08 червня 2011 року м. Черкаси Справа № 17/5026/866/2011
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С. з секретарем Петько Л.В., за участю представників сторін:
позивача -Занько М.М. -арбітражний керуючий,
відповідача -ОСОБА_1 -по довіреності,
у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, розглянувши справу № 17/5026/866/2011
за позовом відкритого акціонерного товариства «Сердюківське хлібоприймальне підприємство»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД»
про визнання права власності на майно
Відкрите акціонерне товариство «Сердюківське хлібоприймальне підприємство»звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД»про визнання права власності на майно.
Підставою позову є безпідставне використання відповідачем майна позивача балансовою вартістю 25 367,42 грн., а саме: зовнішніми електросітками на суму 14 950,90 грн, водопроводом на суму 8 462,26 грн., колодязями смотровими на суму 1 954,26 грн., які розташовані на території цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Смілянський район, село Сердюківка, вул. Залізнична, буд.1.
У судовому засіданні 26.05.2011 року представник позивача уточнив свої позовні вимоги, і просить суд визнати право власності на майно: зовнішні електросітки на суму 14 950,90 грн., водопровід на суму 8 462,26 грн., колодязі смотрові на суму 1 954,26 грн., які розташовані на території цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Смілянський район, село Сердюківка, вул. Залізнична, буд.1.
На адресу відповідача: (м. Київ, Московський проспект, буд.9) надсилались ухвали суду: від 19.04.2011 року про порушення провадження у справі, від 12.05.2011 року та від 26.05.2011 року про відкладення розгляду справи, якими відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, його представник в судові засідання 26.05.2011 року та 08.06.2011 року з'явився, надав відзив на позов, в якому проти позову заперечив з огляду на його необґрунтованість та просить суд застосувати наслідки пропущення строку позовної давності та на підставі частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України відмовити у позові з цих підстав.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, оглянувши оригінали документів, суд у позові відмовляє повністю з наступних підстав.
Постановою господарського суду Черкаської області від 06.05.2008 року у справі 14/1911 визнано банкрутом ВАТ «Сердюківське хлібоприймальне підприємство»та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Занька Миколу Миколайовича.
Під час здійснення ліквідаційної процедури банкрута ВАТ «Сердюківське ХПП»арбітражним керуючим було встановлено, що майно, а саме: зовнішні електросітки, водопровід та колодязі смотрові балансовою вартістю 25 367,42 грн. не було включено до складу активів перелічених в додатках 1,2,3 договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 21.10.2005 року, укладеного між ВАТ «Сердюківське хлібоприймальне підприємство»та ТОВ «Луї Дрейфус Україна ЛТД», а тому має бути витребуване на користь позивача.
З матеріалів справи вбачається, що 21.10.2005 року між ВАТ «Сердюківське хлібоприймальне підприємство»та ТОВ «Луї Дрейфус Україна ЛТД»(надалі «відповідачем») було укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, за умовами пункту 4.1. якого позивач (продавець) зобов'язався продати, а відповідач (покупець) купити активи, ціна яких становить 4 545 000 грн. (пункт 5.1 договору).
На момент укладення цього договору позивач володів на праві власності цілісним майновим комплексом, який складався з Активів: нерухомого майна (Додаток №1 (а.с.22); транспортних засобів (Додаток №2 (а.с.23); обладнання (Додаток №3 (а.с.23-24); користувався земельними ділянками, на яких знаходяться Активи на підставі договору оренди земельної ділянки від 19.11.2004 року укладеного між Смілянською районною державною адміністрацією та позивачем.
Активи належали позивачу на підставі наказу Фонду державного майна України № 2188-ПА від 07.08.2000 року та Підтвердження Фонду державного майна України до наказу про створення ВАТ «Сердюківське ХПП»№1059 від 31.07.1998 року.
Судовий захист права власності та майнових інтересів власників - осіб, названих у статті 1 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання права власності на майно.
Статті 316, 317, 319, 328, 392 Цивільного кодексу України містять наступні приписи.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Захист порушеного права здійснюється способами та в порядку, який передбачено чинним законодавством або договорами між сторонами.
Позивач просить суд визнати право власності на майно, а саме: зовнішні електросітки на суму 14 950,90 грн., водопровід на суму 8 462,26 грн., колодязі смотрові на суму 1 954,26 грн., які розташовані на території цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., Смілянський район, село Сердюківка, вул. Залізнична, буд.1.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. Схоже положення міститься і у частині 2 статті 191 Цивільного кодексу України, відповідно до якої до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, цілісний майновий комплекс передбачає наявність майна, що дозволяє здійснити завершений цикл виробництва, включає земельну ділянку, на якій знаходиться таке майно, систему комунікацій тощо, а не тільки будівлі, споруди чи рухоме майно.
В силу статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд повинен створити сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Задля встановлення перебування майна, зазначеного позивачем у позовній заяві, у його власності, суд своєю ухвалою від 26.05.2011 року зобов'язав РВ ФДМУ України по Черкаській області надати суду відомості про майно та майнові права, що були передані до статутного фонду ВАТ «Сердюківське хлібоприймальне підприємство»відповідно до рішення регіонального відділення фонду Державного майна України по Черкаській області від 31.07.1998 року № 1059-АТ, а позивача надати суду докази знаходження спірного майна на його балансі.
На виконання вказаних вимог суду РВ ФДМУ по Черкаській області своїм листом № 18-01-2080 від 06.06.2011 року надав копію наказу про створення ВАТ «Сердюківське ХПП», копії підтвердження права власності на будівлі (споруди) передані до статутного капіталу акціонерного товариства та копії відомостей розрахунків вартості, що обліковуються на балансі на момент приватизації. При цьому, РВ ФДМУ по Черкаській області звернув увагу на те, що відомість розрахунку не є підтвердженням права власності на зазначене у ній майно.
На виконання вказаних вимог суду позивач доказів знаходження спірного майна на його балансі не надав.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (стаття 43 ГПК України). Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 ГПК України).
Позивачем в порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано суду належних доказів належності (набуття ним) права власності на спірне майно, правовстановлюючих документів на нього.
Лише посилання на лист РВ ФДМУ № 71-01-02156 від 23.06.2008 року, до якого додано Розрахунок основних засобів, не є достатнім доказом права власності, оскільки цей Розрахунок не є правовстановлюючим документом, а зазначене в ньому майно могло бути продане підприємством.
Наказом № 1059-АТ від 31.07.1998 року перетворено ДП «Сердюківське ХПП»у ВАТ «Сердюківське ХПП»і передано до статутного фонду ВАТ «Сердюківське ХПП»майно Сердюківського хлібоприймального підприємства, перелік якого зазначено у Підтвердженні права власності на будівлю (споруду або нежиле приміщення), передане до статутного фонду ВАТ.
У цьому Підтвердженні, яке датоване 31.07.2008 року, серед аналогічного майна, із позовом про визнання права власності на яке звернувся до суду позивач, є тільки колодязі смотрові 314.
При цьому, визначити судом які це колодязі, їх кількість, і чи є ці колодязі саме тими, із позовом про визнання права власності на які звернувся до суду позивач, суду не є можливим, оскільки позивач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували індивідуальні ознаки цього майна.
До того ж, Відомість розрахунку відновної вартості основних засобів Сердюківське ХПП (Додаток № 5), яка додана РВ ФДМУ по Черкаській області до свого листа відповіді № 18-01-2080 від 06.06.2011 року, датується 19.05.1998 року, а Підтвердження права власності датується 31.07.2008 року, тобто станом на момент виготовлення Підтвердження (на 2 (два) місяці пізніше Відомості розрахунку відновної вартості основних засобів), певний перелік майна вже не був переданий до статутного фонду ВАТ «Сердюківське ХПП», в тому числі зовнішні електросітки і водопровід, на які просить визнати право власності позивач. Зазначена обставина не виключає можливість продажу позивачем спірного майна, тощо.
Представник відповідача у судовому засіданні 08.06.2011 року надав суду роздруківку балансу ВАТ «Сердюківське ХПП»із сайту Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку від 07.06.2011 року, в якому відсутні дані про знаходження на балансі позивача спірного майна, із позовом про визнання права власності на яке звернувся до суду позивач.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 34 ГПК України), тобто суд при оцінці доказів вирішує питання про їх належність і допустимість.
Допустимість доказів означає, що суд обмежений законодавством при виборі засобів доказування. Правило про допустимість доказів на відміну від правила про їх належність застосовується тільки у тих випадках, коли законодавством встановлені певні вимоги щодо оформлення правовідносин або тих чи інших дій.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Суд дослідивши надані позивачем докази в підтвердження належності йому спірного майна, керуючись приписами статті 43 ГПК України щодо необхідності оцінки судом доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, не дійшов висновку про те, що саме зазначене у цих документах майно перебуває у незаконному користуванні відповідача.
Позивач в порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не довів суду порушення відповідачем його прав власності на спірне майно, тому суд відмовляє у позові повністю.
Керуючись статтями 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.
Суддя С.С.Боровик
Повний текст рішення оформлений та підписаний 08.06.2011 року.