01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
01.06.2011 № 34/562
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю
«Мелос-Центр»
на рішення господарського суду м. Києва
від 23.02.2011р. (дата підписання - 28.02.2011р.)
у справі №34/562 (суддя - Сташків Р.Б.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства «БГ Банк»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелос-Центр»
про стягнення заборгованості у сумі 9 531 786,08 грн.
У грудні 2010р. Відкрите акціонерне товариство «БГ Банк» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелос-Центр» про стягнення заборгованості за кредитним договором №15/1 від 24.03.2008р. у сумі 9 531 786,08 грн., з яких:
- 7 839 455,00 грн. - заборгованість по сумі кредиту;
- 1 655 789,45 грн. - заборгованість по нарахованим та несплаченим відсоткам за користування кредитом;
- 7 839,46 грн. - штраф за прострочення повернення кредиту відповідно до п.3.2 договору;
- 16 459,73 грн. - пеня за прострочення сплати відсотків за користування кредитом;
- 12 242,44 грн. - 3% річних за час прострочення повернення кредиту згідно ч.2 ст.625 ЦК України з мотивів неналежного виконання відповідачем, як позичальником, зобов'язань за кредитним договором.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.12.2010р. позовну заяву ВАТ «БГ Банк» прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №34/562.
24.01.2011р. позивач у порядку ст.22 ГПК України подав заяву (а.с.102), якою підтвердив, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору.
Разом із названою заявою позивач надав господарському суду довідку №25-232 від 20.01.2011р. (а.с.103) за підписом заступника голови правління банку, виданою про те, що станом на 30.12.2010р. розмір кредитної заборгованості ТОВ «Мелос-Центр» складає 9 454 260,89 грн., з яких:
7 839 455,00 грн. - сума фактичної заборгованості по кредиту;
1 655 789,45 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;
50 016,44 грн. - заборгованість по пені.
У підтвердження наведеного, позивач надав суду першої інстанції детальний розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором станом на 30.12.2010р. (а.с.104).
Відповідач у своєму письмовому відзиві (а.с.113-114) проти позовних вимог заперечив, просив у задоволенні позову ВАТ «БГ Банк» відмовити.
Обгрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначив, що, на його думку, позивач передчасно звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. У своєму відзиві відповідач вказував, що відповідно до положення п.4.9 Генерального кредитного договору №15 від 24.03.2008р., на підставі якого було укладено кредитний договір №15/1 від 24.03.2008р., визначено, що строком погашення кредиту є 121-ий календарний день за останнім днем строку, в який позичальник повинен був виконати свої зобов'язання. Таким чином, за оцінкою відповідача, кінцевий строк повернення сукупної заборгованості за кредитною лінією є 31.03.2011р.
Відповідач заперечив проти позовних вимог банку в частині стягнення з нього 3% річних на підставі ст.625 ЦК України з тих міркувань, що за договором позичальник повинен сплатити кредитору проценти за користування кредитом у розмірі 19% річних, тоді як нарахування додаткових 3% річних і відповідності до ст.625 ЦК України призведе до непередбачених договором витрат позичальника.
Серед інших доводів заперечень, викладених у відзиві на позовну заяву, відповідач вказав на те, що позивачем не надано документів, які підтверджують повноваження осіб, які від імені банку підписували кредитні договори та договори про внесення змін до них.
Рішенням господарського суду м. Києва від 23.02.2011р. (суддя - Сташків Р.Б.) позов задоволено повністю, визначено до стягнення із ТОВ «Мелос-Центр» на користь ВАТ «БГ Банк» заборгованість по сумі кредиту у розмірі 7 838 455,00 грн., заборгованість по відсоткам у розмірі 1 655 789,45 грн., пеню по кредиту у розмірі 7 839,46 грн., пеню по відсоткам у розмірі 23 491,16 грн. та 3% річних, нарахованих за період з 02.12.2010р. по 30.12.2010р., у розмірі 18 685,82 грн.
За висновками місцевого господарського суду, банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором №15/1 від 24.03.2008р., надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 7 999 642,00 грн., однак відповідач у порушення умов укладеного договору здійснив лише часткове повернення кредиту у розмірі 160 187,00 грн., решту наданих йому кредитних коштів у строк, визначений договором, позичальник не повернув, відсотки за користування кредитом не сплатив.
Встановивши ці обставини, господарський суд стягнув із відповідача заборгованість у розмірі 7 838,455,00 грн.
При цьому, суд першої інстанції не погодився із твердженнями відповідача про передчасність звернення банку з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначивши, що згідно умов договору №11 від 02.09.2010р. про внесення змін та доповнень до Кредитного договору №15/1 від 24.03.2008р. строк повернення кредиту - до 01.12.2010р.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, нарахованого на підставі п.3.2 кредитного договору, пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними, господарський суд визнав його вірним та задовольнив позовні вимоги у цій частині.
Щодо вимог банку про стягнення із відповідача 3% річних за час прострочення повернення кредиту у строк, визначений договором, суд першої інстанції вказав на те, що 3% річних у розумінні ст.625 ЦК України не є санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу банку, і полягають в отриманні плати від відповідача за користування чужими грошовими коштами, у зв'язку з чим господарський суд задовольнив позовні вимоги у цій частині.
Спростовуючи доводи відповідача про відсутність повноважень осіб на підписання кредитного договору зі сторони банку, господарський суд послався на те, що кредитні договори схвалені відповідачем поверненням частини кредитних коштів.
Не погоджуючись із доводами та висновками суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду м. Києва від 28.02.2011р. у справі №34/562 скасувати у повному обсязі та прийняти нове судове рішення.
У доводах апеляційного оскарження відповідач наполягав на тому, що позивач передчасно звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки, за оцінкою скаржника, строком погашення кредиту є 31.03.2011р., тобто 121-ий календарний день за останнім днем строку, в який позичальник повинен був виконати свої зобов'язання, а саме - 01.12.2010р.
Апеллянт вказував на те, що позивач неправомірно нарахував, а господарський суд стягнув з нього 3% річних за час прострочення повернення кредиту на підставі ст.625 ЦК України, оскільки за користування кредитними коштами позичальник сплачує банку проценти у розмірі 19% річних, а нарахування додаткових 3% річних умовами договору не передбачено.
Серед інших доводів апеляційного оскарження відповідач вказав на те, що господарським судом не було з'ясовано питання щодо наявності у представників банку, які підписували Генеральний та кредитний договори, відповідних повноважень на вчинення таких правочинів.
Стверджуючи про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, апелянт пояснив, що він не був належним чином повідомлений про зміну часу судового засідання у даній справі, призначеного на 23.02.2011р., тому його представник був позбавлений можливості взяти у ньому участь. Утім, незважаючи на це, господарський суд розглянув спір у відстуність представника відповідача та у цьому ж засіданні прийняв судове рішення по даній справі, чим грубо порушив права відповідача, визначені ст.22 ГПК України.
У зв'язку із вищенаведеним, скаржник стверджував про наявність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду у справі №34/562 із застосуванням судом апеляційної інстанції наданих йому процесуальним законодавством повноважень щодо прийняття нового судового акту.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2011р. №34/562 (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Поляк О.І., Рудченко С.Г.) апеляційну скаргу ТОВ «Мелос-Центр» прийнято до провадження, судовий розгляд призначено на 27.04.2011р.
У призначене судове засідання з'явився представник відповідача, який подав клопотання про зупинення провадження у справі №34/562 до набрання законної сили судовим рішенням по пов'язаній з нею справі №25/34, мотивуючи його тим, що ТОВ «Мелос-Центр» у справі №25/34 оспорює недійсність Генерального кредитного договору №15 від 24.03.2008р. і Кредитного договору № 15/1 від 24.03.2008р., які покладені в основу оскарженого рішення господарського суду м. Києва від 23.02.2011р. у справі №34/562.
Розглянувши заявлене представником відповідача клопотання, порадившись, колегія суддів не знайшла підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі у разі, зокрема, неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
При цьому, неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає у тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи чи певної черговості вимог.
Зазначене узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові від 07.12.2010р. у справі №34/93.
Колегія суддів вважає, що до предмету доказування у справі №34/562 входить наявність обставин, з яких у позивача виникало право вимагати повернення кредиту, процентів та штрафних санкцій, тоді як у справі №25/34 - встановлення обставин, з якими закон пов'язує недійсність кредитного договору.
Поряд з окремим предметом доказування обидві справи можуть бути розглянуті окремо одна від одної без обмеження.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення заявленного представником відповідача клопотання про зупинення провадження у даній справі.
Представник позивача процесуальним правом на участь у судовому засіданні від 27.04.2011р. не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверждується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення йому судової кореспонденції за №0100177673280. Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не направив.
З огляду на неявку у судове засідання від 27.04.2011р. представника позивача, у порядку статті 77 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2011р. №34/562 розгляд апеляційної скарги відкладався до 01.06.2011р.
У судове засідання від 01.06.2011р. представники сторін не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення сторонам судової кореспонденції за №0100177673263, №00177673255, №0100177973280.
Позивач про причини неявки свого представника суду не повідомив.
31.05.2011р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з неможливістю явки його представника у судове засідання від 01.06.2011р. через відрядження.
Розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги по даній справі, колегія суддів відхилила його, оскільки позивач був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання по даній справі, а тому, за оцінкою суду, не був позбавлений можливості вирішити питання щодо представництва його інтересів у апеляційному господарському суді будь-яким іншим своїм представником.
Враховуючи що сторони про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, а також повідомлені про те, що неявка їх представників у засідання судової колегії не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів визнала можливим розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Місцевим господарським судом вірно встановлено, що 24.03.2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Універсальний банк розвитку та партнерства», правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «БГ Банк», (Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мелос-Центр» (позичальник, відповідач) укладено Генеральний кредитний договір №15 (а.с.26-35).
На підставі цього договору Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію та встановлює її ліміт, строк дії, мінімальний розмір процентів (далі -Кредитна лінія), в межах якої лише після розгляду (згідно внутрішніх процедур Банку) та прийняття позитивного рішення щодо задоволення кожної окремої кредитної заявки Позичальника, здійснюватиме оплатне обслуговування Позичальника шляхом укладання сторонами окремих договорів, а саме: кредитних договорів, договорів про відкриття кредитної лінії, договорів про надання овердрафту (далі -Кредитні договори), договорів про надання банківських гарантій, договорів по операціям з акредитивами, цінними паперами, документарних операціях, з метою обслуговування цієї Кредитної лінії (далі - разом з Кредитними договорами -Супровідні договори).
Пунктом 1.2 Генерального кредитного договору визначено загальний ліміт Кредитної лінії за цієї угодою в сумі 8 000 000 грн., в тому числі з можливістю кредитування/ отримання інших послуг в іноземній валюті - доларах США та/або євро в сумі, еквівалент якої в національній валюті України за курсом НБУ на день фактичної видачі/надання послуги не може перевищувати 8 000 000 грн. (Ліміт кредитної лінії).
Згідно з п.1.3 Генерального кредитного договору строк дії Кредитної лінії встановлюється з 24 березня 2008 року до 23 березня 2018 року (Строк дії Кредитної лінії).
24.03.2009р. між сторонами було укладено Кредитний договір №15/1 (далі -Кредитний договір №15/1) (а.с.37-38) на виконання та в межах Генерального кредитного договору (угода), за умовами якого Банк на умовах, передбачених цим договором та угодою, зобов'язався відкрити Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію у національній валюті України із загальним лімітом у сумі 8 000 000 грн. У межах кредитної лінії банк зобов'язався надати Позичальнику в користування грошові кошти, для поповнення обігових коштів зі сплатою 5% річних за користування сумою кредиту, а Позичальник зобов'язався використати Кредит на цілі зазначені в цьому договорі, своєчасно та у повному обсязі здійснити повернення Кредиту, сплатити Банку відсотки, неустойки (штрафи та пені) у розмірах, строки та порядку, що визначені цим договором та угодою.
09.07.2008р. між сторонами укладено договір №1 (а.с.41) про внесення змін та доповнень до Кредитного договору №15/1, згідно якого сторони погодили нову процентну ставку за користування кредитними коштами та вирішили викласти п.1.1 Генерального договору в наступній редакції - «Банк на умовах, передбачених цим договором та угодою, зобов'язується відкрити Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію у національній валюті України із загальним лімітом у сумі 8 000 000 грн., в межах якої надає Позичальнику в користування грошові кошти (Кредит) для поповнення обігових коштів, зі сплатою 19% річних за користування сумою Кредиту (Відсотки), а позичальник зобов'язався використати Кредит на цілі зазначені в цьому договорі, своєчасно та у повному обсязі здійснити повернення Кредиту, сплатити Банку Відсотки, неустойку (штрафи та пені) у розмірах, строки та порядку, що визначені цим договором та угодою.
Згідно договорів №2 від 30.12.2008р. (а.с.42), №3 від 30.01.2009р. (а.с.43), №4 від 09.02.2009р. (а.с.44), № 5 від 27.02.2009р. (а.с.45), №6 від 23.03.2009р. (а.с.46-47) про внесення змін та доповнень до Кредитного договору №15/1 сторони вносили зміни до графіку зменшення кредитної лінії.
01.04.2009р. між Банком та Позичальником було укладено договір №7 (а.с.48) про внесення змін та доповнень до Кредитного договору №15/1, згідно якого сторони домовились, що Позичальник зобов'язаний сплатити нараховану Банком суму Відсотків за користування Кредитом за березень 2009р. у строк до 30.04.2009р. включно.
Згідно договору №8 від 16.07.2009р. (а.с.49) про внесення змін та доповнень до Кредитного договору №15/1, сторони визначили, що на день укладення цього договору сума заборгованості Позичальника перед Банком за кредитом становить 7 939 455 грн. При цьому, сторони дійшли згоди реструктуризувати існуючу заборгованість Позичальника перед Банком шляхом зміни строку повернення/погашення кредиту та відсотків. Відповідно до п.1.2 цього договору Позичальник зобов'язався повернути кредит у строк до 29.06.2010р., або в інший строк, якщо таке передбачено цим договором про внесення змін та доповнень та/або іншими умовами договору.
30.11.2009р. сторони уклали договір №9 (а.с.50-51) про внесення змін та доповнень до Кредитного договору №15/1, в якому визначили, що на день укладення цього договору заборгованість Позичальника:
- за кредитом становить 7 839 455,00 грн., у тому числі, прострочена сума кредиту у розмірі 199 455,00 грн.;
- за нарахованими згідно договору відсотками - 445 822,52 грн., у тому числі прострочена сума відсотків - 282 692,31 грн.
10.12.2009р. між сторонами укладено договір №10 (а.с.52) про внесення змін та доповнень до Кредитного договору №15/1, згідно якого Позичальник зобов'язався у строк до 05.02.2010р. включно сплатити суму відсотків, нарахованих йому Банком за користування кредитом, що мають бути сплачені в грудні 2009р. та січні 2010р. згідно графіку, викладеного у договорі №9 від 30.11.2009р.
Відповідно до п.2.1 договору №11 від 02.09.2010р. (а.с.53-54) про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 15/1 сторони погодили встановити новий строк повернення кредиту, в зв'язку з чим Позичальник зобов'язався повернути кредит у строк до 01.12.2010р.
При цьому, у пункті 1 цього договору сторони визначили, що на день його укладання сума заборгованості Позичальника перед Банком становить:
- за простроченим кредитом - 7 839 455,00 грн.;
- за простроченими згідно договору відсотками - 1 023 263,54 грн.;
- за відсотками, які Банк нараховує одноразово в день укладання данного договору у розмірі 19% річних за користування кредитом за період, починаючи з 29.06.2010р. (включно) до дня, що передує даті набрання чинності цим договором.
У доводах апеляційного оскарження відповідач посилається на положення п.4.9 Генерального кредитного договору №15 від 24.03.2008р. та зазначає, що датою повернення сукупної заборгованості за Кредитним договором №15/1 є 31.03.2011р., тобто 121-ий календарний день за останнім днем строку, в який позичальник повинен був виконати свої зобов'язання, а саме - 01.12.2010р. (відповідно до договору №11 від 02.09.2010р.)
У пункті 4.9 Генерального кредитного договору, на який посилається апелянт, визначені випадки, коли у Позичальника виникає зобов'язання повернути Банку фактичну сукупну заборгованості за кредитною лінією раніше календарної дати, визначеної цією угодою та окремими супровідними договорами. Зокрема, такий обов'язок покладається на Позичальника у разі:
- настання обставин, передбачених
· п.4.8.2. Генерального договору - несплата або часткова несплата Позичальником щомісячних сум процентів або комісійної винагороди Банку, інших платежів у строки згідно умов супровідних договорів, укладених на виконання цієї угоди;
· п.4.8.3 Генерального договору - несплата або часткова несплата Позичальником у строк сум неустойок (штрафів, пені) згідно умов супровідних договорів, укладених на виконання цієї угоди;
· п.4.8.4 Генерального договору - несплата або часткова несплата Позичальником у строк погашення суми будь-якого із кредитів, отриманих згідно кредитних договорів та/або порушення Позичальником строку безперервного користування овердрафтом та/або невиконанні повністю або частково Позичальником зобов'язань щодо відшкодування Банку у повному розмірі грошових виплат, здійснених Банком (як гарантом тощо) згідно умов окремо укладених супровідних договорів у строки, визначені такими супровідними договорами;
· п.4.8.8 Генерального договору - відмови Позичальника від підписання договорів про внесення змін та доповнень до цієї угоди та/або супровідних договорів відповідно до п.4.5 цієї угоди та/або відмови Позичальника від підписання договору про внесення змін та доповнень до супровідного договору, згідно якого Позичальнику надано овердрафт щодо встановлення Банком нового ліміту овердрафту;
- настання обставин, передбачених п.4.8.5 Генерального договору, та/або при припиненні дії цього Генерального договору та супровідних договорів з причини іншої, ніж виконання зобов'язань або згода сторін;
- значного зменшення капіталу Позичальника та/або порушення справи про банкрутство Позичальника та/або поручителя та/або настання обставин, передбачених п.3.3, п.4.8.6, п.4.8.7, п.4.8.9 цього Генерального договору;
- за умови прийняття Банком відповідного рішення (про що він письмово повідомляє Позичальника не пізніше наступного банківського дня з дати прийняття такого рішення).
Для випадків, визначених пунктом 4.9 угоди, строком погашення кредиту є 121-ий календарний день за:
- останнім днем строку, в який Позичальник повинен був виконати відповідні зобов'язання, вчинити певні дії;
- днем настання описаної події у відповідному підпункті 4.9 договору;
- днем, коли Банк дізнався про настання факту, описанного у відповідному підпункті п. 4.9 договору.
При цьому, сторони домовились, що за рішенням уповноваженого органу банку та на його письмову вимогу, направлену Позичальнику у порядку, визначеному цим договором, Банк має право вимагати, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити заборгованість у повному обсязі в інші строки, визначені у відповідному рішенні Банку та письмовій вимозі.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором №15/1 щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними, 06.12.2010р. на адресу Позичальника було направлено письмове повідомлення №27/4298 про порушення зобов'язань (а.с.22), в якому Банк вимагав остаточного розрахунку за Кредитним договором №15/1 протягом 10 банківських днів з дня отримання повідомлення.
Копією поштового повідомлення про вручення про вручення відповідачу вимоги Банку (а.с.23) підтверджується, що ТОВ «Мелос-Центр» отримало її 09.12.2010р.
Відповідач протягом визначених у листі 10 банківських днів вимоги Банку не виконав, заборгованість за Кредитним договором №15/1 не сплатив.
Отже, відповідно до умов укладеного між сторонами Генерального кредитного договору №15 від 24.03.2008р., Кредитного договору №15/1 від 24.03.2008р. та вимоги Банку від 06.12.2010р., отриманої Позичальником 19.12.2010р., кінцевим строком повернення сукупної заборгованості за кредитною лінією є 20.12.2010р. (оскільки 19.12.2010р. є вихідним днем). Банк звернувся до господарського суду з даним позовом 28.12.2010р., тобто після закінчення десятиденного строку виконання Позичальником зобов'язань, встановленого вимогою Банку відповідно до умов укладних договорів.
За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку про необгрунтованість доводів апеляційного оскарження щодо передчасності звернення Банком до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості за укладеним із відповідачем Кредитним договором №15/1 від 24.03.2008р., оскільки станом на день звернення до суду, а саме - 28.12.2010р., строк повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними є таким, що настав.
Судом першої інстанції було вірно встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за Кредитним договором №15/1 від 24.03.2008р. належним чином, перерахувавши на розрахунковий рахунок відповідача кредитні кошти у сумі 7 999 642,00 грн., однак відповідач у порушення умов укладеного договору повернув Банку лише частину наданого кредиту у розмірі 160 187,00 грн., що підтверджується Випискою по особовим рахункам за період з 24.03.2008р. по 16.12.2010р. (а.с.15-21). У результаті неналежного виконання зобов'язань за Кредитним договором №15/1 від 24.03.2008р. станом на 30.12.2008р. розмір заборгованості відповідача перед позивачем склав 9 494 244,45 грн., з яких заборгованість по сумі кредиту - 7 838 455,00 грн. та заборгованість по відсоткам - 1 655 789,45 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частниною першою ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Окрім цього відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог банку щодо стягнення із відповідача суми заборгованості за кредитом у розмірі 7 838 455,00 грн. та суми заборгованості по нарахованим, але не сплаченим відсоткам, за користування кредитом у розмірі 1 655 789,45 грн.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань наступають наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 3.2 Кредитного договору №15/1 від 24.03.2008р. за порушення встановлених цим договором та угодою строків погашення (повернення) кредиту Банк має право стягнути з Позичальника, а Позичальник зобов'язаний сплатити Банку на його першу письмову вимогу штраф у розмірі 0,1% від суми платежу, непогашенного (неповерненого) у строки погашення (повернення) кредиту, не пізніше трьох банківських днів з моменту отримання письмової вимоги Банку.
Банк двічі направляв на адресу Позичальника письмові повідомлення про порушення зобов'язань (№27-3491 від 14.10.2010р. (а.с.24) та №27/4298 від 06.12.2010р. (а.с.22), в яких вимагав, зокрема, сплатити штрафні санкції згідно Кредитного договору, розраховані на день погашення.
Відповідач вимоги Банку не виконав, суму заборгованості та штрафні санкції за порушення взятих на себе зобов'язань не сплатив.
Пунктом 3.3 Кредитного договору №15/1 визначено, що за порушення встановлених цим договором строків сплати відсотків, інших строкових платежів, передбачених цим договором, Банк має право нараховувати та стягувати, а Позичальник зобов'язаний сплатити на вимогу Банку, пеню на прострочену суму зазначених платежів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розраховану за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за прострочення повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними, колегія суддів визнала його вірним, отже, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги у частині стягнення із відповідача штрафу за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 7 839,46 грн. та несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 23 493,16 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім зазначених штрафних санкцій, позивач просив стягнути із відповідача суму 3% річних у розмірі 18 685,82 грн. нарахованих на підставі ст.625 ЦК України за період з 02.12.2010р. по 30.12.2010р.
Апелянт із рішенням господарського суду про задоволення позовних вимог у цій частині категорично не погодився, зазначивши, що за користування кредитними коштами Позичальник сплачує Банку проценти у розмірі 19% річних, а нарахування додаткових 3% річних умовами договору не передбачено, відтак позовні вимоги у цій частині, на думку відповідача, є безпідставними.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України щодо правової природи інфляційних нарахувань та процентів річних у постанові № 4/719 від 08 листопада 2010 року у справі за позовом заступника прокурора Деснянського району у м. Києві в інтересах держави в особі фінансового управління Деснянської у м. Києві державної адміністрації до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» про стягнення 351 551, 50 грн., ВСУ вказав на те, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Поряд з цим, ВСУ вказав на те, що інфляційні та проценти річних не є тотожними штрафним санкціям, обов'язок оплати яких у боржника виникає внаслідок невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Таким чином, суд вказав на акцесорний до грошового зобов'язання характер інфляційних та процентів річних, адже обов'язок боржника по їх сплаті існуватиме стільки, скільки існуватиме грошове зобов'язання.
Встановлена у договорі плата у вигляді процентів за користування кредитом не позбавляє кредитора судового захисту своїх майнових прав у спосіб, передбачений ст.625 ЦК України, тим більше, що плата за користування банківським кредитом і право на відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та на отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові за весь час існування боргу, мають різну правову природу.
Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача 3% річних від простроченої суми у розмірі 18 685,82 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційного оскарження, в яких відповідач стверджує про необхідність з'ясування господарським судом питання щодо наявності у осіб, які підписували кредитні договори з боку Банку, відповідних повноважень на це, з наступних міркувань.
Наведені скаржником заперечення фактично свідчать про те, що укладені сторонами Генеральний договір №15 та Кредитний договір №15/1 від 24.03.2008р. є оспорюваними. Однак, у межах провадження по даній справі предметом розгляду є стягнення заборгованості за названими договорами, питання дійсності правочинів може бути предметом окремого судового розгляду.
Статтею 204 ЦК України визначено принцип презумції правомірності правочину, згідно якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За таких обставин доводи відповідача з цього приводу апеляційним господарським судом відхиляються.
Серед інших доводів апеляційного оскарження відповідач стверджує про ненадання Банком до його позовної заяви документів, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку та розмірі. Зі змісту наведених заперечень апелянта вбачається, що фактично він не погоджується із ухвалою господарського суду м. Києва від 30.12.2010р. про порушення провадження у даній справі. За оцінкою скаржника, суд першої інстанції неправомірно прийняв до розгляду позовну заяву Банку, оскільки, на його думку, були підстави для повернення її без розгляду заявнику на підставі ст.63 ГПК України.
Утім предметом апеляційного перегляду по даній справі є рішення судовий акт місцевого господарського суду від 23.02.2011р., прийнятий за результатами розгляду даного спору. Крім того, статтею 106 ГПК України визначено перелік ухвал місцевого господарського суду, які підлягають оскарженню. Зі змісту названої статті закону вбачається, що ухвала господарського суду про прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі не підлягає оскарженню.
При цьому, колегія суддів визнає обгрунтованими доводи апелянта, в яких він стверджує про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, з огляду на наступне.
Під час судового дослідження матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що ухвалою господарського суду м. Києва від 09.02.2011р. (а.с.137-138) розгляд справи №34/562 відкладався на 23.02.2011р. о 12:15 год. При цьому, зі змісту названої ухвали вбачається, що представник відповідача не брав участі у судовому засіданні від 09.02.2011р.
Відповідно до ст.811 ГПК України у судовому засіданні, а також про огляд і дослідження письмових або речових доказів у місці їх знаходження складається протокол.
У протоколі судового засідання зазначаються:
1) рік, місяць, число і місце судового засідання;
2) найменування суду, що розглядає справу, та склад суду;
3) номер справи і найменування сторін;
4) відомості про явку в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу або про причини їх неявки;
5) відомості про роз'яснення господарським судом сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх процесуальних прав і обов'язків, зокрема, права заявляти відводи, та попередження перекладача про відповідальність за завідомо неправильний переклад, судового експерта - за дачу завідомо неправильного висновку або відмові від дачі висновку;
6) усні заяви і клопотання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі;
7) усні роз'яснення судовими експертами своїх висновків і відповіді на поставлені їм додаткові запитання.
Згідно протоколу судового засідання від 23.02.2011р. (а.с.143), в якому було прийнято оскаржений судовий акт, розгляд справи №34/562 розпочався о 10:15 год., тобто значно раніше, ніж зазначено в ухвалі господарського суду від 09.02.2011р. про відкладення розгляду справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не був належним чином повідомлений про зміну часу та місця розгляду господарського спору з 12:15 год. 23.02.2011р. на 10:15 год. цього ж числа. Не зважаючи на це, суд першої інстанції у порушення норм процесуального права розглянув справу у відсутність представника відповідача, не повідомленого належним чином про час засідання, та розглянув спір у відсутність відповідача з прийняттям за результатами спору судового акту.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.104 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо, справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Мелос-Центр» підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва від 23.02.2011р. у справі №34/562 - безумовному скасуванню, як таке, що прийняте із порушенням норм процесуального права -за відсутності представника відповідача, який не був належним чином повідомлений про дату, час та місце засідання суду.
Поряд з цим, судова колегія приймає нове рішення , яким задовольняє позовні вимоги банку до позичальника у заявленому позивачем обсязі.
Відповідно до ст.49 ГПК України державне мито , сплачене апелянтом за розгляд справи в апеляційному порядку покладаються на апелянта .
Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелос-Центр» на рішення господарського суду м. Києва від 23.02.2011р. у справі №34/562 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 23.02.2011р. у справі №34/562 скасувати.
3. Прийняти по справі нове рішення.
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелос-Центр» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12: 03680, м. Київ, вул. Жуковського, 26, ідентифікаційний код 19478267) на користь Відкритого акціонерного товариства «БГ Банк» (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48, ідентифікаційний код 20717958, МФО 320995, к/р 32005194601 в ГУ НБУ по м. Києву та Київській області) заборгованість по сумі кредиту у розмірі 7 838 455,00 грн., заборгованість по відсоткам у розмірі 1 655 789,45 грн., штраф за несвоєчасне повернення кредитних коштів у розмірі 7 839,46 грн., пеню за прострочення сплати відсотків у розмірі 23 491,16 грн. та 3% річних у розмірі 18 685,382 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелос-Центр» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; 03680, м. Київ, вул. Жуковського, 26, ідентифікаційний код 19478267) на користь Відкритого акціонерного товариства «БГ Банк» (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48, ідентифікаційний код 20717958, МФО 320995, к/р 32005194601 в ГУ НБУ по м. Києву та Київській області) державне мито у розмірі 25 500,00 грн. та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
4. Доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.
5. Матеріали справи № 34/562 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді