01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
07.06.2011 № 10/18
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:від позивача - Дроботенко Ю.О.
від відповідача - не з'явився.
розглянувши апеляційну скаргу ВАТ "Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року"
на рішення Господарського суду м. Києва від 03.03.2011
у справі № 10/18 (Котков О.В.
за позовом ТОВ "Фірма "Октан"
до ВАТ "Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року"
про стягнення заборгованності та штрафних санкцій
Рішенням господарського суду м. Києва від 03.03.2011 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918р.” (03049, м. Київ, вул. Ползунова, 2, код ЄДРПОУ 00480247, з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Октан” (03680, м. Київ, бул. І. Лепсе, 4, корпус 21, код ЄДРПОУ 24718890, на будь-який його рахунок виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) 63 954,30 грн. (шістдесят три тисячі дев'ятсот п'ятдесят чотири гривні 30 копійок) -основного боргу, 639,54 грн. (шістсот тридцять дев'ять гривень 54 копійки) -витрати по сплаті державного мита та 202,18 грн. (двісті дві гривні 18 копійок) - витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. В задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 03.03.2011 року Відкрите акціонерне товариство “Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого Повстання 1918 року” подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
Апелянт зазначає, що відповідно до п. 13.6 Договору складання акту прийому-передачі покладається на Постачальника, який не надав відповідний документ Відповідачу та суду. Суд першої інстанції помилково визначив, що документом на підтвердження отримання продукції є або акт прийому-передачі, або видаткова накладна, але дана позиція спростовує твердження відповідача про необхідність обов'язкового підписання окрім видаткової накладної також і акту прийому-передачі в обов'язковому порядку. Однак як вже було вказано, позивачем не були надані на підписання документи як до суду так і до відповідача, що свідчить про невірну оцінку доказів та недостатнє встановлення судом фактичних обставин справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2011 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі №10/18.
В судове засідання 07.06.2011 року представник відповідача не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином.
Колегія суддів, вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача враховуючи, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 12 січня 2010 року між ВАТ “Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого постання 1918р.” (замовник за договором) та ТОВ “Фірма Октан” (постачальник за договором) був укладений договір № КЕВРЗ/ВМТП-1008/ю, за яким постачальник зобов'язується виготовити, поставити та передати у власність замовника нафтопродукти, в подальшому продукцію, а замовник прийняти й оплатити продукцію (бензин та дизельне пальне) в асортименті та кількості відповідно до специфікації, що є невід'ємною частиною договору.
Зазначений договір був укладений сторонами із протоколом розбіжностей, який наявний в матеріалах справи.
Відповідно до п. 4.2 договору, ціна продукції, узгоджена у специфікації до даного договору та включає вартість продукції, всі податки і збори передбачені чинним законодавством. Сума даного договору складає 887 916,67 грн., крім того ПДВ 20% 177 583,33 грн., що разом складає 1 065 500,00 грн. (п. 4.7).
Постачання продукції проводиться постачальником у 1 денний термін з дня надання та погодження постачальником письмової заявки замовника. Датою постачання продукції вважається дата отримання продукції замовником, відповідно до п.п. 5.2, 5.3.
Отримання продукції підтверджується актом прийому-передачі який підписується сторонами або їх повноважними представниками або видатковою накладною (п. 5.4).
Із зазначеної умови договору випливає, що документом на підтвердження отримання продукції є або акт прийому-передачі або видаткова накладна, що спростовує твердження відповідача про необхідність підписання акту прийому-передачі в обов'язковому порядку, оскільки лише він є підтвердженням отримання продукції.
В розумінні ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” видаткова накладна є первинним документом, що підтверджує відомості про господарську операцію та її здійснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Судом встановлено, що на виконання умов договору від 12.01.2010 р. позивачем було здійснено поставку продукції на загальну суму 88 954,30 грн. відповідно до видаткових накладних: № Рн100118/001 від 18.01.2010 р., № Рн100122/003 від 22.01.2010 р., № Рн100128/003 від 28.01.2010 р.
Продукція була отримана відповідачем, про що свідчить належним чином оформлена довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ААБ № 000332 від 18.01.2010 р., яка дійсна до 29.01.2010 р.
Вищевказані накладні та довіреність приймаються судом в якості належного доказу виконання поставки продукції відповідачу та прийняття її останнім.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
11 травня 2010 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 217 про сплату заборгованості у розмірі 88 954,30 грн. протягом семи днів з дня пред'явлення вимоги. В підтвердження надсилання вимоги на адресу відповідача в матеріалах справи містяться опис вкладення у цінний лист та поштовий чек № 3449 від 14.05.2010 року.
Згідно банківських виписок відповідач частково перерахував кошти за договором від 12.01.2010 р. у розмірі 25 000,00 грн.
З урахуванням положень п. 6.1 договору, строк виконання зобов'язань щодо оплати за поставлену продукції станом на час вирішення спору є таким, що настав (оплата за продукцію проводиться замовником протягом 250 календарних днів з дати отримання продукції).
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Враховуючи відсутність доказів повної оплати за поставлену продукцію згідно видаткових накладних, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку про те що вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 63 954,30 грн. є обґрунтованими, заборгованість у вказаній сумі підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія суддів, не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови, у зв'язку з невірним розрахунком, в задоволенні вимог в частині стягнення пені та 3% річних, інфляційних втрат, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Пунктом 9.2 договору, передбачено, що за порушення термінів оплати продукції замовник сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості поставленої продукції за кожен день прострочення платежу.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначено у п. 18 листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 року № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати „перерахунок” замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги ч. 1 ст. 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Тобто, у випадку невиконання товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма Октан” вимог суду щодо перерахунку пені, 3 % річних та інфляційних витрат з урахуванням п. 6.1 договору суд першої інстанції мав зробити це самостійно.
Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань встановлений та по суті відповідачем неоспорений, колегія суддів, здійснивши перерахунок пені, 3 % річних та інфляційних витрат, відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору вважає, що стягненню підлягає пеня в розмірі, 1585,11 грн., 3 % річних в розмірі 613,58 грн. та інфляційні витрати в розмірі 636,90 грн.
З врахуванням зміни позивачем в поясненнях від 09.02.2011 року № 92 предмету позову, яке було прийнято судом першої інстанції, позивач не просив стягнути з відповідача оплату послуг адвоката, що підтвердив представник позивача в судовому засіданні.
Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Рішення господарського суду міста Києва від 03.03.2011 року у справі № 10/18 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918р.”(03049, м. Київ, вул. Ползунова, 2, код ЄДРПОУ 00480247, з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Октан” (03680, м. Київ, бул. І.Лепсе, 4, корпус 21, код ЄДРПОУ 24718890, на будь-який його рахунок виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) 63 954,30 грн. (шістдесят три тисячі дев'ятсот п'ятдесят чотири гривні 30 копійок) - основного боргу, 1585,11 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят п'ять гривень 11 копійок) - пені, 613,58 (шістсот тринадцять гривень 58 копійок) - 3 % річних, 636,63 (шістсот тридцять шість гривень 63 копійки) - інфляційних витрат, 667,90 грн. (шістсот шістдесят сім гривень 90 копійки) - витрат по сплаті державного мита та 211,15 грн. (двісті одинадцять гривень 15 копійок) - витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
2. Видачу наказу доручити господарському суду м. Києва.
3. Справу № 10/18 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
09.06.11 (відправлено)