09.06.11
Чернігівської області
м.Чернігів тел./факс: 77-44-62
просп.Миру,20 тел.: 698-166
Іменем України
07 червня 2011 року Справа №8/56
За позовом: Автомобільного кооперативу №27, вул. Кільцева (Півці), м. Чернігів, 14029
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 15300 (АДРЕСА_2)
про стягнення 9613грн.04коп.
Суддя Т.Г. Оленич
Від позивача: ОСОБА_2 -представник, довіреність №61 від 21.04.2011р.
Від відповідача: не з'явився.
В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 8884грн.88коп. боргу по орендній платі за період з жовтня 2010 року по лютий 2011 року за оренду нежитлового приміщення А/к №27 СТО загальною площею 112,8кв.м., що надане в тимчасове платне користування на підставі договору оренди без номеру та дати, 22грн.63коп. заборгованості по електроенергії, 454грн.55коп. пені, нарахованої за період з 06.10.10р. по 31.03.11р., 163грн. інфляційних нарахувань, обчислених за період з 06.10.10р. по 31.03.11р. та 87грн.98коп. процентів річних, нарахованих за період з 06.10.10р. по 31.03.11р.
Відповідач письмового відзиву на позов не надіслав. В силу ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідач особисто або його уповноважений представник в засідання господарського суду не з'явились. Як вбачається з матеріалів справи копії ухвал суду від 11.04.2011р. про порушення провадження у справі та від 26.04.2011р., від 17.05.2011р. про відкладення розгляду справи, які направлялись на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1, 15300, повернулись до суду неврученими адресату із відміткою оператора підприємства поштового зв'язку, що адресат за вказаною адресою не проживає.
Копії ухвал суду про відкладення розгляду справи від 26.04.2011р. та від 17.05.2011р., які направлялись відповідачу на адресу, зазначену в договорі оренди, а саме: АДРЕСА_2, також повернулись до суду не врученими адресату з відмітками оператора поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії НОМЕР_2 (а.с.42) станом на 21.04.2011р. відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, 15300, яка співпадає з адресою, зазначеною у позовній заяві, і на яку господарським судом надсилалися копії ухвал суду з відомостями про дату, час та місце розгляду справи №8/56.
В силу приписів ст.64 Господарського процесуального кодексу України надсилання сторонам ухвал про призначення судового засідання за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою, та у разі відсутності сторін за такою адресою, є доказом того, що ухвала вручена їм належним чином.
Таким чином, суд приходить до висновку, що судом вжиті передбачені господарським процесом заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання по розгляду даної справи. Враховуючи, що судом явка відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, представник позивача проти розгляду справи у відсутності відповідача не заперечував, а тому суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності за наявними у справі матеріалами.
Подане позивачем письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволено.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:
27 травня 2010 року на засіданні членів правління Автомобільного кооперативу №27 прийнято рішення про надання Голові правління АК №27 Католику Миколі Михайловичу повноважень щодо укладення з СПД ОСОБА_1 договору оренди приміщення АК №27, СТО, загальною площею 112,8кв.м. з 01.06.2010р. строком до 31.12.2010р., сума оренди складає 17грн. за 1кв.м.
Між Автомобільним кооперативом №27 (позивач у справі, орендодавець за умовами договору) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач у справі, орендар за умовами договору) укладений договір оренди без номеру та дати, за умовами якого орендодавець зобов'язувався передати орендарю в оренду приміщення А/к №27, СТО загальною площею 112,8кв.м. тимчасово без права викупу і відчуження на строк з 01 червня 2010р. по 31 грудня 2010р.
В свою чергу, орендар, відповідно до умов п.п.3.1.,4.1. договору оренди зобов'язувався в триденний строк після підписання договору оренди прийняти орендне приміщення за актом прийому-передачі, а також орендар зобов'язувався за орендне приміщення сплачувати орендну плату в розмірі 17грн. за 1кв.м. площі приміщення, щомісячно не пізніше 5-го числа кожного місяця.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором оренди, положення якого регулюються §1,4 Глави 58 Цивільного кодексу України та §5 розділу VI Господарського кодексу України.
В силу ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Факт передачі в оренду приміщення підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення переданого в тимчасове користування, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.16). Відповідно до зазначеного акту позивач надає в тимчасове користування нежитлове приміщення площею 112,8кв.м. в цегловому одноповерховому приміщенні. Вказаний акт підписаний представником позивача і відповідачем та скріплений печатками сторін.
Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання за договором оренди щодо передачі відповідачеві орендованого приміщення в повному обсязі.
Згідно із ч.1 ст.763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
В силу ч.1 ст.284 Господарського кодексу України сторонами договору оренди мають бути узгоджені умови щодо об'єкту оренди; строку, на який укладається договір оренди; розміру орендної плати та умови повернення об'єкту оренди.
Умовами договору визначено, що приміщення А/к №27, СТО, загальною площею 112,8кв.м. тимчасово без права викупу і відчуження передавалось відповідачу в оренду на строк з 01 червня 2010р. по 31 грудня 2010р.
В силу ч.4 ст.284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місця після закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які передбачені договором. Аналогічні приписи містяться у ст.764 Цивільного кодексу України.
Враховуючи, що позивач протягом одного місяця після 31.12.2010р. не заявляв відповідачу про припинення договору оренди, тому суд приходить до висновку, що даний договір був продовжений на такий саме строк і на тих саме умовах.
За твердженням позивача, відповідач фактично користувався орендованим приміщенням до 19 лютого 2011р. При цьому, будь-яких письмових заяв про дострокове розірвання договору від відповідача на адресу позивача не надходило.
01 квітня 2011 року позивачем в односторонньому порядку був складений акт, в якому зазначається, що відповідач, який орендував у позивача СТО, загальною площею 112,8кв.м., відмовився здавати приміщення по акту приймання-передачі, самовільно зірвав пломбу, вивіз обладнання, ключі від даного приміщення залишив охоронцю. Вказаним актом позивач засвідчив, що приміщення залишено в задовільному стані. Речі, обладнання відповідача в даному приміщенні відсутні. Таким чином, позивачем в акті засвідчено факт звільнення відповідачем орендованого приміщення.
Приймаючи до уваги, що відповідач звільнив орендоване приміщення, позивач прийняв це приміщення, тобто сторонами вчинені юридично значимі дії, направлені на повернення орендованого приміщення, суд приходить до висновку, що договір оренди припинив свою дію з 19.02.2011р.
Відповідно до ст.286 Господарського кодексу України орендна плата визначається як фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Частинами 1,5 ст.762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідач прийняв на себе за договором зобов'язання сплачувати щомісячно орендну плату не пізніше 5-го числа кожного місяця, за який сплачується орендна плата, про що зазначено у п.4.1. договору При цьому в договорі відсутні умови щодо сплати орендної плати лише на підставі пред'явлених орендодавцем рахунків. Отже, відповідач був зобов'язаний самостійно сплачувати орендну плату в строк до 5 числа кожного поточного місяця.
Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України у випадку встановлення у зобов'язанні строку його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.
В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем для оплати відповідачем орендної платі та використаної електроенергії за період з червня 2010р. по вересень 2010р. виставлялись останньому рахунки №17 від 06.07.2010р. на суму 1942грн.60коп., №21 від 12.08.2010р. на суму 1923грн.60коп., №26 від 05.10.2010р. на суму 1929грн.60коп., №34 від 30.12.10р. на суму 2053грн.35коп. Всього на загальну суму 7849грн.15коп., в тому числі 7670грн.40коп. орендної плати, 178грн.75коп. - вартість електроенергії.
Наявні в матеріалах справи копії прибуткових касових ордерів №70 від 30.06.2010р., №80 від 09.10.2010р., №89 від 09.10.2010р., №01 від 11.02.2011р. свідчать про здійснення відповідачем оплати за оренду приміщення та електроенергію в розмірі 7849грн.15коп. за період за червня по вересень 2010р. (а.с.19,20).
Отже, відповідачем орендна плата за червень, липень, серпень та вересень 2010р. оплачена в повному обсязі, а також на підставі пред'явлених рахунків ним оплачено електроенергію за вказаний ж період.
Оскільки акт здачі-приймання нежитлового приміщення, зданого в тимчасове користування не містить дати його складання, але відповідачем сплачено орендну плату за червень 2010р. в повному обсязі, передбаченому договором (112,8кв.м*17грн.=1917грн.60коп.), суд приходить до висновку, що відповідач фактично користувався орендованим майном починаючи з 01 червня 2010р.
Як вбачається із поданого позивачем розрахунку, відповідач, починаючи з жовтня 2010 року і до 19 лютого 2011 року не сплачував позивачеві орендну плату за користування орендованим приміщенням та плату за електроенергію, у зв'язку з чим, за твердження позивача, у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 8884грн.88коп. боргу за орендну плату та 22грн.63коп. електроенергії.
Відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач не надав суду докази, які спростовують факт наявності заборгованості по оплаті орендної плати, зокрема будь-які платіжні документи, на підставі яких можна дійти висновку про сплату ним орендних платежів за період з 01.10.10р. по 19.02.11р.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заборгованість по орендній платі становить 8884грн.88коп.
Враховуючи, що на момент прийняття рішення матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості перед позивачем по орендній платі, відповідач на момент вирішення спору по суті не надав суду доказів погашення заборгованості по орендній платі за період з 01 жовтня 2010 року по 19 лютого 2011 року в розмірі 8884грн.88коп., а тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними і задовольняються судом в повному обсязі.
Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 22грн.63коп. заборгованості по оплаті електроенергії є безпідставними, виходячи з наступного:
Аналіз змісту договору оренди, на підставі якого позивач передав відповідачу в оренду приміщення СТО, свідчить, що сторонами не передбачено обов'язку орендаря (відповідача) оплачувати електроенергію, відсутні умови щодо порядку обчислення оплати за електроенергію, кому відповідач мав сплачувати за використану ним електроенергію -позивачу, або на підставі самостійно укладеного договору з електропостачальною організацією цій організації. Умова п.4.3. договору передбачає лише наслідки у вигляді відключення електроенергії у разі її не оплати, а тому не розцінюються судом як умова щодо обов'язку відповідача оплачувати використану електроенергію саме позивачу.
В силу ст.14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, зокрема, встановлених договором. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковими для неї.
Оскільки договором оренди не встановлено обов'язку відповідача сплачувати позивачу за електроенергію, суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 454грн.55коп. пені, нарахованої за період з 06.10.2010р. по 31.03.2011р.
Згідно зі ст.546 Цивільного кодексу України належне виконання зобов'язань може забезпечуватися, в тому числі, неустойкою.
В силу ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. В силу ч.3 вищевказаної статті пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Відповідно до положень ст.ст.610,611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Порушення боржником взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема, у сплаті неустойки та сплаті інфляційних нарахувань і процентів річних за неналежне виконання грошових зобов'язань.
Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. При цьому, згідно з ч.6 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, на який посилається позивач, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Аналогічна норма міститься у ст.343 Господарського кодексу України, згідно з ч.2 якої платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Отже, аналіз вищезазначених норм свідчить, що пеня може бути нарахована та сплачена лише при наявності відповідної умови в договорі.
Враховуючи, що умовами договору оренди не передбачено порядок та розмір нарахування пені, а тому вимоги позивача про її стягнення в сумі 454грн.55коп. за період з 06.10.2010р. по 31.03.2011р. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Посилаючись на згадану норму позивач просить стягнути з відповідача 163грн. інфляційних нарахувань, обчислених за період з 06.10.10р. по 31.03.11р. та 87грн.98коп. процентів річних, нарахованих за період з 06.10.10р. по 31.03.11р.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, інший розмір процентів річних договором не встановлений, проценти річних та інфляційні нарахування обчислені на суму боргу по орендній платі з урахуванням встановлених договором термінів оплати, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 163грн. інфляційних нарахувань, обчислених за період з 06.10.10р. по 31.03.11р. та 87грн.98коп. процентів річних, нарахованих за період з 06.10.10р. по 31.03.11р. є правомірними і задовольняються судом в повному обсязі.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача має бути стягнуто 8884грн.88коп. боргу по орендній платі, 163грн. інфляційних нарахувань, 87грн.98коп. процентів річних.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.193,230,231,283,284,286,343 Господарського кодексу України, ст.ст.530,546,547,610,611,625,759,762,763,764 Цивільного кодексу України, ст.ст.33,34,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про номери рахунків відсутні) на користь Автомобільного кооперативу №27, вул.Кільцева (Півці), м. Чернігів (ідентифікаційний код 21410110, р/р 26000301181 ОПЕРВ Ощадбанк, МФО 353553) 8884грн.88коп. боргу по орендній платі, 163грн. інфляційних нарахувань, 87грн.98коп. процентів річних, 96грн.94коп. державного мита та 224грн.29коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Суддя Т.Г. Оленич
Повний текст рішення складений та підписаний 09 червня 2011 року.
Суддя Т.Г. Оленич