73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
09.06.2011 Справа № 5024/896/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Литовській Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рунавік", м. Київ,
до приватного підприємства "Библос", смт. Велика Лепетиха Херсонської області,
про стягнення 23800 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, юрист, дов. № б/н від 07.06.2011 р.;
від відповідача: в судове засідання не прибули.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рунавік" (позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовними вимогами до приватного підприємства "Библос" (відповідач) про стягнення 23800 грн. заборгованості за договором поставки № 3/05-10 від 20.04.2010 р.
Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, обґрунтовуючи їх порушенням відповідачем ст. 525, 526, 530 ЦК України, 193 ГК України, договірних зобов'язань.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час, місце розгляду господарського спору, в судове засідання свого представника не направив, заявив клопотання про розгляд справи без його участі, яке судом задоволене. У відзиві позовні вимоги визнав в сумі, заявленій позивачем до стягнення.
Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають як права (брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду і т.п.), так і обов'язки (зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи).
В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.
Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.
Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.
В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення з роз'ясненням процедури оскарження рішення та набрання ним законної сили, повідомлено про дату підготовки повного рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
20 квітня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Рунавік" (постачальник) та приватним підприємством "Библос" (покупець) був укладений договір поставки № 3/05-10, згідно з яким постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар - матеріали будівельного призначення, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору загальна вартість товару, продаж якого здійснюється на умовах даного договору, визначається специфікацією. Покупець зобов'язаний оплатити вартість поставленого товару протягом 20 днів з моменту поставки. Спосіб оплати - готівковий (безготівковий) (п. 2.3). Право власності переходить до покупця з моменту підписання акта приймання-передачі товару (п. 2.4).
За умовами договору поставки, позивач свої зобов'язання виконав належним чином (п. 1.1 Договору), передавши 26.04.2010 року за спеціфікацією №1 від 20.04.2010 р. товар - цегла "Стандарт" з фаскою тичкова на суму 23800 грн., що підтверджується актом приймання-передачі № Ц-000026 від 26.04.2010 р. (а.с. 8, 9). Відповідач поставлений товар прийняв, що підтверджується підписом представника покупця на акті приймання-передачі та, відповідно, зобов'язаний був протягом 20 днів (п. 2.3 Договору) розрахуватись в повному обсязі. Однак, за отриманий товар відповідач не розрахувався, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, складеним сторонами станом на 01.12.2010 р. (а.с. 10).
Позовні вимоги про стягнення з приватного підприємства "Библос" 23800 грн. заборгованості за договором поставки стали предметом судового розгляду у даній справі.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться .
Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.
За визначенням частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Проте, відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого товару не виконані. На момент подання позову, сума простроченої заборгованості за договором поставки складає 23800 грн.
Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 23800 грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Понесені позивачем витрати зі сплати державного мита, в розмірі 238 грн. 00 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.
На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути приватного підприємства "Библос", ідентифікаційний код - 36608492, адреса: буд. 43, вул. Дімітрова, смт Велика Лепетиха, Великолепетиський район, Херсонська область, р/рахунок - не відомий, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рунавік", ідентифікаційний код - 36556324, адреса: кім. 4, буд 4, вул. Кіровоградська, м. Київ, р/рахунок - не відомий, 23800 грн. заборгованості, 238 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).
Суддя Т.А. Остапенко
Повне рішення складено 14.06.2011 р.