91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
09.06.11 Справа № 11/45/2011
За позовом Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія», м. Луганськ
до Державного підприємства «Первомайськвугілля», м. Первомайськ Луганської області
про стягнення 1 322 218 грн. 04 коп.
суддя Москаленко М.О.
в присутності представників сторін:
від позивача- ОСОБА_1, дов. № 15/д від 20.10.2010;
від відповідача - ОСОБА_2, дов. № 01/4-10-384 від 16.05.2011;
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у розмірі 1009353 грн. 65 коп. та 3 % річних в сумі 312864 грн. 39 коп. за неналежне виконання умов договору з переробки давальної сировини № 31 від 01.06.2005.
Відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 06.06.2011 було оголошено перерву до 09.06.2011 до 10 год. 30 хв.
У судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримані у повному обсязі.
Відповідач письмовим відзивом № 01/4д-10-62 від 16.05.2011 на позовну заяву позовні вимоги визнав частково та зазначив у відзиві, що загальна сума інфляційних нарахувань щодо грошових зобов'язань ДП «Первомайськвугілля»із сплати боргу за послуги переробки за договором № 31 від 01.06.2005, відносно якого мається рішення господарського суду Луганської області № 6/119 від 25.09.2008 повинна становити 723958 грн. 54 коп., а загальна сума 3% річних відносно цих же вимог повинна становити 235205 грн. 27 коп.
Посилаючись на приписи ст. 601 Цивільного кодексу України, відповідач повідомив про зарахування зустрічних однорідних зобов'язань у розмірі 3861164 грн. 12 коп. (а.с. 63-65).
Розглянувши матеріали справи, вислухавши повноважних представників сторін, суд встановив такі фактичні обставини.
01.06.2005 між ЗАТ «Луганська вугільна компанія»(позивач у справі) та ДП «Первомайськвугілля»(відповідач у справі) був укладений договір на переробку давальницької сировини № 31 з додатковими угодами до нього. За умовами договору відповідач (Замовник) доручає позивачу (Виконавцю) здійснювати перероблення рядового вугілля в продукти збагачення.
Оскільки відповідачем умови договору не були виконані, позивач звернувся до суду із відповідним позовом про стягнення заборгованості.
Рішенням господарського суду Луганської області від 25.09.2008 у справі № 6/119 позовні вимоги ЗАТ «Луганська вугільна компанія»до ДП «Первомайськвугілля»про стягнення 6781368 грн. 14 коп. задоволені частково, з відповідача на користь позивача стягнуто борг у сумі 6597082 грн. 66 коп., інфляційні нарахування у сумі 7172 грн. 81 коп., 3% річних у сумі 9 432 грн. 73 коп., державне мито у сумі 24869 грн. 48 коп. та витрати на інформаційне -технічне забезпечення судового процесу у сумі 115 грн. 09 коп.
Стягнуті вказаним вище рішенням суду грошові суми відповідачем не сплачені, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за період з серпня 2008 по серпень 2009 у сумі 1021888 грн. 10 коп. та 3% річних у сумі 204419 грн. 19 коп. за період з 25.07.08 по 01.08.09.
Рішенням господарського суду Луганської області № 13/279 від 23.11.2009 позовні вимоги ЗАТ «Луганська вугільна компанія»до ДП «Первомайськвугілля» про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 1021888 грн. 10 коп. та 3% річних в сумі 204419 грн. 19 коп. задоволені повністю.
На час розгляду даної справи стягнуті вказаними вище рішеннями суду грошові суми не сплачені, що не спростовано відповідачем під час розгляду справи, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом, яким просить стягнути з відповідача на свою користь інфляційні нарахування за період з вересня 2009 року по березень 2011 року в сумі 1009353 грн. 65 коп. та 3% річних за період з 02.08.2009 року по 01.03.2011 року у розмірі 312864 грн. 39 коп.
Відповідач позовні вимоги визнав частково з підстав, наведених у відзиві та вказаних вище.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими для виконання на усій території України.
Згідно з приписами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Із матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Луганської області від 25.09.08 у справі № 6/119 позивачем в рамках вказаної справи заявлялися вимоги щодо стягнення з відповідача боргу за договором № 31 від 01.06.2005, інфляційних нарахувань у сумі 7172 грн. 81 коп. та 3% річних у сумі 9432 грн. 73 коп., нарахованих за період з 06.06.2008 року по 24.07.2008 року.
Зазначеним рішенням суду встановлено, що відповідач має перед позивачем прострочену заборгованість на суму 6597082 грон. 66 коп.
Оскільки вказана сума відповідачем не сплачена позивачем в рамках даної справи нараховано та заявлено до стягнення інфляційні нарахування за період з вересня 2009 року по березень 2011 року у розмірі 1009353 грн. 65 коп. та 3% річні за період з 02.08.2009 року по 01.03.2011 року у розмірі 312864 грн. 39 коп.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної норми кодексу свідчить, що законодавством не встановлено заборони щодо звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних нарахувань, річних після задоволення вимоги про стягнення боргу.
Доказів часткової або повної сплати суми заборгованості відповідачем під час судового розгляду справи не надано.
Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.
При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Такі підстави передбачені, зокрема, частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В той же час, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зобов'язання відповідача щодо сплати грошового зобов'язання, а саме боргу в сумі 6597082 грн. 66 коп., ґрунтується на умовах договору на переробку давальницької сировини № 31 від 01.06.2005. Обсяг цього зобов'язання підтверджено рішенням господарського суду Луганської області від 25.09.2008 у справі № 6/119.
Згідно ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
В даному випадку відповідачем доказів виконання грошового зобов'язання не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідач позовні вимоги визнав частково з викладених у відзиві підстав.
Первинних бухгалтерських документів у підтвердження наявності підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України відповідач не надав.
Крім того, наявний у матеріалах справи лист відповідача № 08/4-25-233 від 30.06.2010 (а.с.64) підписано головним бухгалтером підприємства В.Г. Козловою без зазначення документів про надання таких повноважень.
Позивач, в свою чергу, надав суду лист № 203/15/10 від 12.06.2010, надісланий на адресу відповідача, із запереченнями проти зарахування зустрічних однорідних вимог.
Згідно із ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Однією з підстав припинення зобов'язання є зарахування зустрічних однорідних вимог.
Так, за правилами ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Припинення зобов'язання -остання стадія існування зобов'язання, із завершенням якої первісний юридичний зв'язок між сторонами, виражений у конкретному зобов'язанні, втрачається.
Отже, зарахування вимог можливе за наявності в сукупності таких умов: зустрічність вимог, однорідність вимог, настання права вимоги (щодо строку виконання) та якість вимог (безспірність вимог). Однією з обов'язкових вимог зарахування зустрічних вимог як одного із способів припинення зобов'язання є ясність цих вимог, а саме: відсутність між сторонами спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо. Якщо одна сторона звернулася із заявою про зарахування, а інша сторона зобов'язання протиставить цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку суперечка підлягає судовому розгляду і зарахування можливе лише за рішенням суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 25.01.2007 № 35/214-06 та від 31.03.2010 № 16/151.
З матеріалів справи вбачається, що позивач заперечував наявність у відповідача права здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог внаслідок розбіжностей у первинній бухгалтерській документації (лист позивача № 203/15/10 від 12.06.2010). Відтак, вимоги відповідача є спірними.
За таких обставин у суду відсутні підстави для врахування доводів відповідача щодо зарахування зустрічних однорідних вимог.
Вказане не позбавляє відповідача права звернення до суду з вимогою про стягнення зазначеної заборгованості.
З урахуванням викладеного вище позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та її обставинами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі з віднесенням судових витрат у справі на відповідача згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Державного підприємства «Первомайськвугілля», вул. Куйбишева, 18-А, м. Первомайськ Луганської області, код 32320594, на користь Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія», вул. Советськая, 18, м. Луганськ, код 32474386, інфляційні нарахування у розмірі 1009353 грн. 65 коп., 3 % річних у розмірі 312864 грн. 39 коп., витрати зі сплати державного мита в сумі 13222 грн. 18 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 09.06.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дата складення та підписання повного рішення -14.06.2011.
Суддя М.О. Москаленко