91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
06.06.11 Справа № 16/63/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно -будівельного підприємства "Азовінтекс", м. Маріуполь Донецької області
до Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод", м. Алчевськ Луганської області
про стягнення 1290653 грн. 03 коп.
Суддя Шеліхіна Р.М.
секретар судового засідання Маценко О.В.
за участю представників сторін:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача -ОСОБА_1., дов. від 19.05.11 №10-73,
Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості у сумі 906246 грн. 96 коп.,3% річних у сумі 68154 грн. 74 коп., індексу інфляції у сумі 316251 грн. 33 коп. за період з липня 2008 року по лютий 2011 року на підставі договорів поставки від 01.08.2007 №12-130/759ю.
Відповідач відзивом від 02.06.11 №10-3722 визнав позовні вимоги в частині основного боргу на суму 906246,96грн.
В частині 3% річних на суму 68154 грн. 74 коп. за період з 28.10.08 по 30.04.11 відповідач позов не заперечив і погодився з розрахунком позивача щодо даної вимоги.
В частині інфляційних нарахувань відповідач надав свій розрахунок на суму 294358,43грн. та вказав, що за місяці, в яких не відбувалась девальвація грошових коштів, він також здійснив розрахунок інфляційних нарахувань, що зумовило зменшення позову в цій частині.
Заявою від 02.06.11 №10-3721 відповідач повідомив суд про зміну назви підприємства у зв'язку реорганізацією - з 13 травня 2011 року Публічне акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод», про що надав відповідні документи, в тому числі статут, з якого вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод»є повним правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ «Алчевський коксохімічний завод».
З огляду на викладене та на підставі ст.25 ГПК України, відповідачем по справі є Публічне акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод».
Клопотанням від 10.05.11 №10-2951, зданим у судовому засіданні 06.06.11, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення на 18 місяців, посилаючись на важкий фінансовий стан підприємства.
Між сторонами у справі укладено договір поставки від 01.08.07. №12-130/759ю (з додатковими угодами), на підставі якого постачальник (позивач) зобов'язується поставляти згідно з домовленістю з покупцем (відповідачем) товар -будівельно-технічні матеріали -за ціною, у кількості та в асортименті, вказаних в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, встановлених даним договором, - протягом 5 днів з дня отримання рахунка.
За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки і відповідає вимогам правового інституту поставки (ст.ст.265-267 ГК України) з відстрочкою платежу.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 1266187,61грн., а відповідач отримав продукцію за вказаним договором, що підтверджено матеріалами справи та представником відповідача в судовому засіданні, та сплатив частково вартість товару на суму 359940,65грн., по твердженню позивача за період з 30.05.08 по 31.07.08.
Позивач звернувся з даним позовом до суду, вказуючи про порушення відповідачем вимог закону і умов укладеного договору у зв'язку з неповною оплатою поставленого товару, і просить стягнути з відповідача борг за поставлений товар в сумі 906246,96грн.
Крім того, за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 68154 грн. 74 коп., індекс інфляції у сумі 316251 грн. 33 коп. за період з липня 2008 року по лютий 2011 року Вказані вимоги розраховані позивачем по кожному рахунку-фактурі окремо з урахуванням часткової оплати (розрахунок на а.с.8).
Відповідач заперечив позовні вимоги в частині 21892,9грн. інфляційних нарахувань, з урахуванням дефляцій них процесів.
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представника відповідача, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися у встановлений договором строк. Договором поставки від 01.08.07. №12-130/759ю, укладеним сторонами по справі, встановлено, що покупець (відповідач) зобов'язаний оплатити вартість поставленої продукції протягом 5 днів з дня отримання рахунка.
Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договором поставки від 01.08.07. №12-130/759ю, укладеним сторонами по справі, визначено порядок виконання відповідачем зобов'язань по сплаті вартості поставленої продукції.
Статті 265-267 ГК України, ст.ст.655-692 ЦК України зобов'язують відповідача виконати обов'язок по оплаті поставленої продукції у відповідності до вимог закону та умов договору.
При розгляді справи суд встановив, що відповідач не виконав свої обов'язки перед позивачем по оплаті за поставлений товар за договором поставки від 01.08.07. №12-130/759ю у повному обсязі, у зв'язку з чим має заборгованість перед позивачем на суму 906246,96грн.
Представник відповідача визнав заявлені вимоги на суму 906246,96грн. повністю.
За таких підстав з відповідача слід стягнути борг в сумі 906246,96грн. на користь позивача за договором поставки від 01.08.07. №12-130/759ю.
Позовні вимоги в частині предмету спору про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 316251 грн. 33 коп. за період з липня 2008 року по лютий 2011 року слід задовольнити частково на суму 294358,43грн., - яку визнав відповідач, погоджуючись з заборгованістю та частковою оплатою боргу у вказаному періоді, оскільки вимоги позивача у заявленому розмірі не мотивовані в порядку ст.ст.33,34 ГПК України: в наведеному позивачем розрахунку даних вимог (на а.с. 8) відсутній чітко визначений період, за який розраховану індекс інфляції, відсутні визначення індексу інфляції в конкретний місяць. З розрахунку, наданого позивачем, неможливо зробити висновок щодо конкретного періоду (помісячно) нарахування даної вимоги. Позивачем також не визначено в наданому розрахунку період часу, за який мала місце дефляція грошових коштів і не відображено яким чином процес дефляції сплинув на загальну суму заборгованості відповідача.
Розмір 3% річних в сумі 68154 грн. 74 коп. слід задовольнити на підставі правил ст.625 ЦК України - за несвоєчасне виконання грошового обов'язку по оплаті товару відповідач зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочки.
За таких підстав позов слід задовольнити частково.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, надані відповідачем в підтвердження фінансового стану підприємства, суд вирішив клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення строком на 18 місяців задовольнити.
Керуючись приписами ст.83 ГПК України, суд виходив з оцінки доказів, наданих відповідачем в підтвердження вимоги про розстрочення виконання рішення, з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання зобов'язання, враховуючи наслідки порушення зобов'язання.
З бухгалтерського балансу та з фінансового звіту підприємства вбачається, що розмір кредиторської заборгованості значно перевищує доходи та прибуток підприємства у звітному періоді. Виконання рішення одноразово у задоволеній сумі ускладнить економічний стан підприємства та сплине на погіршення фінансово-економічних показників його діяльності. В цілях запобігання вказаних обставин суд вирішив задовольнити клопотання відповідача.
Юридичний аналіз наведеної правової норми свідчить, що вона не є імперативною та застосовується за визначених умов на розсуд суду.
Щодо конкретного стоку розстрочення виконання рішення, то це є оцінкою судом правовідносин сторін в спорі та доказів по справі.
З урахуванням обставин справи і приймаючи до уваги клопотання відповідача, суд вирішив розстрочити виконання рішення на строк 18 місяців з обов'язковою сплатою по 70486,68грн. щомісячно, починаючи з дня набрання чинності даним рішенням.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. Надмірно сплачене державне мито в сумі 20,47грн. повернути позивачеві з державного бюджету.
На підставі викладеного, ст.ст.232,265-267 ГК України, ст.ст.526,625,629,655-692 ЦК України, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, п.5ст.78, ст.ст.82, 83,84, 85 ГПК України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод", м. Алчевськ Луганської області, вул.. «Красних партизан», 1, ід. Код 00190816 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно -будівельного підприємства "Азовінтекс", м. Маріуполь Донецької області, проспект «Леніна», 68 «а», ід. Код 24155428 суму боргу у розмірі 906246,96грн., інфляційні нарахування в у сумі 294358,43грн., 3% річних у сумі 68154,74грн., витрати по держмиту у сумі 12687,60грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 232 грн. Видати наказ.
3. Надмірно сплачене Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно -будівельного підприємства "Азовінтекс", м. Маріуполь Донецької області, проспект «Леніна», 68 «а», ід. Код 24155428 державне мито в сумі 20,47грн. повернути платнику з державного бюджету на підставі даного рішення, скріпленого гербовою печаткою господарського суду Луганської області.
4. Розстрочити виконання рішення строком на 18 місяців зі щомісячним стягненням по 70486,68грн., починаючи з 25.06.11. і до 25.12.12. В останній місяць -грудень 2012 року стягнути 70486,57грн.
5. В решті вимог відмовити.
Рішення підписане 14.06.11
Суддя Р. Шеліхіна