79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.05.11 Справа№ 5015/1419/11
за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області
до відповідача приватного підприємства “Медіа сервіс”
про стягнення заборгованості
ціна позову: 83167,96грн.
суддя Фартушок Т.Б.
секретар Сорочик В.Ю.
Представники:
від позивача -ОСОБА_1., довіреність в матеріалах справи;
від відповідача -не з'явився
Суть спору:
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємства “Медіа сервіс” про стягнення заборгованості по орендній платі, в тому числі 74790,99грн. боргу, 8281,55грн. пені, 7479,1грн. штрафу.
Позовні вимоги мотивовані, зокрема, копією договору №45 від 12.06.2009р.; копією акту приймання-передачі від 12.06.2009р.; копією розрахунку заборгованості з орендної плати, пені та штрафу, доказами скерування позовної заяви відповідачу.
11.05.2011р. до господарського суду Львівської області надійшла заява Позивача про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, Позивач просить стягнути з Відповідача 68078,55грн. боргу, 8281,55грн. пені, 6807,86грн. штрафу.
Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/1419/11 від 21.03.2011р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 15год. 00хв. 11.04.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№5015/1419/11 від 11.04.2011р. та від 28.04.2011р.
Представнику Позивача оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по справі №№5015/1419/11, які скеровані в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є довідки з відбитком поштового штемпеля та дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області), зазначалось, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28,38 Господарського процесуального кодексу України.
Заяв про відвід судді не надходило.
Представник Позивача в судове засідання з'явилася, позовні вимоги підтримала повністю.
Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; заяву про уточнення позовних вимог з додатками: копією розрахунку заборгованості з орендної плати та пені та докази скерування заяви про уточнення позовних вимог Відповідачу.
Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив; від представника Відповідача надійшло клопотання в якому Відповідач визнає нявність даної заборгованості, а ткож зазначає, що майно повернуте балансоутримувачу згідно акту приймання-передачі від 28.02.2011р.(копія акту додається).
Конверт з ухвалою господарського суду Львівської області по справі №5015/1419/11 повернувся із зазначенням у поштовій довідці причина повернення -за закінченням терміну зберігання.
В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Щодо стягнення 68078,55грн. основного боргу.
12.06.2009р. між Позивачем (Орендодавцем) та Відповідачем (Орендарем) укладено договір №45 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності (далі -Договір), відповідно до п.1.1 якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (визначене в данному пункті) загальною площею 551,9м2 (далі -Майно), за адресою м.Львів, вул.Княжа, 5.
Відповідно до п.п.3.1, 3.2, 3.3, 3.6. Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць оренди березень 2009р. 28161,06грн.; нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чиним законодавством; орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляціїза наступний місяць; орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу.
Обов'язок Орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату визначений також п.5.3 Договору.
Відповідно до представленої Позивачем заяви про уточнення позовних вимог та наявного розрахунку боргу, борг Відповідача за Договором перед Позивачем становить 68078,55грн.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ч.1 ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються договором.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу, враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, перевіривши правильність наведенного Позивачем розрахунку, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача основного боргу в розмірі 68078,55грн. підлягає до задоволення.
Щодо стягнення 8281,55грн. пені та 6807,86грн. штрафу.
Позивач в додатках до позовної заяви надає розрахунок пені, відповідно до якого розмір пені становить 8281,55грн.
Відповідно до п.3.7 Договору, орендна плата, перерахована невчасно або не в повному обсязі, підлягає ідексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Згідно п.3.8 Договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше, ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до Постанови Національного банку України (НБУ) від 21.04.2008р. N107, розмір облікової ставки НБУ з 30.04.2008р. становив 12,0000%, згідно Листа НБУ від 16.02.2009р. N14-011/778-2395, розмір облікової ставки НБУ з 16.02.2009р. становив 12,0000%.
З врахуванням наведеного, перевіривши правильність розрахунків штрафу та пені, враховуючи доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 8281,55грн. та 6807,86грн. штрафу підлягають до задоволення.
Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
12.05.2011 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17.05.2011 року.
На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.
Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, 75, 85 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України “Про судоустрій України”, ч.1 ст.173, ст.ст.193, 230, 232 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, ч.1 ст.612, ст.ст.625, 629, ч.1 ст. 759, ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ч.1 ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, договором оренди №88 від 03.11.2005р., суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з приватного підприємства “МЕДІА СЕРВІС ”(79005, м. Львів, вул.Князя Романа, 6, ідентифікаціний код 35286845) на користь регіонального вдділення Фонду державного майна України по Львівській області (79000, м. Львів, вул.Січових Стрільців,3, ЄДРПОУ 20823070) 68078,55грн. боргу, 8281,55грн. пені, 6807,86грн. штрафу.
3. Стягнути з приватного підприємства “МЕДІА СЕРВІС ”(79005, м. Львів, вул.Князя Романа, 6, ідентифікаціний код 35286845) в дохід державного бюджету (р/р 31119095700006, банк -ГУДКУ у Львівській області, МФО - 825014, отримувач -УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ -22389406, код платежу - 22090200) 831,68грн. державного мита за подання позовної заяви до господарського суду, та в дохід державного бюджету (р/р 31212259700006, банк -ГУДКУ у Львівській області, МФО -825014, отримувач -УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ -22389406, код платежу - 22050000) 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.
Суддя