79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
01.06.11 Справа№ 5015/1987/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс Агентство Метал”, м.Алчевськ Луганської області.
До відповідача: Державного підприємства „Стрийський вагоноремонтний завод”, м.Стрий Львівської області.
Про стягнення 386 255,50 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 -представник (довіреність №10-Д від 01.09.2010р.).
від відповідача: ОСОБА_2 -юрисконсульт юридичного відділу (довіреність №ЮВ-4-Н від 12.01.2011р.).
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.
Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „Транс Агентство Метал”, м.Алчевськ Луганської області до Державного підприємства „Стрийський вагоноремонтний завод”, м.Стрий Львівської області про стягнення 386 255,50 грн., з яких 354 243,97 грн. основного боргу, 18 634,20 грн. пені, 3 726,76 грн. 3% річних та 9 650,57 грн. інфляційні нарахування.
Ухвалою суду від 11.04.2011р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 11.05.2011р. Ухвалою суду від 11.05.2011р. розгляд справи відкладено на 01.06.2011р., з підстав вказаних в даній ухвалі.
Представник позивача подав письмове пояснення до позовної заяви вх. №12484/11 від 01.06.2011р., в якому вказує, що позивачем помилково вказано в кінці розрахунку пені період нарахування пені з 19.11.2009р. по 23.03.2011р., та просить суд вважати період нарахування пені з 19.11.2010р. по 23.03.2011р., позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву вих. №ЮВ-12-ВЗ від 31.05.2011р. (вх. №12467/11 від 01.03.2011р.), в якому підтвердив наявність основного боргу в сумі 354 243,97 грн., заперечив проти стягнення пені (а саме періоду нарахування), 3% річних та інфляційних нарахувань, та просив суд на підставі ст.267 ЦК України застосувати позовну давність до вимог про стягнення 18 634,20 грн. пені з наслідками її спливу. Крім того у вищезгаданому відзиві відповідач просить суд відмовити у стягненні 3% річних, пені та інфляційних нарахувань.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, суд,-
встановив:
08.07.2010р. між Державного підприємства „Стрийський вагоноремонтний завод” (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Транс Агентство Метал” (постачальник) було укладено договір поставки №СВРЗ-03-22-10-40/Ю (далі по тексту -договір поставки), відповідно до якого постачальник зобов'язувався поставити передати у власність покупцю металопродукцію (товар), а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити товар на умовах даного договору. Найменування товару металопрокат.
09.07.2010р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 про зміну і доповнення договору поставки №СВРЗ-03-22-10-40/Ю від 08.07.2010р. (надалі - додаткова угода).
Відповідно до п.1. та п.4 додаткової угоди покупець і постачальник в зв'язку із зниженням цін виробниками та стабілізацією цін на ринку металопрокату, що є предметом закупівлі цього договору, прийшли до згоди змінити і доповнити договір №СВРЗ-03-22-10-40/Ю від 08.07.2010р., а саме п.3.1., п.6.1. та п.6.4. договору.
Згідно п.4 додаткової угоди (п.3.1. договору поставки) кількість та асортимент товару визначається у специфікації №2 (додаток№2), яка додається до даного договору і є невід'ємною частиною даного договору взагалі.
Відпоідно до п.4 додаткової угоди (п.6.1. договору поставки) покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації №2 (додаток №2) та рахунку-фактурі.
Згідно п.6.3. договору поставки ціни на товар зазначені в специфікації №1 (додаток №1) і є не змінними і коригуванню протягом дії договору не підлягають.
За умовами п.4 додаткової угоди (п.6.4. договору поставки) загальна сума договору на момент його укладення складає: 13 325 912,18 грн. в т.ч. ПДВ 20% 2 220 985,36 грн.
Згідно п.7.2. договору поставки покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 30 календарних днів з дати поставки товару. Датою поставки товару вважається дата видачі постачальником та підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної на поставлений товар або акту приймання-передачі.
Позивач на виконання умов договору та додаткової угоди №1 про зміну і доповнення договору поставки, поставив відповідачу товар (металопрокат) на загальну суму 5 847 543,97 грн. згідно видаткових накладних за період з 09.07.2010р. по 19.10.2010р.
Проте відповідач порушив свої зобов'язання, сплативши неповну суму поставленого товару, а саме 5 493 300,00 грн.
Відтак, основний борг відповідача перед позивачем за поставлений товар станом на 08.04.2011р. (дата подання позовної заяви до суду) складає 354 243,97 грн.
Позивач керуючись умовами п.11.2. договору, у зв'язку із простроченням оплати за отриманий товар нарахував відповідачу пеню в сумі 18 634,20 грн.
Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 9 650,57 грн. інфляційних нарахувань та 3 726,76 грн. 3% річних.
Отже, загальна сума заборгованості становить 386 255,50 грн., з яких 354 243,97 грн. основний борг, 18 634,20 грн. пеня, 3 726,76 грн. 3% річних та 9 650,57 грн. інфляційні нарахування.
При прийнятті рішення суд виходить із наступного:
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В п.7.2. договору поставки сторони погодили, що покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 30 календарних днів з дати поставки товару. Датою поставки товару вважається дата видачі постачальником та підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної на поставлений товар або акту приймання-передачі.
Факт виконання позивачем зобов'язань по договору поставки підтверджується видатковими накладними за період з 09.07.2010р. по 19.10.2010р. на загальну суму 5 847 543,97 грн.
Проте відповідач порушив свої зобов'язання, сплативши неповну суму поставленого товару, а саме 5 493 300,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, що знаходяться в матеріалах справи. Відтак основний борг становить 354 243,97 грн.
Між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого станом на 24.05.2011р. сальдо складає 354 243,97 грн.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач доказів погашення заборгованості не подав, проти позову в частині стягнення основного боргу не заперечив, тому суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України прийшов до висновку про те, що вимога позивача про стягнення боргу в сумі 354 243,97 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань, 3% річних та стягнення пені за прострочення платежу, суд зазначає наступне:
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач за прострочення відповідачем грошового зобов»язання нарахував інфляційні втрати за період з грудня 2010р. по лютий 2011р. на загальну суму 9 650,57 грн. та три проценти річних за період з 19.11.2010р. по 27.03.2011р. на загальну суму 3 726,76 грн.
Інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові та стягуються за весь період прострочення.
Відповідно позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 9 650,57 грн. та три проценти річних на загальну суму 3 726,76 грн.
Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до п.11.2. договору поставки покупець за даним договором несе наступну відповідальність у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.
При нарахуванні пені позивач дотримався вищевказаних вимог законодавства відтак, з відповідача підлягає стягненню згідно поданого позивачем розрахунку 18 634,20 грн. пені за період з 19.11.2010р. по 23.03.2011р.
Безпідставними є заперечення відповідача проти нарахування пені, інфляційних та 3% річних та застосування строку позовної давності до пені, оскільки як вбачається із поданого позивачем розрахунку пені вона нарахована за період з 19.11.2010р. по 23.03.2011р., а в кінці розрахунку допущено арифметичну помилку в роках, вказано з 19.11.2009р. по 23.03.2011р. Крім того, слід зазначити, що долучені позивачем розрахунки пені, інфляційних та 3% річних є достатньо деталізовані та обґрунтовані.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обгрунтованим, який слід задоволити повністю.
В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями №263 від 28.03.2011р. - 3 862,56 грн. держмита і №264 від 28.03.2011р. -236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.11, 526, 530, 610, 612, 625, 627, 629, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 49, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства „Стрийський вагоноремонтний завод” (84200, Львівська область, м.Стрий, вул.Зубенка, 2; р/р 26001000945 у ЛФ АБ "Експрес-банк" м.Стрий; МФО 325956; код ЄДРПОУ 00217417) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс Агентство Метал” (94220, Луганська область, м.Алчевськ, вул.Волгоградська, 132, блок В, офіс 422; р/р 26007320036501 в АБ "Південний" м.Луганськ; МФО 304999; код ЄДРПОУ 35785206) основний борг в сумі 354 243,97 грн., 18 634,20 грн. пені, 9 650,57 грн. інфляційних втрат, 3 726,76 грн. 3% річних, держмито в сумі 3 862,56 грн. та 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Рішення виготовлено
та підписано 06.06.2011р.
Суддя