25.05.2011 року Справа № 17/197-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чус О.В. (доповідач)
суддів Павловського П.П., Швеця В.В.,
при секретарі судового засідання Литвин А.П.
За участю представників сторін:
від позивача: від позивача: ОСОБА_1, довіреність №14/28-06 від 10.01.11, представник, присутній в судовому засіданні 28.03.2011;
від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність № Д-01/10 від 02.08.10;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги міського комунального виробничого підприємства “Дніпроводоканал” м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.11 у справі №17/197-10
за позовом: міського комунального виробничого підприємства “Дніпроводоканал” м. Дніпропетровськ
до: житлово -будівельного кооперативу №282 м. Дніпропетровськ
про стягнення 37 284, 30 грн.
В червні 2010р. міське комунальне виробниче підприємство “Дніпроводоканал” м. Дніпропетровськ звернувся в господарський суд Дніпропетровської області позовом до житлово -будівельного кооперативу №282 м. Дніпропетровськ про стягнення 37 284, 30 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.11р. у справі № 17/197-10 (суддя -Суховаров А.В.) позовні вимоги задоволенні частково.
Стягнуто з житлово -будівельного кооперативу №282 м. Дніпропетровськ на користь міського комунального виробничого підприємства “Дніпроводоканал” м. Дніпропетровськ суму основного боргу -15 049, 17 грн., 1 211, 41 грн -індексу інфляції, 601, 39 грн. -3% річних, 168, 61 грн.- державного мита, 194, 59 грн. -витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, позивач звернувся в Дніпропетровський апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою, просить рішення суду першої інстанції скасувати частково в частині відмови в стягненні з відповідача заборгованості за надані послуги в сумі 2 грн., інфляційних витрат в сумі 3042,73 грн., 3% річних у сумі 543,09 грн. та судові витрати по справі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить суд задовольнити вимоги, викладені в апеляційній скарзі частково, та стягнути з відповідача заборгованості за надані послуги в сумі 2 грн., в іншій частині апеляційних вимог -відмовити.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає частковій зміні, а апеляційна скарга частковому задоволенню з наступних підстав:
Як вбачається з матеріалів справи 08.04.2002 року між позивачем (водоканалом) та відповідачем (абонентом) було укладено договір на відпуск води та послуги каналізації № 7458, у відповідності з умовами якого водоканал зобов'язався здійснювати відпуск питної води в узгодженій кількості, а останній, в свою чергу, прийняти воду та скинути стоки в обсягах, які обумовлені даною угодою.
З 14.08.2003 року відбулась реорганізація Державного комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Дніпропетровська (ДКВУ ВКГ м. Дн-ська), за наслідками якої було змінено назву ДКВУ ВКГ м. Дн-ська, а саме перейменоване в Міське комунальне виробниче підприємство "Дніпроводоканал", яке є повним правонаступником ДКВУ ВКГ м. Дніпропетровська, що вбачається з п. 1.1 Статуту МКВП "Дніпроводоканал", який є в матеріалах справи.
Згідно п. 3.1 Договору абонент здійснює оплату відпущеної води та послуги каналізації щомісячно та самостійно на протязі 5-ти днів після початку розрахункового періоду за абонентськими книжками або рахунками, які він самостійно отримує у водоканалу.
В рішенні господарський суд зазначив, що в наслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань у нього утворилась заборгованість в сумі 29 848,35 грн. станом на липень 2009 р. Вказана заборгованість визнана відповідачем та підтверджується двостороннім договором про реструктуризацію заборгованості (а.с. 87), яким сторони узгодили графік її погашення.
До того ж господарським судом вказано, що 25.01.10р. між сторонами була проведена звірка взаєморозрахунків за результатами якої був складений двосторонній акт №156051 звірення розрахунків за Договором (а.с. 18-19) відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем, на час підписання акту, становила суму 35 981 грн. 58 коп.
За Актом звірки взаєморозрахунків № 176673 від 18.06.2010р., відповідачем було визнано заборгованість перед позивачем за договором від 08.04.2002р. у розмірі -24143,97 грн.
Відповідно до положень ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно умов ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Стааттею 610 Цивільного України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами
Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно до п. 4 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.96р., відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. У відповідності до ст..43 Господарського процесуального кодексу України, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, предметом стягнення були вимоги позивача про стягнення відповідача заборгованості за надану згідно договору № 7458 від 08.04.02р. воду та послуги каналізації станом на 14.09.10 у сумі 15051, 17 грн. суми основного боргу, інфляційні витрати у сумі -4254, 14 грн., та 3% річних у сумі 1144, 48 грн..
Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
В підтвердження обґрунтованості вимог стягнення з відповідача заявленої в позові суми основного боргу -15051, 17 грн., позивачем 13.09.2010р. було подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої, в результаті перерахування та часткового погашення заборгованості, сума боргу відповідача перед позивачем зменшалась до 20 449, 79,79 грн., де 15051, 17 грн. -сума основного боргу, 4254,14 грн. -інфляційні витрати, 1144,48 грн. -3% річних, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що зазначена в рішенні сума основного боргу - 15049, 17 грн. підлягає зміні - 15051, 17 грн.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення сум інфляційних витрат та 3% річних, оскільки між сторонами було укладено угоду № 5 від 17.08.2009 року про порядок погашення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, яким сторони визначили суму боргу та встановили строки його погашення. Таким чином, судом першої інстанції правомірно відмовлено в стягненні штрафних санкцій до дня укладення договору реструктуризації.
На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду підлягає зміні, в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу , в іншій частині рішення залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 101-104 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу міського комунального виробничого підприємства “Дніпроводоканал” м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області -задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.11 у справі №17/197-10 -змінити.
Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Житлово - будівельного кооперативу № 282 на користь Міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал" м. Дніпропетровськ, суму 15 051 грн. 17 коп. основного боргу, 1 211 грн. 53 коп. індексу інфляції, 601 грн. 42 коп. 3% річних, 168 грн. 62 коп. державного мита, 194 грн. 59 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог - відмовити.
Зобов'язати Господарський суд Дніпропетровської області видати наказ.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя П.П.Павловський
Суддя В.В. Швець