за березень 2010р. у сумі 31 160,00 грн., оскільки висновок суду першої інстанції про отримання позивачем листа відповідача про розірвання договору суборенди не підтверджується наявними у справі доказами, а відтак суд безпідставно дійшов висновку про припинення орендних відносин сторін з 22.02.2010р.
В відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, як таке, що прийнято у відповідності з положеннями статті 43 ГПК України.
По справі оголошувалась перерва до 16.05.2011р.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 15.08.2009 року між позивачем (орендарем) та відповідачем (суборендарем) було укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 12/08 (далі - Договір), у відповідності з умовами якого позивач передав відповідачу в користування строком до 01.04.2012 р. частину нежитлового приміщення під торгівлю продовольчими та непродовольчими товарами загальною площею 269,00 м2 (245,50 м2 -перший поверх; 23,50 м2 -другий поверх), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується наявним в матеріалах справи двостороннім актом приймання-передачі від 15.08.09р. (а.с. 14).
Вказане нежитлове приміщення орендарем (позивачем) отримано у користування на підставі договору оренди №010801, укладеним з ТОВ «Є&Т»14.08.09 р., відповідно до умов якого передача об'єкта оренди в подальшу суборенду можлива без письмової згоди орендодавця, проте з повідомленням останнього, що допускається, виходячи з вимог статті 774 ЦК України. Відповідне повідомлення орендодавця позивачем було здійснене згідно листа №14/08-2009 -01.
Згідно п. 5.2 зазначеного договору розмір орендної плати за один місяць складає загалом 29960 грн., а починаючи з 01.01.10р. - 31 160,00 грн., яка відповідно п. 5.3 Договору сплачується не пізніше 10-го числа поточного місяця.
Відповідно до п. 9.2 договору за порушення строків внесення орендної плати суборендар сплачує орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, а у випадку порушення строків оплати більш ніж на 10 календарних днів додатково відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України , сторонами встановлено 30% річних за порушення грошових зобов'язань за кожний день прострочення від суми заборгованості.
Пунктом 4.2 передбачено право суборендаря (відповідач у справі) достроково відмовитись від договору шляхом письмового повідомлення орендаря (позивача у справі) за 60 (шістдесят) календарних днів до дати розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 774 ЦК України договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець (позивач у справі) передає або зобов'язується передати наймачеві (відповідач у справі) майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 762 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України).
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, оцінивши матеріали справи та встановивши направлення відповідачем 23.12.09р. повідомлення позивачу (лист № 3-14) щодо дострокового розірвання договору яке було отримано орендарем 24.12.09р., про що свідчить наявна у справі кур'єрська накладна № 3907555 та відповідь кур'єрської служби на запит суду, дійшов правомірного висновку про припинення договору з 22.02.10р., тобто через 60 (шістдесят) календарних днів, оскільки право припинення договору оренди суборендарем у такий спосіб передбачено п. 4.2 договору та допускається законом, зокрема ст. ст. 525 ЦК України.
За викладеного судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про безпідставність нарахування орендної плати за подальші періоди березень та квітень 2010 р., та у зв'язку з цим часткове задоволення позову щодо стягнення боргу з орендної плати за лютий 2010 р. до припинення договору суборенди у розмірі 10 391,12 грн., з урахуванням її часткової сплати у розмірі 14 091,73 грн., та нарахованих на цю суму на підставі п. п. 9.2 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України 30% річних за період з 11.02.10р. по 01.11.10р. у загальному розмірі 2 683,27 грн. і 957,91 грн. інфляційних за період з лютого 2010 року по вересень 2010 року включно.
Судова колегія не погоджується з посиланнями позивача на відсутність належних доказів надіслання йому повідомлення про припинення договору суборенди та отримання його уповноваженим представником кореспонденції, надісланої кур'єрською службою. Кур'єрська накладна № 3907555 є допустимим доказом надіслання відповідачем та отримання позивачем відповідного відправлення. Згідно п. 12.4 договору сторона несе повну відповідальність за правильність вказаних нею в договорі реквізитів та зобов'язується повідомляти у письмовій формі іншу сторону при зміні поштових та інших реквізитів, а у випадку неповідомлення несе ризик настання несприятливих наслідків. Кореспонденція була надіслана та отримана за поштовими реквізитами позивача, що визначені у договорі. Крім того позивачем не надано та не підтверджено отримання від відповідача іншої кореспонденції згідно вказаної кур'єрської накладної № 3907555, а відтак не спростовано отримання повідомлення саме про припинення договору. Відсутність акту про повернення приміщення з суборенди не спростовує надане договором суборендарю право на відмову від договору, яке за його умовами не обмежене будь-якими додатковими вимогами.
За викладеного доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, яке прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2011 р. у справі № 17/390-10 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя В.Ф.Мороз
Суддя І.М.Науменко
Суддя О.В. Голяшкін
Постанова підписана 30.05.2011р.