73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
07.06.2011 Справа № 5024/698/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом радгосп-робкоопу "Круглоозерський" с. Круглоозерка Голопристанського району Херсонської області
до відповідача-1- фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Скадовськ Херсонської області
відповідача-2 - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м. Херсон
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Голопристанська районна спілка споживчих товариств м. Гола Пристань Херсонської області
про витребування майна з чужого незаконного володіння
за участю представників сторін:
від позивача -уповноважена особа ОСОБА_3
від відповідача - 1- адвокат ОСОБА_4
від відповідача -2 -приватний підприємець ОСОБА_2, адвокат ОСОБА_4
від 3-ої особи -уповноважена особа ОСОБА_5
Радгосп-робкооп "Круглоозерський" (позивач) звернувся з позовом про витребування з чужого незаконного володіння фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач-1) на користь позивача нерухомого майна, що розташоване за адресою АДРЕСА_1, у складі таких будівель та споруд: магазин літера "А", загальною площею 192,0 кв. м; склад-магазин літера "Г" загальною площею 91,9 кв. м.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 19.05.2005року він продав зазначене нерухоме майно Голопристанській районній спілці споживчих товариств (третій особі), яка не може здійснити державну реєстрацію права власності, оскільки на момент подання позову спірне майно зареєстровано в БТІ за ОСОБА_1.
Позивач зазначає, що на адвокатські запити Голопристанське бюро технічної інвентаризації надало відповіді від 18.02.2010року № 33 та № 81 від 04.04.2011року, з яких стало відомо, що ОСОБА_2 зареєстрував своє право власності на спірне майно на підставі рішення третейського суду від 27.06.2008року, потім продав зазначене майно ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу від 21.07.2008року, який в свою чергу продав це майно ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 04.09.2008року.
Позивач вважає, що ОСОБА_2 набув право власності на спірне майно на підставі скасованих на даний момент судових актів, оскільки ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 08.12.2010року по справі № 6-45/2010 скасовано рішення третейського суду від 27.06.2008року, а ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 17.02.2011року у справі № 22ц-739/11 скасовано ухвалу Голопристанського районного суду від 11.07.2008року про видачу виконавчого листа за рішенням третейського суду від 27.06.2008року.
Третя особа підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач-1 проти позову заперечує, посилаючись на те, що права позивача не були порушені і він звернувся фактично з позовом в інтересах Голопристанської районної спілки споживчих товариств, оскільки за договором купівлі продажу від 19.05.2005року позивач продав третій особі спірне майно. Відповідач-1 зазначає, що він є добросовісним набувачем (купив спірне майно у ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу від 04.09.2008 року), і наступне скасування рішення третейського суду, не позбавляє набувача передбачених ч. 2 ст. 388 ЦК України гарантій неможливості відібрання в нього набутого майна.
Відповідач-2 позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що права позивача не були порушені і він звернувся фактично з позовом не за захистом власних прав, а в інтересах Голопристанської районної спілки споживчих товариств, оскільки за договором купівлі продажу від 19.05.2005року позивач продав третій особі спірне майно, а тому відповідно до п.1 ч.1 ст. 346 ЦК України його право власності припинилося у зв'язку з відчуженням власником свого майна. Відповідач-2 також зазначає, що придбав спірне майно на законних підставах з публічних торгів, в порядку, встановленому для виконання судового рішення і це рішення та прилюдні торги з продажу арештованого майна не визнані недійсними, а тому наступне скасування рішення третейського суду не позбавляє набувача передбачених ч. 2 ст. 388 ЦК України гарантій неможливості витребування в нього придбаного майна.
В засідання суду позивачем надано письмове пояснення щодо обґрунтування позовних вимог. Серед іншого, позивач посилається на те, що у разі задоволення віндикаційного позову суд повинен вирішити питання про відшкодування набувачеві понесених ним витрат на придбання майна, які мають бути стягнені зі сторони, яка отримала кошти за недійсним правочином, або з особи, яка є винною в недійсності правочину, тому з посиланням на статтю 22 ГПК України він просить зобов'язати відповідача-2 відшкодувати відповідачу-1 витрати які ним понесені на придбання майна за договором купівлі-продажу від 04.09.2008року.
Стаття 22 ГПК України надає позивачу право до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог відповідно до роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 року «Про деякі питання практики застосування ГПК України»слід розуміти збільшення позову за тією ж вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Таким чином, позивач заявою від 26.05.2011року не збільшив попередні вимоги за предметом позову, яким є витребування майна, а заявив нові вимоги, які слід заявляти як самостійні в окремому позовному провадженні в установленому законом порядку.
З урахуванням викладеного заява позивача від 26.05.2011року не відповідає вимогам ст.22 ГПК України, тому вона судом до розгляду не приймається, а справа розглядається в межах раніше заявлених позовних вимог.
Справа розглядалася з перервою, яка оголошувалася в засіданні суду 26.05.2011 року до 07.06.2011року.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають з урахуванням наступного.
Наданими до матеріалів справи доказами підтверджується, що 19 травня 2005року між радгосп-робкоопом "Круглоозерський" (позивач по справі) та Голопристанською районною спілкою споживчих товариств (3-я особа) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1, а саме: магазину літера «А», загальною площею 192,0 кв.м.; складу-магазину літера «Г»загальною площею 91,9 кв.м. Договір посвідчено приватним нотаріусом Голопристанського нотаріального округу Херсонської області та зареєстровано в реєстрі за №1194.
Зазначений договір неодноразово оскаржувався відповідачами, але наданими до матеріалів справи судовими рішеннями підтверджується, що договір купівлі-продажу від 19.05.2005року є дійсним, а тому він породжує відповідні правові наслідки, встановлені загальними положеннями ЦК України про купівлю-продаж.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу продавець передає майно у власність покупцеві.
Із змісту договору купівлі-продажу (пункт 3) судом встановлено, що вартість придбаного 3-особою майна (12500грн.00коп.) сплачена позивачу в повному обсязі до підписання сторонами цього договору, що підтверджується підписами сторін на цьому договорі.
В засіданні суду позивач та третя особа не заперечували того факту, що розрахунки за майно за договором купівлі-продажу від 19.05.2005року здійснені, тобто третя особа сплатила позивачу повну вартість майна. Третя особа володіла і розпоряджалася цим майном, зокрема, передавала його в оренду. Таким чином відбулося добровільне відчуження об'єктів купівлі-продажу власником на підставі угоди не забороненої законом, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 346 ЦК України припиняє право власності позивача на нерухоме майно, розташоване за адресою АДРЕСА_1.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизначення або оспорювання. Під захистом слід розуміти дії уповноваженої особи, а також діяльність органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.
Статтею 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звернутися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Зазначені вище чинні норми права передбачають необхідність доведення наявності порушень прав і інтересів позивача при його звернені з позовом до господарського суду.
Позивачем на надано доказів на підтвердження того яке саме його право було порушено при відчуженні майна на користь відповідачів, а також того, що він не може реалізувати це право.
Звертаючись з позовом, позивач не заперечує факту відчуження майна, яке є предметом спору на користь третьої особи. Не заперечує він і факту отримання вартості цього майна, та використання його третьою особою, але посилається на те, що його воля була спрямована на відчуження майна саме третій особі, однак поза його волею майно було безпідставно набуте відповідачем-2, який в наступному продав його ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу від 04.09.2008 року, а останній в свою чергу перепродав його ПП ОСОБА_1 (відповідачу-1), тому позивач вважає, що спірне майно вибуло із його володіння поза його волею і, посилаючись на ч.1 ст. 388 ЦК України просить суд витребувати це майно у відповідача -1 та передати його позивачу.
Відповідно до ч.1 ст. 388 ЦК України, на яку посилається позивач, якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно, зокрема, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Однак, наданими до справи доказами підтверджується, що на момент відчуження майна позивач не був власником нерухомого майна.
Так, відповідач-1 придбав спірне нерухоме майно в результаті проведення прилюдних торгів 28.11.2005року, які проводилися в межах здійснення виконавчого провадження ВДВС Голопристанського районного управління юстиції з продажу арештованого майна на виконання наказу суду №/81-05 відповідно до якого з позивачу було стягнено заборгованість на користь Управління пенсійного фонду України в Голопристанському районі.
Законність проведення прилюдних торгів з продажу арештованого майна встановлена рішенням господарського суду Херсонської області від 21.02.2008року при розгляді справи №13/132-ПН-06.
Таким чином, нерухоме майно розташоване в АДРЕСА_1, було придбане відповідачем-2 в порядку, встановленому для виконання судового рішення, а в наступному перейшло у власність відповідача-1.
Згідно з частиною 2 ст. 388 ЦК України не може бути витребувано від добросовісного набувача в порядку віндикації майно, якщо воно було продане у порядку, встановленому для судових рішень, порядок виконання яких в Україні визначається Законом України «Про виконавче провадження». Набувач, який відплатно придбав майно в порядку, встановленому для виконання судових рішень, не може бути позбавлений цього майна незалежно від того, чи вибуло воно з володіння за волею, чи поза волею власника або особи, якій воно було передано власником у володіння.
Позивач посилається на те, що в момент проведення прилюдних торгів відповідачу-1 було відомо про те, що нерухоме майно вибуло із володіння позивача помимо його волі, але жодними належними доказами, в розумінні статті 34 ГПК України, цього факту не підтвердив, а присутній в засіданні суду відповідач-1 стверджує, що йому про це не було відомо.
До того ж суд вважає, оскільки майно було реалізовано в порядку виконання судового рішення, то воно не може бути витребувано незалежно від того чи вибуло воно з володіння за волею, чи поза волею власника.
При цьому судом відхиляються посилання позивача та третьої особи на те, що право власності відповідача-1 на нерухоме майно було визнано на підставі рішення третейського суду, яке в наступному було скасоване, оскільки це не скасовує рішення суду на виконання якого проводилися торги з примусової реалізації майна, як і не скасовує прилюдних торгів та не позбавляє набувачів гарантій неможливості витребування у них набутого майна.
Крім того, відповідно до наявних у справі витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек №2052621 від 16.12.2008року та витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №22052295 від 16.12.2008року (арк. справи 70, 71) нерухоме майно, яке є предметом спору, має обтяження у зв'язку з тим, що відповідач-1 передав його в іпотеку на підставі договору іпотеки №4766 від 16.12.2008року.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги про витребування майна задоволенню не підлягають.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на позивача.
В судовому засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.
Керуючись ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд
1.В задоволені позовних вимог про витребування з чужого незаконного володіння фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь радгосп-робкоопу «Круглоозерський» нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1, а саме: магазину літера «А», загальною площею 192,0 кв.м.; складу-магазину літера «Г» загальною площею 91,9 кв.м. -відмовити.
Суддя З.І. Ємленінова
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 10.06.2011р.