23.05.2011 року Справа № 37/13-11
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: судді Науменка І.М. (доповідача)
суддів: Голяшкіна О.В., Мороза В.Ф.,
при секретарі судового засідання: Заболотній О.В.,
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №178 від 12.04.2011, представник;
від відповідача представник в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши матеріали апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго”, м.Дніпропетровськ, в особі Павлоградського району електричних мереж, м.Павлоград Дніпропетровської області, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2011р. у справі №37/13-11
за позовом відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія
“Дніпрообленерго”, м.Дніпропетровськ, в особі Павлоградського
району електричних мереж, м.Павлоград Дніпропетровської
області
до відповідача об'єднання співвласників багатоквартирного будинку
“Дніпровська, 370а”, м.Павлоград Дніпропетровської області
про спонукання до укладення договору,
Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", в особі Павлоградського району електричних мереж (позивач) звернулось з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дніпровська, 370а" (відповідач), в якому просить господарський суд зобов'язати відповідача укласти договір на постачання електричної енергії з додатками до нього в редакції ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго", в особі Павлоградського району електричних мереж, а також, стягнути судові витрати у справі.
В обґрунтування позову позивач посилається на п.5.1 Правил користування електричною енергією /далі -Правила/, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 25.12.2008 №1449, та ст.26 Закону України "Про електроенергетику".
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2011р. (суддя Кеся Н.Б.) в позові відмовлено повністю. В основу оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції покладено ч. 2 ст.14 ЦК України, за якою особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї, а також, ст.26 Закону України “Про електроенергетику”, яка, на думку суду, прямої вказівки стосовно обов'язку споживача укладати договір на постачання електричної енергії не містить.
Не погодившись з вищезгаданим рішенням, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить дане рішення скасувати, як неправомірне, та прийняти у справі нове рішення, повністю задовольнивши позовні вимоги шляхом зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір на постачання електричної енергії.
Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наполягає на тому, що, згідно п.5.1. Правил, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за врегульованим тарифом, який здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем, визначаючи при цьому зміст правовідносин, прав та обов'язків сторін. До того ж, згідно з ч.1 ст.26 Закону України “Про електроенергетику”, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наведене нижче:
Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Отже, як встановлено господарським судом першої інстанції та не заперечується сторонами, листом від 19.11.2010р. за вих.№03239/326 позивач направив на адресу відповідача проект договору про постачання електричної енергії. Проте, у визначений даним листом строк відповідь на запропонований проект договору позивачем отримана не була. Враховуючи зазначене вище, а також, з огляду на те, що п.5.1. Правил користування електричною енергією та ч.1 ст.26 Закону України “Про електроенергетику” визначено можливість споживання енергії лише на підставі договору з енергопостачальником, позивач був змушений звернутись до суду з позовом про зобов'язання відповідача на укладення вищезгаданого договору.
Як вже зазначалось вище, в основу оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції покладено ч.2 ст.14 ЦК України, за якою особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї, а також, ст.26 Закону України “Про електроенергетику”, яка, на думку суду, прямої вказівки стосовно обов'язку споживача укладати договір на постачання електричної енергії не містить. Окрім того, в оскаржуваному рішенні господарський суд посилається на ст.627 ЦК України, за якою сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Проте, з такими висновками господарського суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, вважає їх помилковими та передчасними. Натомість, викладені в апеляційній скарзі заперечення вважає такими, що повністю знайшли своє підтвердження в ході апеляційного провадження, є обгрунтованими та такими, що базуються на нормах чинного законодавства України.
Так, відповідно до ч.1 ст.26 Закону України “Про електроенергетику”, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Згідно п.5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 25.12.2008 №1449, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.
В свою чергу, докази навності відповідного договору між позивачем /“Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго”/ та відповідачем у справі /ОСББ “Дніпровська, 370а”/ - відсутні.
Водночас, згідно Роз'яснювального листа Національної комісії регулювання електроенергетики України від 24.04.2009р. N2784/11/17-09, договір про постачання електричної енергії на основі типового договору (Додаток 3 до Правил) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом (абзац перший пункту 1.6 Правил).
Стосовно ж необхідності укладати відповідні договори на постачання електричної енергії саме об'єднаннями індивідуальних власників квартир і будинків, листом Національної комісії регулювання електроенергетики України від 21.02.2008р. N1112/11/17-08 роз'яснено наступне:
Відповідно до положень статті 26 Закону України "Про електроенергетику", споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач. Правопорушенням в електроенергетиці є, крім іншого, ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень чи приписів Національної комісії регулювання електроенергетики України, зокрема, Правил. (ст.27 цього Закону).
Отже, частиною другою статті 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", державний житловий фонд визначено, як житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Для забезпечення ефективного використання приватизованих квартир та управління ними власники квартир (будинків) можуть створювати товариства або об'єднання індивідуальних власників квартир і будинків. У багатоквартирному будинку, квартири якого не повністю приватизовані, між товариством (об'єднанням) індивідуальних власників квартир і власниками неприватизованих квартир укладається угода про спільне володіння будинком та дольову участь у витратах на його утримання. (частина 3 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").
Статтею 11 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що об'єднання після набуття статусу юридичної особи може: прийняти на власний баланс весь житловий комплекс; за договором з попереднім власником залишити його балансоутримувачем усього житлового комплексу або його частини; укласти договір з будь-якою юридичною особою, статут якої передбачає можливість здійснення такої діяльності, про передачу їй на баланс усього житлового комплексу або його частини.
Тобто, власниками внутрішньобудинкових електричних мереж багатоквартирних будинків є об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ) або балансоутримувач.
Згідно з визначеннями пункту 1.2 ПКЕЕ, населений пункт - це юридична особа - споживач (власник електроустановок населеного пункту або уповноважена власником (співвласниками) експлуатаційна організація, в господарському віданні якої є електроустановки населеного пункту), об'єднує населення на визначеній території та утримує ці електроустановки з метою забезпечення електричною енергією споживачів населеного пункту; споживачі населеного пункту - це населення, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж населеного пункту та яке розраховується за використану електричну енергію з населеним пунктом.
Таким чином, ОСББ підпадає під визначення населеного пункту в тлумаченні ПКЕЕ, а, отже, має здійснювати закупівлю електричної енергії у постачальника електричної енергії з метою її подальшого використання споживачами населеного пункту для задоволення комунально-побутових потреб споживачів населеного пункту, для технічних цілей та інших потреб населеного пункту на підставі договору про постачання електричної енергії. В свою чергу, за обсяг закупленої електричної енергії з постачальником електричної енергії розраховується населений пункт за умовами відповідного договору (пункт 12.3 ПКЕЕ).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за доцільне апеляційну скаргу -задовольнити повністю, оскаржуване судове рішення -скасувати, як прийняте з порушенням норм матеріального права та прийняти у справі нове рішення про задоволення позову шляхом зобов'язання відповідача укласти договір на постачання електричної енергії.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго”, м.Дніпропетровськ, в особі Павлоградського району електричних мереж, м.Павлоград Дніпропетровської області, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2011р. у справі №37/13-11 -задовольнити повністю.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2011р. у справі №37/13-11 -скасувати.
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Зобов'язати Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дніпровська, 370а", м.Павлоград Дніпропетровської області, укласти з відкритим акціонерним товариством “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго”, м.Дніпропетровськ, в особі Павлоградського району електричних мереж, м.Павлоград Дніпропетровської області, договір на постачання електричної енергії з додатками до нього в редакції відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго”, м.Дніпропетровськ, в особі Павлоградського району електричних мереж.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дніпровська, 370а", м.Павлоград Дніпропетровської області, на користь відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго”, м.Дніпропетровськ, в особі Павлоградського району електричних мереж, 127,50 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний строк.
Головуючий суддя І.М. Науменко
Суддя О.В. Голяшкін
Суддя В.Ф. Мороз