79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
31.05.11 Справа№ 5015/1939/11
За позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ
До відповідача Приватне підприємство «Львівський перевізник» м. Пустомити, Львівської області
Про стягнення заборгованості за кредитним договором № 010/08-3/3805 від 18.07.2008 року в розмірі 335110,05 грн.
Суддя Довга О.І.
Секретар Скремета О.О.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю
Від відповідача : не з'явився
Представнику Позивача роз'яснено їх права та обов'язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).
Клопотань про здійcнення технічної фіксації судового процесу на адресу суду не надходило.
Суть спору:
На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ до ПП «Львівський перевізник» м. Пустомити, Львівської області про стягнення заборгованості за кредитним договором № 010/08-3/3805 від 18.07.2008 року в розмірі 335110,05 грн.
Представник Позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить позов задоволити.
Відповідач кореспонденцію за адресою, вказаною у Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців -81100, вул. Глинські,56, м. Пустомити, Пустомитівського району, Львівської області не отримує.
За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, подачі клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України .
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.
18 липня 2008 року між акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»(Позивач) та Приватним підприємством «Львівський перевізник»(Відповідач) було укладено Кредитний договір №010/08-3/3805 (Кредитний договір), згідно з умовами якого Позивач надав Відповідачу кредит у сумі 365 500,00 гривень строком по 16.07.2014 року (Додаткова угода № 4 від 23.03.2010р.), а Відповідач прийняв на себе зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 22,75% річних (з 26.03.2010 року у розмірі 24% річних) та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами відповідно Графіку (додаток до Кредитного договору).
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в належним чином, надавши Відповідачу кошти в розмірі 365 500,00 гривень, що підтверджується меморіальним ордером № 00058481 від 22.07.2008 року.
У відповідності до п. 1.4 Кредитного договору погашення відповідної частини кредиту здійснюється Позичальником щомісячно рівними частинами в сумі, яка включає в себе погашення частини суми кредиту та процентів за кредитом, та яка розраховується в порядку передбаченому п.5.1 цього Договору. Сума щомісячного платежу підлягає сплаті щомісячно відповідно до п. 1.3.2 цього Договору.
Відповідно до ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Згідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до п.7.1 Кредитного договору Банк має право вимагати дострокового виконання Боржником зобов'язань.
Вказане положення Кредитного договору відповідає вимогам ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, згідно якої, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно Цивільного кодексу України.
Згідно п.7.3 Дострокове виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено Позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання Позичальником відповідної умови.
На підставі зазначеного пункту Кредитного договору Позивачем Відповідачу було направлено письмову вимогу №08-5/9-441 від 06.12.2010 року про дострокове погашення грошових зобов'язань за Кредитним договором (додається), але Відповідач своїх зобов'язань так і не виконав.
Окрім того, за змістом пункту 13.4 Кредитного договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим Договором Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання Позичальником простроченого зобов'язання включно. Сплата пені не звільняє Позичальника від виконання простроченого грошового зобов'язання.
У зв'язку із неналежним виконанням Відповідачем умов Кредитного договору, розмір пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та несплату відсотків станом на 18 березня 2011р. становить 4 015,46 грн.
У ст. 611 ЦК України як правовий наслідок порушення зобов'язання передбачено, зокрема, сплата неустойки.
У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій унормований ст. 231 ГК України, п. 6 якої передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом, або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, загальний розмір заборгованості Відповідача перед Банком станом на 18.03.2011 року складає 335 110,05 грн., в тому числі:
- заборгованість за кредитом - 297 664,30 гривні;
- заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами - 33 430,29 гривень;
- загальна сума пені - 4 015,46 гривень.
Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Частиною 1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання.
Частиною 1 ст.554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи, що Позивачем представлено достатньо об'єктивних та підтверджених матеріалами справи доказів в підтвердження своїх позовних вимог, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення.
Судові витрати слід покласти на Відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 13, 42, 124 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 548, 625, 627, 629 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 193, 216, 218, 232 ГК України, ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задоволити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Львівський перевізник»(81100, Львівська обл. м. Пустомити, вул. Глинська, 56, код ЄДРПОУ 33710364) на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Львівської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»(01011, м. Київ, вул. Лєскова,9, код ЄДРПОУ 14305909) 335110,05 грн. заборгованості, 3351,20 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.
Суддя Довга О.І.
Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Львівської області.
Суддя