донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
08.06.2011 р. справа №9/5009/130/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.
Суддів: Акулової Н.В., Гези Т.Д.
При секретарі: Братченко Т.А.
За участю представників сторін:
від позивача: Купченко В.В. по дов., Пітеренко А.О. -директор;
від відповідача: АДРЕСА_1 по дов.
Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-виробнича компанія «Будреммонтаж 2006»м. Київ
на рішення господарського суду Запорізької області від 29.03.2011р. (повний текст від 04.04.2011р.) у справі №9/5009/130/11 (суддя Боєва О.С.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-виробнича компанія «Будреммонтаж 2006»м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПС ПЛЮС»м. Енергодар Запорізької області
про стягнення суми 1 895 000,00грн.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-виробнича компанія «Будреммонтаж 2006»м. Київ, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПС ПЛЮС»м. Енергодар Запорізької області, про стягнення заборгованості в розмірі 1 895 000,00грн.
Рішенням від 29.03.2011р. господарський суд Запорізької області у задоволенні позовних вимог відмовив посилаючись на те, що в наданих у якості доказу виконання позивачем зобов'язань за додатковою угодою №12/1 від 12.12.2008р. платіжних доручень вбачається інше призначення платежу, а також на те, що враховуючи довготривалі господарські відносини між сторонами неможливо встановити, що грошові кошти в сумі 1 895 000,00грн. підтверджують виконання зобов'язання саме за додатковою угодою, а не власне за договором підряду.
Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що в угоді про припинення дії додаткової угоди №12/1 від 03.12.2008р. сторони не встановили обов'язку сплати на користь позивача суми 1 895 000,00грн., а лише зазначили, що зобов'язання сторін вважаються припиненими після повернення передплати. Тобто, за висновком господарського суду, вказана угода не містить будь-яких обов'язків підрядника щодо повернення коштів замовнику, а лише пов'язує факт припинення зобов'язань за додатковою угодою №12/1 з фактом повернення коштів замовнику.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 29.03.2011р. у справі №9/5009/130/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог про скасування судового рішення скаржник зазначає, що підписавши угоду про припинення дії додаткової угоди №12/1 від 12.12.2008р., відповідач підтвердив факт отримання від позивача 1 895 000,00грн. а також свій обов'язок щодо повернення цієї суми позивачу.
Крім того, за твердженням скаржника, посилання господарського суду на невірне призначення платежу у платіжних дорученнях на суму 1 895 000,00грн. є необґрунтованим, оскільки додаткова угода №12/1 від 12.12.2008р. є невід'ємною частиною договору підряду №22/11-РД07 від 22.11.2007р., а отже, посилання в платіжних дорученнях саме на договір підряду не спростовує того факту, що грошові кошти перераховувались саме по цій додатковій угоді.
Також заявник апеляційної скарги зазначає, що відповідач не звертався до позивача в порядку п. 6.4 додаткової угоди з вимогами про сплату пені за порушення строків оплати, що також є доказом належного виконання позивачем своїх обов'язків по додатковій угоді.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає її вимоги безпідставними та необґрунтованими, оскільки рішення господарського суду є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.11.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-виробнича компанія «Будреммонтаж 2006»(замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДПС ПЛЮС»(підрядник) було укладено договір будівельного підряду №22/11-РД07, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався на свій ризик та власними коштами виконати загально будівельні роботи згідно проектно-кошторисної документації на об'єкті робіт по вул. Сосюри, 6, м. Київ (об'єкт), а замовник, в свою чергу, зобов'язався надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти фактично належним образом закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Згідно п. 1.1 договору, під фронтом робіт сторони за договором розуміють всі роботи які необхідно виконати на об'єкті згідно проектно-кошторисної документації.
Пунктом 1.2. договору сторони узгодили, що обсяг і вартість робіт, передбачених даним договором, визначається сторонами в проектно-кошторисній документації.
За умовами договору, договірна ціна за роботи визначається на підставі додаткових угод та кошторисів і актів виконаних робіт, які є невід'ємною частиною цього договору. Договірна ціна є динамічною та змінюється згідно проектними рішеннями (п. 2.1. договору).
З матеріалів справи вбачається, що 12.12.2008р. між сторонами у справі була укладена додаткова угода №12/1 до договору підряду №22/11-РД07, за умовами якої підрядник зобов'язався виконати поставку матеріалу для фасадної системи SCANROCK у Лабораторного корпусу №2 за адресою: м. Київ, вул. В.Сосюри,6, згідно проекту, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити поставку матеріалу.
Згідно розділу 3 додаткової угоди, вартість матеріалів склала 1 895 000,00грн., оплата якої повинна здійснитись замовником з передплатою у розмірі 100% вартості додаткової угоди, що складає 1 895 000,00грн. (п.п.3.1 та 3.2 додаткової угоди).
Додатком №1 до додаткової угоди №12/1 сторони узгодили договірну ціну вартості поставки матеріалів для фасаду системи SCANROCK на 1 895 000,00грн.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов додаткової угоди позивачем було перераховано 1 895 000,00грн. (платіжне доручення №233 від 16.12.2008р. на суму 595 000,00грн. та №234 від 17.12.2008р. на суму 1 300 000,00грн.).
Проте відповідач своїх зобов'язань з поставки матеріалів не виконав, у зв'язку з чим 29.01.2009р. між сторонами було укладено угоду про припинення дії додаткової угоди №12/1 від 12.12.2008р. до договору будівельного підряду № 22/11-РД 07 від 22.11.2007р.
Згідно з п. 1 даної угоди замовник та підрядник домовились розірвати додаткову угоду № 12/1 від 12.12.2008р. до договору будівельного підряду № 22/11-РД 07 від 22.11.2007р. на поставку матеріалу для фасадної системи SCANRОСК у Лабораторного корпусу № 2 за адресою: м. Київ, вул. В.Сосюри, 6, в зв'язку з відсутністю поставки вказаного матеріалу.
Пунктом 2 вказаної угоди сторони узгодили, що зобов'язання вважаються припиненими по додаткової угоді № 12/1 від 12.12.2008р. після повернення передоплати в розмірі 100 %, а саме - 1895000 грн., підрядником на розрахунковий рахунок замовника.
Проте, оскільки відповідачем не було повернено суму попередньої оплати в розмірі 1 895 000,00грн., позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Судова колегія вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 509 ЦК України також передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Крім того, статті 525, 526 ЦК України передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містить ст. 193 ГК України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем умови додаткової угоди №12/1 від 12.12.2008р. виконані в повному обсязі та сплачено 1 895 000,00грн.
Судова колегія вважає необґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо неприйнятті в якості належних доказів виконання позивачем свого зобов'язання платіжних доручень №233 від 16.12.2008р. на суму 595 000,00грн. та №234 від 17.12.2008р. на суму 1 300 000,00грн. з посиланням на невірне призначення платежу, враховуючи наступне.
Пунктом 2.1 договору підряду №22/11-РД07 від 22.11.2007р. встановлено, що додаткові угоди є невід'ємною частиною цього договору, з огляду на що посилання позивача у платіжних дорученнях саме на договір підряду не спростовує того факту, що грошові кошти перераховувались на виконання додаткової угоди №12/1 від 12.12.2008р. Крім того, адреса об'єкта, за реконструкцію якого проводилась оплата, співпадає з адресою, за якою відповідач зобов'язався поставити матеріал для фасадної системи SCANROCK згідно додаткової угоди №12/1 (м. Київ, вул. В.Сосюри,6).
Крім того, підписавши угоду про припинення дії додаткової угоди №12/1 до договору підряду, відповідач визнав факт оплати відповідачем 1 895 000,00грн. на виконання умов вказаної додаткової угоди, тому посилання місцевого господарського суду на неможливість через довготривалі господарські відносини та велику кількість проплат замовником за договором підряду встановити, що грошові кошти в сумі 1 895 000,00грн. підтверджують виконання позивачем саме умов додаткової угоди №12/1 від 12.12.2008р., є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Також, у разі порушення позивачем строків оплати за додатковою угодою, відповідач мав право згідно п.6.4 додаткової угоди №12/1 від 12.12.2008р. вимагати від позивача сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, проте, в матеріалах справи відсутні звернення відповідача з такими вимогами, що також підтверджує внесення позивачем оплати в строк і саме на виконання умов даної додаткової угоди.
Так, згідно ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до приписів ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Згідно п.4 вказаної статті, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, угодою про припинення дії додаткової угоди №12/1 сторони встановили, що зобов'язання вважаються припиненими після повернення відповідачем передплати в розмірі 1 895 000,00грн. на розрахунковий рахунок позивача.
Згідно п. 3 угоди, з моменту набрання нею чинності сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками відносно додаткової угоди 312/1 від 12.12.2008р.
Крім того, положеннями ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Таким чином, з дня підписання угоди про припинення від 29.01.2009р., відповідач зобов'язаний повернути отриману 100% передплату за додатковою угодою №12/1 від 12.12.2008р. до договору підряду №22/11-РД07 від 22.11.2007р. в сумі 1 895 000,00грн.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем свого обов'язку з повернення отриманої від позивача передплати в розмірі 1 895 000,00грн., судова колегія вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно, рішення господарського суду Запорізької області від 29.03.2011р. у справі №9/5009/130/11 не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а відтак підлягає скасуванню.
Судові витрати за подання апеляційної скарги згідно ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 49, ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст. 104, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-виробнича компанія «Будреммонтаж 2006»м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 29.03.2011р. (повний текст від 04.04.2011р.) у справі №9/5009/130/11 задовольнити.
Рішення господарського суду Запорізької області від 29.03.2011р. (повний текст від 04.04.2011р.) у справі №9/5009/130/11 скасувати.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-виробнича компанія «Будреммонтаж 2006» м. Київ задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПС ПЛЮС»м. Енергодар Запорізької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-виробнича компанія «Будреммонтаж 2006»м. Київ 1 895 000,00грн. заборгованості, 18 950,00грн. витрат зі сплати держмита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також 9 475,00грн. витрат зі сплати держмита за подання апеляційної скарги.
Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.
Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко
Судді: Н.В. Акулова
Т.Д. Геза
Надруковано примірників-7
1-у справу
3-позивачу
1-відповідачу
1-господарському суду
1-ДАГС