донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
07.06.2011 р. справа №17/212
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Шевкової Т.А.
суддівБойченка К.І., Діброви Г.І.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. дов. від 02.12.2010 року
від відповідача:не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком-Керам»смт. Очеретине Ясинуватського району Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області
від04.04.2011р.
у справі№ 17/212 (суддя Татенко В.М.)
за позовомПриватного підприємства «Українська транспортно-торгова компанія»м. Кременчук Полтавської області
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Альтком-Керам»смт. Очеретине Ясинуватського району Донецької області
простягнення 49 617грн. 39коп.
Приватне підприємство «Українська транспортно-торгова компанія» м. Кременчук Полтавської області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком-Керам»смт. Очеретине Ясинуватського району Донецької області 50139грн.34 коп.
У заяві від 17.11.2010р. позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 49 617,39 грн., з яких: 25000,00 грн. -борг, якій виник у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору на перевезення вантажу автомобільним транспортом № АК-1/148 від 01.31.2009р., 14385,20грн. -пеня, 7791,57 грн. -інфляційні, 2440,62 грн. -3% річних. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 2000грн.00коп. у відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.
Господарський суд Донецької області рішенням від 04.04.2011р. у справі № 17/212 позовні вимоги визнав обґрунтованими доведеними матеріалами справи та задовольнив у повному обсязі.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтком-Керам»смт. Очеретине Ясинуватського району Донецької області, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 04.04.2011р. у справі №17/212 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заявник скарги вважає, що господарський суд в порушення норм процесуального права, прийняв рішення без участі представника відповідача, чим позбавив його права захисту своїх інтересів у судовому засіданні.
У судове засідання представник заявника скарги вдруге не з'явився. Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника заявника скарги.
Представник позивача вважає рішення господарського суду від 04.04.2011р. у справі № 17/212 законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Між ПП «Українська транспортно-торгова компанія»(перевізник) та ТОВ «Альтком-Керам»(вантажовідправник) 01.03.2009р. укладено договір № АК-1/148 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, за умовами якого перевізник зобов'язався доставляти ввірені вантажовідправником вантажі згідно транспортних заявок вантажовідправника у пункт призначення у встановлений договором строк і видавати їх уповноваженій на отримання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажоодержувач зобов'язувався сплачувати за перевезення вантажів встановлену плату. Обсяг перевезень сторони узгоджують у транспортних заявках.
Згідно з п.2.1 договору перевезення здійснюються на підставі письмових заявок вантажовідправника.
У пункті 5.2 договору сторони узгодили, що факсимільні копії договору та транспортних замовлень являються обов'язковими для обох сторін і в рамках цього договору мають юридичну силу.
Відповідно до п.6.3 договору оплата за транспортні послуги здійснюється згідно пред'явлених перевізником оригіналів рахунків та товарно-транспортних накладних з відміткою вантажоодержувача протягом 5 банківських днів, якщо інший строк не узгоджений сторонами в транспортній заявці.
Як вбачається з наданих позивачем в обґрунтування своїх вимог документів, позивач на підставі заявок відповідача на транспортування вантажів автомобільним транспортом по території України (т.2 а.с. 16-37) надав відповідачеві транспортні послуги на суму 279400,00 грн., про факт надання послуг свідчать підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін акти виконаних робіт.
Виставлені позивачем рахунки на оплату послуг відповідач оплатив частково у сумі 254400,00грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи витяги з банківського рахунку.
В матеріалах справи відсутні документи підтверджуючі надання відповідачем доказів оплати позивачеві боргу у сумі 25 000,00грн.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.
Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи те, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, факт надання послуг підтверджено відповідними документами, відповідач не надав суду доказів оплати наданих послуг по перевезенню вантажів у сумі 25 000,00грн., слід визнати, що господарський суд дійшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та задовольнив їх.
За несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 14385,20грн. -пені, 7791,57 грн. -інфляційних, 2440,62 грн. -3% річних.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Оскільки відповідачем не виконані належним чином прийняті на себе зобов'язання, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок господарського суду про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат і погоджується із розрахунком пені у сумі 14385,20грн., інфляційних у сумі 7791,57 грн., 3% річних у сумі 2440,62 грн.
Відповідачем власного розрахунку штрафних санкцій не надано, зроблений позивачем розрахунок не спростований.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду про задоволення позовних вимог щодо відшкодування позивачеві витрат з оплати послуг адвоката у сумі 2 000грн.00коп.
Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України “Про адвокатуру”.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.
При цьому, відшкодуванню витрат на послуги адвоката підлягають лише фактичні витрати, тобто витрати, здійснені на дату прийняття судового рішення, які повинні підтверджуватися розрахунковими документами про перерахування коштів, видатковим касовим ордером, при наявності документального підтвердження витрат, зокрема угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді, тощо.
Позивачем в обґрунтування своїх вимог про стягнення витрат з оплати послуг адвоката у сумі 2 000грн.00коп. надано договір № 1/13-09/2010 на надання юридичних послуг від 13.09.2010 року, додаток № 1 до договору, акт приймання виконаних робіт від 15.09.2010 року, квитанція № 1626 від 15.09.2010 року, яка свідчить про прийняття від позивача адвокатом гонорару у сумі 2000грн., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 517.
Дослідивши надані позивачем документи, колегія суддів вважає позовні вимоги в частині відшкодування витрат з оплати послуг адвоката у сумі 2 000грн.00коп. доведеними належними документами.
Доводи заявника скарги про те, що господарським судом при винесенні рішення був порушений принцип змагальності сторін, закріплений у статті 43 ГПК України, не знайшли підтвердження в ході слухання справи виходячи з того, що судом першої інстанції справа розглядалася на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами. Позивач не скористався наданим йому правом захищати свої інтереси в судовому засіданні і доводити свої заперечення відповідно вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України. Оскільки розгляд позовної заяви без участі представника відповідача не призвів до прийняття невірного рішення, цей довід заявника скарги не може бути підставою для зміни або скасування рішення суду.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 04.04.2011р. у справі № 17/212 про задоволення позовних вимог є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги не вбачається.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком-Керам»смт. Очеретине Ясинуватського району Донецької області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 04.04.2011р. у справі № 17/212 залишити без змін.
Головуючий Т.А. Шевкова
Судді К.І. Бойченко
Г.І. Діброва
Надруковано 5 прим:
1 -позивачу
2 -відповідачу
3 -до справи
4 -гос. суду Дон.обл. 5 -ДАГС