91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
07.06.11 Справа № 28/77/2011
Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянувши матеріали за позовом
Фізичної особи -приватного підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ
до Фізичної особи -приватного підприємця ОСОБА_2, м. Луганськ
про стягнення 45794 грн. 62 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3, довіреність № 875 від 26.04.2011;
від відповідача: представник не прибув.
Суть справи: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 40865 грн. 57 коп., інфляційних збитків у сумі 3555 грн. 30 коп., 3% річних у сумі 1373 грн. 30 коп.
Відповідач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення розгляду справи, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.
Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України" (п.19) ... дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п.3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, станом на час розгляду справи.
Відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а ненадання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.
28.01.2010 приватним підприємцем ОСОБА_4 (первісний боржник), приватним підприємцем ОСОБА_2 (новий боржник) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (кредитор) укладено договір про переведення боргу № 1/01-10.
Даним договором регулюються відносини, пов'язані з заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із договору суборенди нежитлового приміщення №16-3 від 02.04.2009, укладеного між первісним боржником та кредитором.
За умовами даного договору первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 40 865 грн. 57 коп., що виник на підставі основного договору.
Дана заборгованість підтверджена актом звірення розрахунків від 27.01.2010 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с. 28).
28.01.2010 відповідачу у справі направлена претензія № 5 з вимогою сплати суми боргу у розмірі 76 721 грн. 14 коп., з яких сума 40 865 грн. 57 коп. утворилась у відповідача внаслідок укладення договору переведення боргу.
Позивач вимагав сплатити суму боргу до 01.03.2010.
Сторонами у справі підписаний акт звірення взаємних розрахунків від 28.01.2010 на загальну суму 76 721 грн. 14 коп., з яких сума 40 865 грн. 57 коп., передана за договором переведення боргу (а.с. 12-13).
Даний акт підписаний сторонами без заперечень та зауважень (а.с. 12-13). Втім, відповідачем сума боргу не сплачена, що і стало підставою для звернення з даним позовом.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто -неналежне виконання.
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Невиконання відповідачем свого зобов'язання призвело до виникнення заборгованості в сумі 40 865 грн. 57 коп. з 01.03.2010.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За обґрунтованим розрахунком позивача, інфляційні нарахування за період з 01.03.2010 по 13.04.2011 складають 3555 грн. 30 коп., а 3% річних за цей же період складають 1373 грн. 75 коп., які підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.
Оскільки заборгованість за договором відповідачем не оспорена, доказів відсутності боргу або його сплати до справи не надано, заперечень з боку відповідача щодо вірності розрахунку суми інфляційних витрат та 3% річних не надійшло, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення повністю.
Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 07.06.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи -приватного підприємця ОСОБА_2, 1972 р.н., АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь фізичної особи -приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, заборгованість у сумі 40 865 грн. 57 коп., інфляційні втрати у сумі 3 555 грн. 30 коп., 3% річних у сумі 1373 грн. 75 коп., державне мито у сумі 457 грн. 95 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 14.06.2011.
Суддя І.В. Семендяєва