91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
08.06.11 Справа № 21/93б.
За заявою
кредитора - ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк
Луганської області,
до боржника - Сєвєродонецького дочірнього підприємства СУ
“Електромонтаж” № 448 Акціонерного товариства закритого
типу “Донбаспромелектромонтаж”, м. Сєвєродонецьк
Луганської області,
про визнання грошових вимог,
суддя Кривохижа Т.Г.
при секретарі Меженській Ю.О.,
від кредитора:
- ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 30.01.2002, виданий Сєвєродонецький МВ УМВС
України в Луганській області, - не прибув;
від боржника:
- Котов В.П., директор, паспорт НОМЕР_2 від 05.04.2011, виданий Сєвєродонецьким МВ
УМВС України в Луганській області;
за участю:
- Віскунова О.В., розпорядника майна боржника, ліцензія НОМЕР_3 від 13.10.2008,
розглянувши матеріали за заявою цього кредитора та справи,
обставини справи: банкрутство, процедура розпорядження майном боржника; розгляд заяви конкурсного кредитора із спірними грошовими вимогами до боржника; строк подання заяв з грошовими вимогами конкурсними кредиторами по справі сплинув 28.01.2011;
- сторони своєчасно та належним чином повідомлені судом про час та місце проведення цього судового засідання (ухвала суду від 11.05.2011 № 21/93б);
- клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від присутніх не надходило;
- матеріали справи були предметом розгляду у судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи та раніш додатково надані, заслухавши пояснення та доводи присутніх, та приймаючи до уваги, що:
- як вбачається із матеріалів справи, у відповідності до приписів ухвали від 15.12.2010 № 21/93б ініціюючий кредитор опублікував оголошення про порушення справи про банкрутство боржника в офіційному друкованому органі Кабінету Міністрів України в газеті ”Урядовий кур'єр” №245 (4396) від 29.12.2010;
- встановлений ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі -Закон) 30-денний строк на подання конкурсними кредиторами заяв із грошовими вимогами до боржника закінчується 28.01.2011;
- у цей строк на адресу суду надійшла заява від 14.01.2011 б/н (вхідний по канцелярії суду від 17.01.2011 № 24) кредитора -ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області, в порядку ст. 14 Закону про визнання грошових вимог в розмірі 10320 грн. 50 коп. основного боргу з виплати заробітної плати до боржника Сєвєродонецького Дочірнього підприємства СУ “Електромонтаж” № 448 Акціонерного товариства закритого типу “Донбаспромелектромонтаж”, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Заводська, 38, ідентифікаційний код 01416932, з доданими до неї матеріалами згідно з їх переліком у додатку, яка судом прийнята до провадження;
- за ухвалою від 17.01.2011 № 21/93б суд зобов'язав кредитора ОСОБА_1 надати суду належні докази надіслання на адреси боржника та розпорядника майна боржника копії цієї заяви та доданих до неї документів (оригінали відповідного фіскального чеку, квитанції пошти або реєстрів поштових відправлень тощо), або докази вручення останнім копії даної заяви та доданих до неї документів під розпис, а також копію -витягу із паспорту, копію довідки про ідентифікаційний номер та копію трудової книжки - для залучення їх до матеріалів справи;
- на адресу суду від кредитора ОСОБА_1 надійшло:
- розписка від 17.01.2011 б/н боржника про отримання від ОСОБА_1 копії заяви про грошові вимоги до боржника, направленої до суду;
- лист від 28.01.2011 б/н кредитора ОСОБА_1, з доданням до нього матеріалів згідно з їх переліком у додатку;
- під час розгляду наданого суду розпорядником майна боржника Віскуновим О.В. реєстру вимог кредиторів виникла необхідність у з'ясуванні обставин щодо документального обгрунтування кредитором заявлених грошових вимог до боржника, тому суд призначив її до розгляду у судовому засіданні на 12 годин 35 хвилин 30.03.2011 з метою з'ясування обставини по ній;
- у судовому засіданні 30.03.2011 надано:
- боржником відзив від 10.05.2011 № 08-322 розпорядника майна Віскунова О.В., в якому вказано, що включенню до реєстру вимог кредиторів на 01.10.2010 (тобто дату порушення провадження по справі та введення мораторію) і погашенню відповідно до ст. 31 Закону підлягають: заборгованість з заробітної плати за три місяця до припинення трудових відносин у розмірі 3440 грн. 57 коп. (1 черга); заборгованість з заробітної плати за решту періоду у розмірі 7079 грн. 93 коп. (2 черга); середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати у розмірі 7383 грн. 40 коп. (6 черга). Решту вимог відхилено у зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю, без обґрунтування (мотивування) причин відмови; кредитор та розпорядник майна у судове засідання не з'явилися, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено;
- під час розгляду заяви цього кредитора у судовому засіданні 11.05.2011 з грошовими вимогами до боржника з'ясувалось, що вимоги за ухвалою від 30.03.2011 виконані частково; отже, суд знову не зміг розглянути заяву кредитора по суті вимог;
- щодо унормування та вмотивування спірних правовідносин:
- відповідно до п. 4.4. рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у вирішенні питання про склад вимог за заробітною платою господарські суди мають враховувати, що Законом це питання не врегульоване, проте згідно ст. 4 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України та іншими законодавчими актами;
- за таких обставин суд розглядає заяву кредитора на загальних підставах в порядку ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами;
- щодо унормування та вмотивування рішення суду:
- згідно з приписами абзацу 6 ст. 1 Закону кредитором у розумінні цього Закону є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, в тому числі і щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника;
- відповідно до п. 4.4. рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у вирішенні питання про склад вимог за заробітною платою господарські суди мають враховувати, що Законом це питання не врегульоване, проте згідно ст. 4 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України та іншими законодавчими актами;
- так, згідно зі ст. ст. 1, 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР, із змінами та доповненнями, заробітною платою вважається винагорода, обчислена у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата складається із: основної заробітної плати -винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткової заробітної плати -винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інших заохочувальних та компенсаційних витрат -виплат у формі винагород за підсумками роботи за рік, премій за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми;
- згідно зі ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, встановлені ст. 116 цього Кодексу, господарюючий суб'єкт (підприємство, товариство, організація тощо) повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки і по день фактичного розрахунку; така ситуація має місце, коли між роботодавцем та його колишнім працівником відсутній спір щодо розміру сум середнього заробітку;
- заходи, що встановлені за КЗпП України, законодавцем визначаються, як відповідальність, тобто це один із різновидів матеріальної (юридичної, правової) відповідальності власника (роботодавця) господарюючого суб'єкта перед працівником, яка не враховується як різновид заробітної плати за ст.ст. 1, 2, 12, 15, 28, 33, 34 Закону про оплату праці;
- ст. 36 цього Закону встановлює відповідальність за порушення законодавства про оплату праці, якою може бути дисциплінарна, матеріальна, адміністративна та кримінальна; зокрема, ст. 117 КЗпП і передбачає один із видів такої відповідальності, як санкцію щодо винної сторони -роботодавця (підприємства);
- за приписами ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень;
- відповідно до приписів ст. 117 КЗпП України передбачена сплата працівникові роботодавцем (підприємством тощо) середнього заробітку за весь час затримки оплати праці;
- відповідно до приписів ст. 225 КЗпП України у разі наявності трудового спору працівник може звернутися до комісії по трудових спорах у 3-місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати -без обмеження будь-яким строком;
- отже, при наявності спору про розмір належних звільненому працівникові сум середнього заробітку за час затримки виплати зарплати, його розмір визначає суд;
- відповідно до приписів постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»судам при розгляді спорів відносно оплати праці слід враховувати загальні положення статей 1 та 2 Закону України «Про оплату праці»(далі -Закон № 108/95-ВР) щодо структури заробітної плати -основної, додаткової, заохочувальних та компенсаційних виплат (п. 6 постанови); за правовою концепцією Верховного Суду України, викладеною у п. 20 цієї постанови, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку з ним роботодавця (підприємства), якщо останній не доведе у суді відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності; отже, і вищий юрисдикційний орган стверджує, що оплата середнього заробітку в межах дії ст. 117 КЗпП є відповідальність роботодавця за порушення умов договірних трудових правовідносин; що кореспондується і з нормою п. 25 постанови, якою встановлено, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо у цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП; згідно з приписом п. 27 цієї постанови порушення справи про банкрутство юридичної особи не позбавляє її працівника права звернутися із заявою в органи по розгляду трудових спорів, в тому числі в районний (міський) суд;
- відповідно до положень п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №15 «Про судову практику в справах про банкрутство»вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати працівникам боржника, випливають із трудових правовідносин сторін і згідно зі ст. 28 Закону України «Про оплату праці»у разі банкрутства підприємства виконуються відповідно до цього Закону; тобто склад та розмір вимог із заробітної плати у справі про банкрутство мають визначатися відповідно до положень Закону України «Про оплату праці»;
- відповідно до ст. ст. 1, 4-1 ГПК України, господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченого цим Кодексом з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Аналогічна норма міститься у ст. 4 цього Закону;
- питання щодо розгляду трудових спорів, зокрема, щодо перебування у трудових відносинах, наявності чи відсутності заборгованості по заробітній платі, затримки видачі трудової книжки чи у виплаті заробітної плати тощо, в тому числі якщо однією із сторін є громадянин, здійснюються відповідно до вимог КЗпП України та Цивільно-процесуального кодексу України і не підвідомчі господарському суду, в тому числі в межах провадження у справах про банкрутство;
- отже, системний аналіз положень законодавства України та підзаконних актів свідчить про те, що по-перше, трудові спори з будь-якого предмету спору непідвідомчі господарському суду, по-друге, вони за правовою природою (підвідомчістю та підсудністю) відносяться до вирішення місцевими судами (районного чи міського); по-третє, за структурою заробітної плати середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні не входить до поняття «заробітна плата», і за своєю правовою природою є санкцією щодо підприємства (роботодавця), а тому не підпадає задоволенню ні в першу, ні в другу чергу за ст. 31 Закону про банкрутство і, як санкція, включаються аж до шостої черги задоволення; по-четверте, ця кредиторська вимога згідно із приписами ч. 2 ст. 16 цього Закону не впливає на кількість голосів кредиторів, які будуть брати участь у зборах чи засіданні комітету кредиторів, по-п'яте, суд звертає увагу кредитора -працівника (в тому числі колишнього) на те, що у разі вирішення трудового спору на його користь, останній має право звернутися до арбітражного керуючого з вимогою щодо включення частини його кредиторських вимог до реєстру вимог кредиторів;
- втім, в межах провадження у справі про банкрутство, суд вправі розглянути заяву будь-якого кредитора -працівника (і колишнього теж), якщо його грошові вимоги підтверджені належними документами, які не оспорюють ся боржником, чи виконавчими документами, тобто, якщо ці вимоги на кінець розгляду заяви є безспірними для сторін за цією заявою (підстави: постанова Вищого господарського суду України від 14.12.2005 у справі №Б15/49/04-21, від 02.02.2005 у справі №Б-11/283 та інші);
- відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень;
- згідно з приписами ст. 14 Закону вимоги конкурсного кредитора мають бути дійсними, реальними, не обтяженими закінченням строку позовної давності або строку пред'явлення виконавчого документа до виконання;
- під час розгляду справи у даному судовому засіданні з'ясувалося, що:
- за відзивом від 10.05.2011 № 08-322 боржник - Сєвєродонецьке дочірнє підприємство СУ «Електромонтаж»№ 448 Акціонерного товариства закритого типу «Донбаспромелектромонтаж», м. Сєвєродонецьк Луганської області, зазначив, що включенню до реєстру вимог кредиторів станом на 01.10.2010 (тобто дату порушення провадження по справі та введення мораторію) підлягає 17703 грн. 90 коп. заборгованості, в тому числі основного боргу з заробітної плати за три місяця до припинення трудових відносин у розмірі 3240 грн. 57 коп. (1 черга), заборгованості з заробітної плати у розмірі 7079 грн. 93 коп. (2 черга) та середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати у розмірі 7383 грн. 40 коп. (6 черга); решта вимог відхиляється у зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю;
- суд, розглянувши, дослідивши та оцінивши наявні докази у справі та обставини по ній у сукупності, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 75, 86 ГПК України, ст. ст. 1, 14, 15 Закону, вважає правомірним і справедливим задовольнити частково заяву кредитора, а саме:
- визнати обґрунтованими заявлені грошові вимоги кредитора ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області, до боржника Сєвєродонецького Дочірнього підприємства СУ “Електромонтаж” № 448 Акціонерного товариства закритого типу “Донбаспромелектромонтаж”, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Заводська, 38, ідентифікаційний код 01416932, згідно з рішенням від 06.07.2010 по справі № 2-607/10 Сєвєродонецького міського суду Луганської області у 17703 грн. 90 коп. заборгованості, в тому числі основного боргу з заробітної плати за три місяця до припинення трудових відносин у розмірі 3240 грн. 57 коп. (1 черга), основного боргу з заборгованості з заробітної плати у розмірі 7079 грн. 93 коп. (2 черга) та середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати у розмірі 7383 грн. 40 коп. (6 черга), які є безспірними та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів;
- щодо решти заявлених грошових вимог за уточненням від 21.03.2011 б/н (а.с. 20, т. 14) у розмірі 4463 грн. 10 коп. середнього заробітку згідно із ст. ст. 116-117 КЗпП України, то суд дійшов висновку про їх відхилення за відсутністю доказів їх безспірності (рішень КТС чи суду) у відповідності до положень ст. 225 КЗпП України, оскільки щодо них спірність між сторонами не врегульована;
- відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 117 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку;
- згідно зі ст. 225 КЗпП України працівник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати -без обмеження будь-яким строком;
- кредитором ОСОБА_1 не подано доказів звернення до повноважних органів з метою відновлення порушеного права, передбаченого ст. 117 КЗпП України, а також не наведено поважних причин пропуску передбаченого законом строку щодо його вимог у розмірі 4463 грн. 10 коп. середнього заробітку;
- за таких обставин, суд зобов'язує розпорядника майна боржника Віскунова О.В. внести інформацію про кредитора та про розмір його грошових вимог у 17703 грн. 90 коп. заборгованості, в тому числі основного боргу з заробітної плати за три місяця до припинення трудових відносин у розмірі 3240 грн. 57 коп. (1 черга), основного боргу з заборгованості з заробітної плати у розмірі 7079 грн. 93 коп. (2 черга) та середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати у розмірі 7383 грн. 40 коп. (6 черга) в порядку ст. ст. 14, 15 та 31 Закону.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 75, 77, 86, 87 ГПК України, ст. ст. 1, 31, 13, 14, 15, 53 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, господарський суд
1. Визнати обґрунтованими та безспірними заявлені кредитором -ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області, до боржника -Сєвєродонецького Дочірнього підприємства СУ “Електромонтаж” № 448 Акціонерного товариства закритого типу “Донбаспромелектромонтаж”, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Заводська, 38, ідентифікаційний код 01416932, грошові вимоги у розмірі 17703 грн. 90 коп. заборгованості, в тому числі основного боргу з заробітної плати за три місяця до припинення трудових відносин у розмірі 3240 грн. 57 коп. (1 черга), основного боргу з заборгованості з заробітної плати у розмірі 7079 грн. 93 коп. (2 черга) та середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати у розмірі 7383 грн. 40 коп. (6 черга). Решту заявлених грошових вимог у розмірі 9845 грн. 11 коп. в порядку ст. ст. 117, 225 КЗпП України відхилити за відсутності правових підстав для задоволення.
2. Зобов'язати розпорядника майна боржника Віскунова О.В. внести відомості про кредитора ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області, до реєстру вимог кредиторів згідно з п. 1 резолютивної частини даної ухвали.
3. Ухвалу надіслати: кредитору ОСОБА_1 (НОМЕР_4); боржнику; розпоряднику майна Віскунову О.В. (НОМЕР_5).
Суддя Т.Г. Кривохижа
Помічник судді І.І. Журавська
Надр. 4 прим.:
1 - до справи;
2 - кредитору -ОСОБА_1 (м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Курчатова, 7/38,
93400);
3 - боржнику;
4 - розпоряднику майна Віскунову О.В. (м. Луганськ, кв-л Героїв Сталінграду, 6/211).
Вих. №
3 прим.