08.06.11
Чернігівської області
14000,м. Чернігів,просп. Миру,20, тел. 67-28-47
Іменем України
07.06.2011р. Справа № 15/65
Позивач: Мале підприємство „Елетон”, вул. Героїв Дніпра, 35, к. 175, м. Канів, Черкаська область, 19000
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Провіант”, вул. Пушкіна, 16, м. Чернігів, 14013
Про визнання договору недійсним
Суддя Ю.В.Федоренко ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1 довіреність від 01.02.2011р.
Заявлено позов про визнання недійсним договору поставки обладнання №21-07/10/1 від 21.07.2010р., укладений між Малим підприємством „Елетон” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Провіант”.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що вказаний договір є недійсним на підставі ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, як такий, що не відповідає нормам ч. 4 ст. 265 Господарського кодексу України, оскільки не враховує вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів „Інкотермс”.
06.06.11р. до суду надійшло клопотання представника позивача від 03.06.11р. про відкладення розгляду справи з підстав недостатнього часу для підготовки до судового розгляду справи в зв'язку з отриманням ухвали від 26.05.11р. про відкладення розгляду справи лише 02.06.11р. та неможливістю прибути в судове засідання на вказану дату в зв'язку з участю в слуханні кримінальної справи.
Проти клопотання позивача про відкладення розгляду справи представник відповідача заперечує, звертає увагу суду на умисне затягування розгляду спору.
Суд відмовляє в клопотанні позивача про відкладення розгляду справи, оскільки відповідно до приписів ГПК України повноваження на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб. Крім того суд враховує той факт, що розгляд справи вже відкладався за клопотаннями позивача два рази і жодного разу його представник в судові засідання не з'являвся, провадження у справі порушено ухвалою від 27.04.11 яку позивачем отримано 28.04.11 (а.с.10), тобто було достатньо часу для підготовки представника позивача до судового розгляду.
19.05.2011р. представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому відповідач просить суд у позові відмовити повністю так як твердження позивача щодо недійсності оспорюваного договору в зв'язку з тим, що він не враховує вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів „Інкотермс” спростовується позицією Вищого господарського суду України у інформаційному листі від 07.04.2008р. № 01-8/211 „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України”; між сторонами при укладенні договору було досягнуто усіх істотних умов; сторони приступили до виконання договору: відповідачем було сплачено аванс у рахунок майбутніх поставок обладнання у сумі 1360000 грн., а позивачем було здійснено його часткову поставку вартістю 505 400 грн.
Розглянувши подані документи, вислухавши пояснення повноважного представника відповідача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:
21.07.2010р. між Малим підприємством „Елетон” (постачальник) та ТОВ „Провіант” (замовник) укладено договір поставки обладнання № 21-07/10/1 за яким постачальник зобов'язався передати у власність замовнику, а останній зобов'язався прийняти та оплатити обладнання та матеріали для влаштування парової газової котельні (далі -товар).
Відповідно до п.п. 2.1-2.2.1 вказаного договору постачальник зобов'язався здійснити поставку товару в асортименті і кількості, згідно Специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною даного договору. Постачальник зобов'язується здійснити поставку товару замовнику на протязі 60 днів з моменту виконання замовником першої оплати у розмірі 30% вартості товару у відповідності з п. 4.2 даного договору. Замовник зобов'язався своєчасно у відповідності з передбаченим даним договором графіком прийняти і оплатити товар який поставлений постачальником.
В ч. 4 договору поставки обладнання від 21.07.2010р. сторони погодили вартість і порядок оплати обладнання. Зокрема в п. 4.1 вказаного договору зазначено, що вартість обладнання і матеріалів, які комплектуються і поставляються постачальником на адресу замовника по цьому договору складає 1 400 000 грн., в т.ч. ПДВ 233333,33 грн.
У відповідності до п. 9.1 вказаного договору, він набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.
За своєю правовою природою правовідносини, які виникли між сторонами на підставі вказаного договору, є відносинами договору поставки, які регулюються §1 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 4 статті 265 ГК України умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з ч. 2-3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
У абз. 6-8 п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. № 01-8/211 „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” зазначається що:
„ У частині четвертій статті 265 ГК України мова йде про форму закріплення істотних умов поставки. Отже, якщо сторони договору вказали в ньому всі істотні умови поставки, але виклали їх не за правилами Інкотермс (у випадку якщо ні одна зі сторін не вимагала застосування правил Інкотермс), то в даному випадку не можна вважати договір поставки неукладеним.
При вирішенні питання про визнання договору поставки неукладеним в судовому порядку, слід виходити з того, що визнання договору неукладеним є застосуванням одного зі способів захисту прав, не передбачених законом, а тому не відповідає приписам ст. 16 ЦК України та ст.20 ГК України.
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У статті 203 ЦК України зазначається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Таким чином, в даній статті мова йде про відповідність закону саме змісту правочину, а не
форми, тому визнати договір поставки недійсним, на тій підставі, що він не містить вказівки на правила Інкотермс не можна.”
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Аналіз договору поставки обладнання №21-07/10/1 від 21.07.2010р. свідчить, що сторонами при його укладенні досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, за своїм змістом договір відповідає вимогам законодавства, яке регулює правовідносини поставки, зокрема, визначено: предмет договору, складено детальну специфікацію обладнання, визначено зобов'язання сторін, якість і комплектність товару, вартість і порядок оплати обладнання, передача прав власності на товар, відповідальність сторін, строк дії договору, інші умови.
Доказів, що при укладенні оспорюваного договору одна зі сторін вимагала застосування правил Інкотермс суду не надано.
Із матеріалів справи вбачається, що сторони приступили до виконання договору № 21-07/10/1 від 21.07.2010р.: відповідачем було сплачено аванс у рахунок майбутніх поставок обладнання у сумі 1360000 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень на а.с. 25-27, а позивачем було здійснено його часткову поставку вартістю 505 400 грн., що підтверджується копіями видаткової накладної № РН-0000006 від 28.09.2010р., додатком до цієї видаткової накладної (а.с. 21-24).
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов'язок доведення тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, що підтверджують, що договір поставки обладнання № 21-07/10/1 від 21.07.2010р. є недійсним на підставі ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України.
Отже, відсутні підстави для ствердження про суперечність змісту вказаного договору вимогам Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, іншим актам законодавства.
За таких обставин, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, а тому задоволенню не підлягають в повному обсязі.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
Повне рішення підписано 08.06.2011 р.
Суддя Ю.В. Федоренко