"20" травня 2011 р. № 9/94
За позовом гр. ОСОБА_1 м. Чернівці
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональний центр “Мікрохірургія ока” м. Чернівці
третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача -гр. ОСОБА_2 м. Чернівці
про визнання рішення учасника недійсним
Суддя Ніколаєв Михайло Ілліч
За участю представників:
Від позивача: ОСОБА_3 представник.
Від відповідача: ОСОБА_4 представник, довіреність від 02.06.2008 року
Від третьої особи -не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Ухвалою суду від 01.12.2010 року порушено провадження у справі за позовом гр. ОСОБА_1 м. Чернівці до Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональний центр “Мікрохірургія ока” м. Чернівці про визнання недійсним рішення учасника №3 від 11.08.2008 року, яким участь позивача у товаристві припинено у зв'язку із зверненням частки на його частку в статутному капіталі, скасовано установчий договір, затверджено статут товариства в новій редакції та вирішено внести відповідні зміни до державного реєстру і здійснити державну реєстрацію змін до статуту.
Також, ухвалою суду від 01.12.2010 року задоволено заяву гр. ОСОБА_1 про забезпечення позову та заборонено державним реєстраторам виконавчого комітету Чернівецької міської ради проводити державну реєстрацію змін до установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональний центр “Мікрохірургія ока”. При цьому термін дії заходів забезпечення позову - до набрання рішенням по справі №9/94 законної сили.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2011 року та Постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2011 року ухвалу про забезпечення позову залишено без змін.
Рішенням суду від 15.02.2011 року визнано недійсним рішення учасника №3 Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональний центр “Мікрохірургія ока” ОСОБА_2 від 11.08.2008 року. При цьому суд не вирішив питання про скасування забезпечення позову. Дане рішення оскаржено відповідачем та справу направлено до суду апеляційної інстанції.
22.04.2011 року від Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональний центр “Мікрохірургія ока” надійшла заява про скасування заходів забезпечення позову.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2011 року рішення суду від 15.02.2011 року скасовано, провадження у справі припинено. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення учасника № 3 ТОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока»від 11.08.08, не є актом, який зумовлює настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, та відповідно, не може бути предметом оскарження в господарському суді, а тому провадження по даній справі слід припинити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
05.05.2011 року справа №9/94 повернулась до господарського суду Чернівецької області.
Ухвалою суду від 10.05.2011 року розгляд заяви про скасування заходи забезпечення позову призначено в судовому засіданні 20.05.2011 року.
Розглянувши подану заяву, заслухавши представників сторін суд дійшов висновку про необхідність скасування заходів забезпечення позову виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 66-67 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Пунктом 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 23.08.1994, № 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" передбачено, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, тож господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинились до застосування заходів забезпечення позову.
Згідно статті 68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.
За таких обставин та враховуючи, що Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2011 року, яка набрала законної сили з дня її прийняття, провадження у справі припинено, а рішення суду по даній справі скасовано, вжиті ухвалою суду від 01.12.2010 року до набрання даним рішенням законної сили заходи забезпечення позову слід скасувати.
При цьому суд також враховує, що матеріали справи 18.05.2011 року направлені через апеляційний господарський суд до Вищого господарського суду для розгляду касаційної скарги на Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2011 року. Разом з тим, виходячи з нової редакції статті 106 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої подання апеляційних скарг на ухвали суду не перешкоджає продовженню розгляду справ, тобто законодавець тим самим розмежував забезпечення позову та вирішення спору по суті та допустив можливість окремого оскарження як рішення по справі на підставі матеріалів усієї справи, так і ухвали про забезпечення (скасування забезпечення) позову на підставі копій лише необхідних матеріалів, суд вважає, що відсутність в господарському суді матеріалів справи не унеможливлює розгляд поданої заяви, оскільки в них відсутні будь-які документи, що мають значення для скасування забезпечення суду по справі, провадження в якій припинено. Крім того, враховуючи, що термін дії заходів забезпечення позову встановлено саме до набрання рішенням по справі №9/94 законної сили, то скасування забезпечення позову в усіх випадках і варіантах закінчення касаційного провадження жодною мірою не призведе до порушення прав позивача, адже залишення Вищим господарським судом України як рішення суду першої інстанції в силі, так і постанови суду апеляційної інстанції зумовить внаслідок закінчення терміну їх дії необхідність скасування забезпечення позову. В протилежному випадку, навмисне затягування судом розгляду питання про скасування забезпечення позову може перешкоджати та блокувати господарську діяльність відповідача, що суперечить чинному законодавству.
Разом з тим, зі змісту статті 68 Господарського процесуального кодексу України випливає, що скасування забезпечення позову не може відбуватися за заявою сторони, прокурора чи його заступника, навіть якщо за їх заявою такі заходи були вжиті. Тож, враховуючи, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, то скасування заходів забезпечення позову може відбутися винятково з ініціативи суду і лише після завершення розгляду справи, про що зазначається в рішенні чи ухвалі. З урахуванням вищевикладеного, процесуальних підстав для задоволення поданої заяви немає, хоча це, у свою чергу, жодним чином не впливає на необхідність скасування забезпечення позову з ініціативи суду.
Дану позицію викладено в Постанові Верховного суду України від 30.11.2004 року, Постановах Вищого господарського суду України від 20.10.2010 року № 1/38-38, від 15.10.2008 року № 9/177-08 (28/109-08), від 30.10.2008 року № 53/182-08 та від 04.08.2010 року № 6/101.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 66-67, 68, 86, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову відмовити.
2. Скасувати забезпечення позову, вжите ухвалою господарського суду Чернівецької області від 01.02.2010 року по справі №9/94.
Ухвала набирає законної сили з часу її прийняття та може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду протягом п'яти днів з дня її оголошення місцевим господарським судом.
Суддя Ніколаєв Михайло Ілліч