79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.06.11 Справа№ 5015/1926/11
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Дніпро-Атлантік” (м.Дніпропетровськ)
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “Самбірська птахофабрика” (м.Самбір)
про :стягнення заборгованості в сумі 41 685,75 грн.
Суддя :В.М. Пазичев
При секретарі :І.Є.Башак
Представники сторін:
від позивача:Не з'явився
від відповідача :Не з'явився
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.
Суть спору: 07.06.2010 року на розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Дніпро-Атлантік” (м.Дніпропетровськ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Самбірська птахофабрика” (м.Самбір) про стягнення заборгованості в сумі 41 685,75 грн.
Ухвалою від 11.06.2010 року порушено провадження у справі та присвоєно №10/104.
06.07.2010 року рішенням Господарського суду Львівської області позовні вимоги задоволено частково.
11.08.2010 року позивачем подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 06.07.2010 року.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2010 року апеляційну скаргу ТОВ “Компанія “Дніпро-Антлантік” залишено без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 06.07.2010 року у справі №10/104 залишено без змін.
15.12.2010 року позивачем подано касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2010 року.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.03.2011 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2010 року у справі №10/104 господарського суду Львівської області та рішення господарського суду Львівської області від 06.07.2010 року у даній справі скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 38514,30 грн. відсотків, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.04.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 19.04.2011 року. Ухвалою від 19.04.2011 року розгляд справи відкладено до 27.04.2011 року, у зв'язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 27.04.2011 року розгляд справи відкладено до 05.05.2011 року, у зв'язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 05.05.2011 року розгляд справи відкладено до 16.05.2011 року, у зв'язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 16.05.2011 року розгляд справи відкладено до 27.05.2011 року, у зв'язку з неявкою відповідача. Ухвалою від 27.05.2011 року розгляд справи відкладено до 06.06.2011 року, у зв'язку з неявкою представників сторін.
Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 08.04.2011 року, про відкладення від 19.04.2011 року, від 27.04.2011 року, від 05.05.2011 року, від 16.05.2011 року, від 27.05.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення від 14.04.2011 року, від 19.04.2011 року, від 27.04.2011 року, від 05.05.2011 року, від 17.05.2011 року, реєстром №622 на відправлення рекомендованої з повідомленням кореспонденції за 02.06.2011 року, а явка позивача була визнана в ухвалах суду обов'язковою.
29.04.2011 року за вх.№9719/11 позивач подав додаткові пояснення, в яких просить суд позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
27.05.2011 року за вх.№12099/11 позивач подав додаткові пояснення по справі, відповідно до яких просить суд позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 08.04.2011 року, про відкладення від 19.04.2011 року, від 27.04.2011 року, від 05.05.2011 року, від 16.05.2011 року, від 27.05.2011 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення від 14.04.2011 року, від 19.04.2011 року, від 27.04.2011 року, від 05.05.2011 року, від 17.05.2011 року, реєстром №622 на відправлення рекомендованої з повідомленням кореспонденції за 02.06.2011 року, а явка позивача була визнана в ухвалах суду обов'язковою.
Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Позов розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.
Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 06.06.2011 року.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
26.10.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 26/10/09, відповідно п. 1.1 якого, продавець (позивач) зобов'язаний поставити та передати у власність покупця (відповідача) товар, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити його вартість в порядку та в строки передбачені цим Договором.
Господарський суд Львівської області 02.03.2010 року постановив рішення у справі № 14/233 про стягнення із відповідача заборгованості в розмірі :
- суму заборгованості 23342,00 грн.;
- пеню у розмірі 652,57 грн., яка розрахована станом на 14.12.2009 року, за період 07.11.2009 р. по 14.12.2009р.;
- відсотки в розмірі 11619,96 грн., які розраховані станом на 14.12.2009 року, за період 07.11.2009 р. по 14.12.2009р.;
- інфляційні витрати за листопад 2009 року в розмірі 314,79 грн.
Заборгованість по наказу № 14/233 від 09.04.2010 року, згідно пл. доручення № U 954947 погашена відповідачем 28.05.2010 року.
Враховуючи те, що відповідач вчасно не сплатив суму основного боргу, позивач подав позов про стягнення з відповідача пені, відсотків та інфляційних витрат станом на 28.05.2010 року , які складають :
- пеня у розмірі 1887,67 грн., за період з 14.12.2009 року по 07.05.2010 року ;
- відсотки в розмірі 38514,30 грн., за період з 14.12.2009 року по 28.05.2010 року;
- інфляційні витрати 1283,78 грн., за період - грудень 2009 року, січень 2010 року ; лютий 2010 року, березень 2010 року.
Рішенням Господарського суду Львівської області по справі №10/104 від 06.07.2010 року позовні вимоги було задоволено частково, в стягненні 1% у сумі 38514,30 грн. було відмовлено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2010 року апеляційну скаргу ТОВ “Компанія “Дніпро-Антлантік” залишено без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 06.07.2010 року у справі №10/104 залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 11.03.2011 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2010 року у справі №10/104 господарського суду Львівської області та рішення господарського суду Львівської області від 06.07.2010 року у даній справі скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 38514,30 грн. відсотків, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Позивач зазначив, що, згідно рішення Господарського суду Львівської області від 02.03.2010 року по справі №14/233-09, яке вступило в закону силу, не переглядалося в апеляційному та касаційному порядку, суд першої інстанції стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Самбірська птахофабрика»(надалі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Дніпро-Атлантік» (надалі - позивач) суму заборгованості в розмірі 23342,00 грн., що виникла по договору купівлі-продажу №26/10/09 від 26.10.2009 року та додатку №1 до цього Договору від 26.10.2009 року, пеню, у відповідності до п.7.2 Договору, в розмірі 652,57 грн., яка розрахована за період 07.11.2009 року по 14.12.2009 року, відсотки, у відповідності до п. 7.4 Договору, в розмірі 11619,96 грн., які розраховані за період 07.11.2009 року по 14.12.2009 року, інфляційні витрати за листопад 2009 року в розмірі 314,79 грн. та судові витрати в розмірі 595,30 грн., на загальну суму 36524,62 грн.
Таким чином, позивач вважає, що факт наявності заборгованості в розмірі 23342,00 грн., факт постачання Товару по договору купівлі-продажу №26/10/09 від 26.10.2009 року та додатку №1 від 26.10.2009 року в розмірі 39342,00 грн. та факт часткової оплати в розмірі 16000,00 грн. є встановленим та не потребує повторного доведення в даній справі.
Позивач зазначив, що заборгованість по договору купівлі-продажу №26/10/09 від 26.10.2009 року, згідно рішення господарського суду Львівської області від 02.03.2010 року та наказу №14/233 від 09.04.2010 року, була погашена відповідачем 28.05.2010 року в примусовому порядку.
Відповідач, незважаючи на вимогу суду, на розгляд справи не з'явився, відзив не представив, нарахування 38514,30 грн. відсотків не спростував, доказів оплати боргу суду не представив.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного :
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
В ході судового розгляду справи було встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 02.03.2010 року у справі № 14/233 встановлено факт укладення між сторонами 26.10.2009 року Договору купівлі-продажу № 26/10/09, відповідно п. 1.1 якого, продавець (позивач) зобов'язаний поставити та передати у власність покупця (відповідача) товар, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити його вартість в порядку та в строки, передбачені цим Договором.
Господарський суд Львівської області 02.03.2010 року постановив рішення у справі № 14/233 про стягнення із відповідача заборгованості в розмірі :
- суму заборгованості 23342,00 грн.;
- пеню у розмірі 652,57 грн., яка розрахована станом на 14.12.2009 року, за період 07.11.2009 р. по 14.12.2009р.;
- відсотки в розмірі 11619,96 грн., які розраховані станом на 14.12.2009 року, за період 07.11.2009 р. по 14.12.2009р.;
- інфляційні витрати за листопад 2009 року в розмірі 314,79 грн.
Заборгованість по наказу № 14/233 від 09.04.2010 року, згідно пл. доручення № U 954947 погашена відповідачем 28.05.2010 року.
Враховуючи те, що відповідач вчасно не сплатив суму основного боргу, позивач подав позов про стягнення з відповідача пені, відсотків та інфляційних витрат станом на 28.05.2010 року , які складають :
- пеня у розмірі 1887,67 грн., за період з 14.12.2009 року по 07.05.2010 року ;
- відсотки в розмірі 38514,30 грн., за період з 14.12.2009 року по 28.05.2010 року;
- інфляційні витрати 1283,78 грн., за період - грудень 2009 року, січень 2010 року ; лютий 2010 року, березень 2010 року.
Рішенням Господарського суду Львівської області по справі №10/104 від 06.07.2010 року позовні вимоги було задоволено частково, а в стягненні 1% у сумі 38514,30 грн. було відмовлено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2010 року апеляційну скаргу ТОВ “Компанія “Дніпро-Антлантік” залишено без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 06.07.2010 року у справі №10/104 залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 11.03.2011 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2010 року у справі №10/104 господарського суду Львівської області та рішення господарського суду Львівської області від 06.07.2010 року у даній справі скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 38514,30 грн. відсотків, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно ч.4 ст.232 ГК України, відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.
Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства і за своєю природою не є неустойкою, а, отже, не підлягає зменшенню господарським судом у відповідності до ст.83 ГПК України.
Згідно п. 7.4. Договору, у разі прострочення оплати за Товар, Покупець сплачує Продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами, що передбачені ст.ст. 536, 692 ЦК України у розмірі 1% за кожен день прострочення.
Таким чином, оскільки, згідно рішення Господарського суду Львівської області від 02.03.2010 року у справі № 14/233, з відповідача було стягнуто 1% за користування чужими коштами, за період з 07.11.2009 року по 14.12.2009 року, у сумі 11619,96 грн., а умови Договору залишені без змін на період, який зазначено у позовній заяві, тобто відсутні докази, що спростовують правомірність застосування зазначених умов Договору до правовідносин, що розглядаються, а також враховуючи вимоги ст.536 ЦК України, ч.4 ст. 232 ГК України, та на підставі п. 7.4. Договору, суд вважає позовні вимоги щодо стягненняз відповідача 1% за користування чужими коштами за період з 14.12.2009 року по 28.05.2010 року у сумі 38514,30 грн. обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.
Відповідач в ході судового розгляду справи, незважаючи на вимогу суду, не надав належних та допустимих доказів сплати зазначеної суми, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.
Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Дніпро-Атлантік” (м.Дніпропетровськ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Самбірська птахофабрика” (м.Самбір) в частині стягнення заборгованості в сумі 38514,30 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.
Згідно п. ”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №198 від 01.06.2010 року на суму 416,86 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №197 від 01.06.2010 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов - задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Самбірська птахофабрика” (81400, Львівська обл. м. Самбір, вул. Середня, 295А, МФО 385253, ІПН 314472313101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Дніпро-Атлантік”( 49000, м. Дніпропетровськ, пр. Газ. Правди, 105/7, код ЄДРПОУ 34409836, МФО 351005) 314,86 грн. державного мита, процентів за користування чужими коштами у розмірі 38514,30 грн.
3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Суддя