донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
31.05.2011 р. справа №6/349
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівПриходько І. В.,
Ломовцева Н.В., Скакун О. А.
за участю
представників сторін:
від позивача:ОСОБА_1. -довіреність;
від відповідача:не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства «Ровенькиантрацит»м.Ровеньки Луганської області
на рішення господарського суду Луганської області
від17.01.2011р.
у справі№6/349 (суддя Василенко Т.А.)
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднана вантажно-транспортна компанія»м.Єнакієве Донецької області
до державного підприємства «Ровенькиантрацит» м.Ровеньки Луганської області
простягнення 232 750,81 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Об'єднана вантажно-транспортна компанія»(далі -Товариство) звернулось до господарського суду з позовом до державного підприємства «Ровенькиантрацит»(далі -Підприємство) про стягнення заборгованості в сумі 232 750,81грн., у тому числі: заборгованості у розмірі 170 001,60грн., інфляційних в сумі 50 830,47грн. та 3% річних у розмірі 11 918,74грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 17.01.2011р. у справі №6/349 позовні вимоги Товариства задоволені частково та присуджено до стягнення з Підприємства борг у розмірі 170 001,60 грн., інфляційні в сумі 49 690,38 грн., 3% річних в сумі 11 918,74 грн., витрати зі сплаті державного мита в сумі 2 316,10 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 234,85 грн. Вказане рішення суду мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог щодо існування суми боргу.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Підприємство звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог заявник апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального права. Зокрема, скаржник посилався на відсутність обов'язку щодо сплати вартості робіт, оскільки Підприємством було здійснено залік зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та судовому засіданні 31.05.2011р. вимоги скаржника не визнав, вважає оскаржуване рішення обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права та просить апеляційну скаргу Підприємства залишити без задоволення, а вказане рішення - без змін.
У судове засідання 31.05.2011р. апелянт не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що явка учасників процесу у судове засідання не була визнана обов'язковою та той факт, що в матеріалах справи є всі необхідні документи для розгляду спору по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами без участі представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд встановив наступне.
Між сторонами за результатами проведення тендеру 30.06.2008р. укладено договір №16/06/18-1736гп (далі -Договір), за умовами якого виконавець (позивач) зобов'язався виконати роботи з вивозу технологічної породи з додержанням технології робіт, в строки та за ціною, що обумовлені у Договорі та в технічному завданні, а замовник (відповідач) зобов'язався оплачувати виконані роботи на підставі підписаних сторонами актів приймання-здачі виконаних робіт на підставі умов розділу 5 договору - протягом 15 календарних днів з дня підписання актів (а.с. 8).
Пунктом 9.1 Договору сторони встановили строк дії Договору: з 01.07.2008р. до 15.07.2008р., в частині розрахунків -до повного їх виконання. Договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін.
З матеріалів справи, а саме копій актів приймання виконаних робіт, що підписані сторонами без зауважень, вбачається, що позивачем у липні 2008р. за умовами Договору було виконано роботи загальною вартістю 170 001,60грн. (а.с.9-11).
В матеріалах справи відсутні належні докази виконання відповідачем взятих на себе зобов'язання з оплати зазначених робіт.
Проти вказаних фактів відповідач в письмових поясненнях та скарзі по суті не заперечував.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Приписами ст.837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплати виконану роботу.
Як вже встановлено, між сторонами були складені та підписані акти приймання-передачі виконаних робіт за умовами Договору.
Отже, за відсутності в матеріалах справи належних доказів виконання відповідачем взятих на себе зобов'язання з оплати зазначених робіт, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо доведеності факту невиконання відповідачем зобов'язань за Договором.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити 3% річних від простроченої суми.
Враховуючи викладене, перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності вимог про стягнення суми основного боргу в сумі 739 051,20грн. та 3% річних у розмірі 11 918,74грн. Вимоги в частині стягнення інфляційних правомірно задоволені місцевим господарським судом частково з розрахунком суду за період серпень 2008 - листопад 2010 на суму 49 690,38 грн.
Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В обґрунтування заперечень заявник апеляційної скарги посилається на відсутність у нього обов'язку щодо сплати вартості проведених робіт за Договором, оскільки, згідно положень ст. 601 Цивільного кодексу України, ним за згодою Державної податкової інспекції 30.12.2009р. було проведено залік зустрічних однорідних на суму 6 341 891,59грн., у тому числі й за Договором, про що свідчить акт звіряння взаємних розрахунків від 01.01.2010р.
Судова колегія апеляційної інстанції не приймає до уваги вказані доводи, оскільки зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі положень ст. 601 Цивільного кодексу України є правочином, за яким достатньо одностороннього волевиявлення сторони, проте в матеріалах справи відсутні доказі його здійснення, як то письмове повідомлення Товариства, листування, двосторонні акти тощо.
Підприємством до суду обох інстанцій не надано доказів звернення до позивача з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, а надана ним копія угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.12.2009р. взагалі не підписана ані самим відповідачем, ані позивачем.
Посилання відповідача на копію акту звіряння взаємних розрахунків станом на 01.01.2010р. є юридично неспроможними, оскільки вказаний документ за своєю суттю не може підтверджувати факту заліку однорідних вимог.
Отже, відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 17.01.2011р. у справі №6/349 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу державного підприємства «Ровенькиантрацит»м.Ровеньки Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 17.01.2011р. у справі №6/349 залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 17.01.2011р. у справі №6/349 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий суддя І. В. Приходько
Судді Н. В. Ломовцева
О. А. Скакун
Надруковано: 5 прим.
1-позивачу
2-відповідачу
3-у справу
4-ГС
5-ДАГС